Тема 18. Судовий розгляд цивільної справи в Україні, Франції, Англії, сша План

1. Процесуальний порядок судового розгляду справи у цивільному процесі України.

2. Процесуальний порядок судового розгляду справи у цивільному процесі Франції.

3. Процесуальний порядок судового розгляду справи у цивільному процесі Англії.

4. Процесуальний порядок судового розгляду справи у цивільному процесі США.

1. Процесуальний порядок судового розгляду справи у цивільному процесі України

Судовий розгляд - одна з основних стадій цивільного процесу, в ході якої відбувається розгляд і вирішення справи по суті.

Функція судового розгляду охоплює значну за обсягом і різнопланову процесуальну діяльність, яку прийнято розмежовувати на розгляд справи та її вирішення.

Розгляд справи представляє собою дії, спрямовані на: 1) рух судочинства, б) надання особам, які беруть участь у справі, необхідної юридичної допомоги у здійсненні суб'єктивних прав; в) дослідження матеріалів справи, що розглядається, позицій сторін, обставин справи і наданих доказів.

Вирішення справи полягає в юрисдикційному застосуванні відповідних правових норм і зводиться до винесення рішення чи ухвали, його оголошення і роз'яснення.

Значення судового розгляду визначається наступними головними особливостями цієї стадії цивільного процесу:

1) у даній стадії з найбільшою повнотою діють принципи правосуддя: здійснення правосуддя лише судом, змагальність і рівність сторін, диспозитивність, усність, безпосередність і безперервність; 2) на цьому етапі вирішується головне завдання правосуддя - правильний і своєчасний розгляд і вирішення цивільної справи; 3) тут розглядається і вирішується переважна більшість цивільних справ і по діяльності суду першої інстанції судять про правосуддя в цілому.

Суд розглядає справи протягом розумного строку, але не більше двох місяців з дня відкриття провадження у справі, а справи про поновлення на роботі, про стягнення аліментів - один місяць.

У виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду справи, суд ухвалою може подовжити розгляд справи, але не більш як на п'ятнадцять днів (ст. 157 ЦПК).

У відповідності зі ст. 158 ЦПК розгляд судом цивільної справи відбувається в судовому засіданні з обов'язковим повідомленням осіб, які беруть участь у справі.

Судове засідання проводиться у спеціально обладнаному для цього приміщенні суду - залі засідань.

Згідно зі ст. 162 ЦПК особи, присутні в залі судового засідання, повинні встати, коли входить і виходить суд. Рішення суду особи, присутні в залі, заслуховують стоячи. Особи, які беруть участь у справі, свідки, експерти, спеціалісти, перекладачі дають пояснення, показання, висновки, консультації тощо стоячи.

До осіб, які порушують встановлені в суді правила або протиправно перешкоджають здійсненню цивільного судочинства, головуючий може застосувати заходи процесуального примусу, які застосовуються судом відразу після вчинення порушення шляхом постановлення ухвали. Зазначене положення закону поширюється на всі частини судового розгляду і має велике значення для виконання завдань щодо правильного і своєчасного розгляду і вирішення справи і досягнення основних цілей цивільного судочинства.

Порядок судового розгляду. Порядок проведення судового засідання у цивільній справі докладно визначається процесуальним законодавством. Судовий розгляд складається з: підготовчої частини; розгляду справи по суті; заключної частини судового розгляду (судові дебати); постановлення і оголошення рішення.

Специфічну роль відіграє підготовча частина судового засідання, де ніби підводиться попередній підсумок попередньої процесуальної діяльності в стадії підготовки справи і створюються необхідні умови для належного здійснення подальшої діяльності з вирішення справи по суті.

У даній, допоміжній по відношенню до розгляду справи, частині судового засідання необхідно виділяти як мінімум два відносно самостійні процесуальні завдання.

По-перше, з'ясування наявності чи відсутності умов, необхідних для забезпечення правильного вирішення справи в даному судовому засіданні. Саме на це безпосередньо спрямовані вимоги закону, що передбачають вчинення процесуальних дій: з перевірки явки учасників процесу і вирішення питання про розгляд справи при неявці кого-небудь з них; щодо з'ясування наявності згоди на розгляд справи суддею одноособово; щодо вирішення питання про відводи; про відкладення розгляду справи і правила такого відкладення (ст. ст. 160, 162, 166, 169, 170 ЦПК).

По-друге, створення необхідних умов для всебічного, повного і об'єктивного дослідження доказів у справі в даному судовому засіданні, для здійснення судочинства на основі змагальності та рівноправності сторін. На це, насамперед, спрямовані вимоги закону, які регламентують процесуальні дії: з видалення свідків із зали засідання суду; з роз'яснення учасникам розгляду справи їх процесуальних прав і обов'язків; щодо вирішення судом заяв і клопотань осіб, які беруть участь у справі (ст. ст. 164,165, 167, 168,171, 172 ЦПК).

Справи в суді першої інстанції, як правило, розглядаються одноосібно суддями. Під час одноособового розгляду справи в суді першої інстанції головуючим є суддя, який розглядає справу. Головуючий керує ходом судового засідання, забезпечує додержання послідовності і порядку вчинення процесуальних дій, здійснення учасниками цивільного процесу їх процесуальних прав і виконання ними обов'язків, спрямовує судовий розгляд на забезпечення повного, всебічного та об'єктивного з'ясування обставин справи, усуваючи із судового розгляду все, що не має істотного значення для вирішення справи (ч. 2 ст.160 ЦПК).

Сторони, які не бажають взяти особисту участь у судовому засіданні, мають право просити суд про розгляд справи у їх відсутності. Заяву про це як позивач, так і відповідач можуть подати до суду в письмовому вигляді або заявити про це в судовому засіданні, коли справа відкладається або провадження у ній призупиняється. Усна заява сторони заноситься до журналу судового засідання.

ЦПК України (ч. 4 ст. 169, ст. 224 ЦПК) встановлює, що розгляд справи за відсутності відповідача, належним чином повідомленого про дату судового засідання, можливий у наступних випадках, коли: 1) у суду немає відомостей про причини неявки відповідача; 2) суд визнає неявку відповідача з неповажних причин; 3) наявність у справі достатніх матеріалів про права та взаємовідносини сторін; 4) на думку суду, відповідач навмисне затягує розгляд справи (наприклад, ухиляється від отримання повісток; повідомляє суду про причини неявки, що не відповідають дійсності); 5) згода позивача.

Приймаючи рішення про розгляд справи за відсутності відповідача, суд постановляє ухвалу (ст. 225 ЦПК).

Можна виділити основні процесуальні дії, які допустимі в підготовчій частині судового розгляду:

- головуючий відкриває судове засідання і оголошує, яка справа підлягає розгляду (ч. 1 ст. 163 ЦПК);

- суд (суддя) встановлює осіб, які з’явилися, а також перевіряє повноваження представників (ч. 3 ст. 163 ЦПК);

- перекладачеві, якщо він залучається до розгляду справи, роз'яснюються його права та обов'язки; крім того, його попереджають про кримінальну відповідальність за завідомо неправильний переклад і за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків. Головуючий приводить перекладача до присяги (ст. 164 ЦПК);

- свідки видаляються із залу судового засідання у відведені для цього приміщення (ч. 1 ст. 165 ЦПК);

- головуючий оголошує склад суду, а також прізвища експерта, перекладача, спеціаліста, секретаря судового засідання і роз'яснює особам, які беруть участь у справі, право заявляти відводи (ч. 1 ст. 166 ЦПК);

- головуючий роз'яснює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, про що зазначається в журналі судового засідання (ст. 167 ЦПК);

- розгляд судом заяв і клопотань осіб, які беруть участь у справі (ст.168 ЦПК);

- за наявності підстав розглядається питання про відкладення розгляду справи (ст. 169 ЦПК);

- головуючий роз'яснює експерту його права та обов'язки, і попереджає експерта під розписку про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок та за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків. Головуючий приводить експерта до присяги (ст. 171 ЦПК).

Із сукупності послідовних дій, викладених вище, і складається підготовча частина судового розгляду.

Наступним етапом стадії розгляду цивільної справи в суді першої інстанції є розгляд справи по суті, сутність якого полягає у дослідженні обставин справи.

Ця частина судового засідання, безсумнівно, є основною, оскільки саме у ній за участю всіх суб'єктів процесу в умовах змагальності та рівноправності сторін досліджуються і аналізуються фактичні обставини справи. Помітно виділяється вона за обсягом, а також характером процесуальних дій, які вчиняють суд та інші учасники розгляду та вирішення справи. Найбільш наочно і повно проявляють свою дію в цій основній частини судового розгляду і всі принципи цивільного судочинства.

Під час розгляду справи по суті суд виконує три основні завдання:

1) визначення обсягу і меж дослідження обставин справи в судовому засіданні. На її виконання направлено вимоги процесуального закону: про обов'язок суду почати розгляд справи його доповіддю; про вчинення головуючим дій щодо з'ясування даних про те, чи підтримує позивач свої вимоги, чи визнає відповідач вимоги позивача (ст. 173 ЦПК);

2) виявлення наявності або відсутності підстав для закриття провадження у справі в стадії судового розгляду, пов'язаних з диспозитивними розпорядчими діями суб'єктів спірних правовідносин. На її виконання спрямовані положення закону, які зобов'язують головуючого вчинити процесуальні дії щодо з'ясування, чи не має наміру позивач відмовитися від своїх вимог і не бажають сторони закінчити справу мировою угодою (ст. 173,174 ЦПК);

3) дослідження доказів у справі. Це діяльність щодо визначення предмета доказування, збирання, подання, оцінки доказів.

Розгляд справи по суті може складатися з наступних послідовно здійснюваних процесуальних дій:

- розгляд починається доповіддю головуючого. Після чого з'ясовується, чи підтримують позивач свої вимоги, чи визнає відповідач вимоги позивача та чи не бажають сторони укласти мирову угоду або звернутися для вирішення спору до третейського суду (ч. 1 ст.173 ЦПК);

- після доповіді у справі суд заслуховує пояснення позивача та третьої особи, яка бере участь на його стороні, відповідача та третьої особи, яка бере участь на його стороні, а також інших осіб, що беруть участь у справі (ч.1 ст.176 ЦПК);

- суд встановлює порядок з'ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, та порядок дослідження доказів, якими вони обґрунтовуються. Порядок дослідження доказів визначається судом залежно від змісту спірних правовідносин і в разі необхідності може бути змінений (ст. 177 ЦПК);

- суд допитує свідків, оголошує їх показання (ст. 180-184 ЦПК);

- досліджуються письмові докази (ст. 185 ЦПК);

- оголошується і досліджується зміст особистих паперів, листів, записів телефонних розмов, телеграм та інших видів кореспонденції (ст. 186 ЦПК);

- досліджуються речові докази (ст. 187 ЦПК);

- відтворюється звукозапис, демонструються відеозаписи і проводиться їх дослідження (ст. 188 ЦПК);

- досліджуються висновки експертів (ст. 189 ЦПК);

- під час дослідження доказів суд може скористатися усними консультаціями або письмовими роз'ясненнями (висновками) спеціалістів (ст. 190 ЦПК).

Після закінчення розгляду справи по суті суд переходить до заслуховування судових дебатів.

Судові дебати - частина судового засідання, в якій підводяться підсумки проведеного дослідження фактичних обставин справи, аналізуються зібрані докази, висловлюються й обґрунтовуються думки з приводу питань, що підлягають розгляду судом, і про те, як в цілому має бути вирішено справу.

Основними учасниками судових дебатів є сторони з протилежними інтересами, треті особи та судові представники.

Судові дебати допомагають суду з різних позицій проаналізувати досліджені обставини справи, зіставити різні точки зору щодо оцінки доказів.

Отже, завданням даної частини судового розгляду є надання допомоги суду в правильному встановленні фактичних обставин справи та юридичній кваліфікації спірних правовідносин.

Суд не може обмежувати тривалість судових дебатів певним часом. Головуючий може зупинити промовця лише тоді, коли він виходить за межі справи, що розглядається судом, або повторюється. З дозволу суду промовці можуть обмінятися репліками. Право останньої репліки завжди належить відповідачеві та його представникові (ч.7 ст.193 ЦПК).

Якщо під час судових дебатів виникає необхідність з'ясування нових обставин, що мають значення для справи, або дослідження нових доказів, суд постановляє ухвалу про повернення до з'ясування обставин у справі. Після закінчення з'ясування обставин у справі та перевірки їх доказами судові дебати проводяться в загальному порядку (ст. 194 ЦПК).

Таким чином, судові дебати - це один із проявів принципу змагальності судового розгляду, оскільки вони надають можливість його учасникам активно відстоювати свої законні інтереси, сприяють формуванню внутрішнього переконання суддів на основі всебічного аналізу всіх обставин справи.

Постановлення і оголошення рішення. Судові рішення викладаються у таких формах: 1) ухвали; 2) рішення; 3) постанови.

Питання, пов'язані з рухом справи в суді першої інстанції, клопотаннями та заявами осіб, які беруть участь у справі; питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення або закриття провадження у справі, залишення заяви без розгляду, а також в інших випадках, передбачених ЦПК, вирішуються судом шляхом постановлення ухвал.

Судовий розгляд закінчується ухваленням рішення суду.

Постановлення і оголошення рішення - це завершальна частина судового розгляду, в якій остаточно підводяться його підсумки, вирішується цивільно-правовий спір між сторонами по суті.

Відповідно до ст. 195 ЦПК після судових дебатів суд виходить до нарадчої кімнати (спеціально обладнане для прийняття судових рішень приміщення) для ухвалення рішення, оголосивши орієнтовний час його проголошення.

Якщо під час ухвалення рішення виникає потреба з'ясувати будь-яку обставину шляхом повторного допиту свідків або вчинення іншої процесуальної дії, суд, не ухвалюючи рішення, постановляє ухвалу про поновлення судового розгляду. У даному випадку, розгляд справи здійснюється виключно в межах з'ясування обставин, що потребують додаткової перевірки.

Після закінчення відновлення розгляду справи суд залежно від його результатів відкриває судові дебати з приводу додатково досліджених обставин і виходить до нарадчої кімнати для ухвалення рішення або, якщо вчинення необхідних процесуальних дій у даному судовому засіданні є неможливим, постановляє ухвалу про відкладення розгляду справи чи оголошує перерву.

Рішення суду приймається, оформлюється і підписується в нарадчій кімнаті суддею, а в разі колегіального розгляду - суддями, які розглядали справу.

При ухваленні судового рішення ніхто не має права бути присутнім в нарадчій кімнаті, крім складу суду, який розглядає справу.

Під час перебування в нарадчій кімнаті суддя не має права розглядати інші судові справи. Судді не мають права розголошувати хід обговорення та ухвалення рішення у нарадчій кімнаті (ст. 196 ЦПК).

Суди приймають рішення ім'ям України негайно після закінчення судового розгляду.

У виняткових випадках, залежно від складності справи, складення повного рішення може бути відкладено на строк не більше п'яти днів з дня закінчення розгляду справи, але вступну і резолютивну частини суд повинен проголосити в тому самому засіданні, в якому закінчився розгляд справи.

Рішення суду, що містить вступну та резолютивну частини, має бути підписано всім складом суду і приєднано до справи.

Ухвали суду, які оформлюються окремим процесуальним документом, постановляються в нарадчій кімнаті, інші ухвали суд може постановити, не виходячи до нарадчої кімнати (ст. 209 ЦПК).

Головуючий роз'яснює зміст рішення, порядок і строк його оскарження. У разі проголошення у судовому засіданні тільки вступної та резолютивної частин судового рішення суд повідомляє, коли особи, що беруть участь у справі, зможуть ознайомитися з повним рішенням суду.

Після проголошення рішення суд не може сам його скасувати або змінити (ст.218 ЦПК).

На всі частини стадії розгляду справи в суді першої інстанції поширюються і вимоги закону про фіксацію процесуальних дій суб'єктів судочинства.

Фіксування цивільного процесу. Фіксування судового процесу є однією з гарантій його гласності як основоположного принципу правосуддя. Це означає обов'язковість процесуального оформлення документів, які фіксують процесуальні дії суду, сторін та інших учасників цивільного процесу, а також обставини (факти) під час розгляду справи.

Згідно зі ст. 197 ЦПК суд під час судового розгляду справи в судовому засіданні проводить повну фіксацію судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. Фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання або за розпорядженням головуючого інший працівник апарату суду.

У разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, або в разі, якщо відповідно до положень ЦПК розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється (ч . 2 ст. 197 ЦПК).

Повне або часткове відтворення технічного запису судового засідання здійснюється на вимогу особи, яка бере участь у справі, або з ініціативи суду.

Носій інформації, на який здійснювався технічний запис судового засідання (касета, дискета тощо), є додатком до журналу судового засідання і після його закінчення приєднується до матеріалів справи.

За клопотанням особи, що бере участь у справі, може бути за плату здійснено повне або часткове роздрукування технічного запису судового засідання за розпорядженням головуючого. Особа, яка бере участь у справі, має право отримати копію інформації з носія, на який здійснювався технічний запис цивільного процесу.

Одночасно з проведенням фіксування технічними засобами секретарем судового засідання ведеться журнал судового засідання.

При вчиненні окремої процесуальної дії поза судовим засіданням складається протокол. Під час його складення можуть застосовуватися технічні засоби.

Тимчасова зупинка судового розгляду. Суд зобов'язаний прагнути до того, щоб справа була вирішена в одному засіданні. Однак нормальний перебіг провадження в суді іноді порушується як внаслідок причин, що перешкоджають взагалі винесенню рішення у даній справі, так і за обставин, які унеможливлюють подальший розгляд справи в даному засіданні.

Існує три форми тимчасової зупинки процесу: перерва, відкладення розгляду і призупинення провадження у справі. Названі форми відрізняються за підставами, термінами зупинки і наслідками.

Перерва - це відстрочка продовження судового засідання на відносно короткий час, що викликається, головним чином, необхідністю відпочинку суддів чи виникненням таких обставин, які перешкоджають продовженню процесу, але можуть бути усунені порівняно швидко і просто. Закон не розшифровує поняття таких перешкод.

Відкладення розгляду справи - це перенесення засідання суду на інший час у зв'язку з виявленням обставин, що перешкоджають вирішенню справи по суті в даному засіданні. Підставами відкладення розгляду справи є: 1) неявка в судове засідання однієї із сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, щодо яких відсутні відомості про вручення їм судових повісток; 2) неявка в судове засідання сторони або інших осіб, які беруть участь у справі, повідомлених у встановленому порядку про час і місце судового розгляду, якщо вони сповістили про причини неявки, визнаних судом поважними і т.д.

Призупинення провадження у справі - тимчасове припинення здійснення процесуальних дій у справі з незалежних від суду та сторін обставин, що перешкоджають подальшому руху справи. Призупинення провадження у справі істотно відрізняється від відкладення розгляду справи. Слухання справи призупиняється на відповідний термін для вчинення судом або особами, що беруть участь у справі, певних процесуальних дій.

За загальним правилом, розгляд справи закінчується винесенням судового рішення. Однак при наявності визначених у законі підстав можливо закінчення провадження у справі без винесення рішення.

Залежно від характеру підстав та процесуальних наслідків існують дві форми закінчення справи без винесення судового рішення: 1) закриття провадження у справі; 2) залишення заяви без розгляду.

Закриття провадження у справі - це закінчення розгляду справи без винесення рішення по суті спору внаслідок виявлення обставин, за яких подальший розгляд спору в суді є неможливим або недоцільним (ст. 205 ЦПК).

Залишення заяви без розгляду - закінчення провадження у справі без винесення рішення, яке не перешкоджає можливості повторного звернення до суду з тотожною заявою.

ЦПК регламентує заочний розгляд справи та постановлення рішення, що відбувається за загальними правилами з врахуванням передбачених законом особливостей (ст. ст. 224-233 ЦПК).

Заочний розгляд справи - порядок розгляду і вирішення конкретної цивільної справи в разі неявки відповідача, належним чином повідомленого про час і місце судового засідання, і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними та якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.