1.3. Можливості використання занять з елементарної математики в умовах днз як засобу розвитку творчих здібностей дітей середньої групи.

Психологи і педагоги, які займаються аналізом програм дошкільного виховання, давно говорять про те, що в них фактично не містяться спеціальні заходи, спрямовані на послідовне і систематичне розвиток дитячої уяви. У цих умовах воно розвивається в основному лише стихійно і в результаті часто не досягає навіть середнього рівня свого розвитку. З усього вище, сказаного випливає, що в існуючих умовах в дитячих садах необхідно проводити спеціальну роботу, спрямовану на розвиток творчої уяви дітей, тим більше, що дошкільний вік - сентизивний період для розвитку цього процесу. У яких формах може здійснюватися ця робота?

Звичайно, найкращий варіант - це введення спеціальної програми занять з розвитку дитячої творчості. Останнім часом з'явилася велика кількість методичних розробок таких занять.

Під математичним розвитком дошкільників розуміються якісні зміни в пізнавальній діяльності дитини, що відбуваються в результаті формування елементарних математичних представлень і зв’язаних з ними логічних операцій. Математичний розвиток – значимий компонент у формуванні «картини світу» дитини.

Формуванню в дитини математичних представлень сприяє використання різноманітних дидактичних ігор. У грі дитина здобуває нові знання, уміння, навички. Ігри, що сприяють розвитку сприйняття, уваги, пам’яті, мислення, розвитку творчих здібностей, спрямовані на розумовий розвиток дошкільника в цілому.

Отже, однією з найбільш важливих завдань вихователів і батьків – розвити в дитині інтерес до математики в дошкільному віці. Прилучення до цього предмета в ігровій і цікавій формі допоможе дитині і надалі швидше і легше засвоювати шкільну програму.

Вирішальне значення для інтенсивності новоутворень дошкільного періоду має математика. Без математичної підготовки не можливі ті якісні зміни, що дають змогу дитині перейти до систематичного шкільного навчання.

Модернізація освітньої галузі «Математика» у контексті завдань на сучасному етапі орієнтована, насамперед, на забезпечення розвитку пізнавальних здібностей дошкільника (мислення, пам’яті, уявлень, мови), алгоритмічної культури, вмінь встановлювати причинно-наслідкові зв’язки між фактами, обґрунтовувати твердження, математизувати реальні ситуації.

Важливою часткою проблеми інтелектуального розвитку дітей і необхідною умовою її вирішення є прищеплення їм логічної грамотності.

Під логічною грамотністю ми розуміємо вільне володіння деяким комплексом елементарних логічних понять і дій, які становлять азбуку логічного мислення і необхідний базис для її розвитку.

Під поняттям логіко-математичного розвитку ми розуміємо якісні зміни в пізнавальній діяльності дитини, що відбуваються в наслідок розвитку математичних умінь і пов’язаних з ними логічних операцій.

Логіко-математична компетентність передбачає вміння дитини самостійно здійснювати :

• класифікацію геометричних фігур, предметів, множин;

• серіацію, тобто впорядкування за величиною, масою, об’ємом, розташуванням у просторі й часі;

• обчислення та вимірювання кількості, відстані, довжини, ширини, висоти, об’єму, маси, часу.

Навчання матиме розвивальний характер лише у тому разі, якщо дитину включити у розвивальну, а отже, й самостійну діяльність, яка розгортається під різними педагогічними впливами, серед яких домінує особистісно розвивальне спілкування вихователя з вихованцем. Зрештою, дитина має бути суб’єктом такої діяльності.

Зрозуміло, що під час згаданої діяльності логічні та математичні операції взаємопов’язані. Таких ситуацій щодня виникає безліч. Логіко-математичні вміння виступають тут свідченням життєздатності дитини. Саме тому в основу змістовних ліній логіко-математичного аспекту програми «Дитина в дошкільні роки» покладено як математичні, так і логічні операції, користуючись при цьому термінами: логіко-математичний розвиток, логіко-математична компетенція.

Цілеспрямоване формування кількісних уявлень у дітей дошкільного віку сприяє виникненню у них передумов пізнавальних інтересів.

На заняттях із математики інтерес дітей до виконання практично-пізнавальних завдань поступово починає переростати в інтерес до інтелектуальної роботи, до виконання завдань, що потребують розумових зусиль. У них починає розвиватись потреба в розумовій діяльності. У дітей така потреба виникає поступово, але має велике значення в житті. Виховання такої потреби є складовим позитивним моментом у формуванні особистості дитини.

Компетентність у смисловому значенні охоплює три аспекти: знання, вміння, навички. Крім того, компетентність – це гармонічне співвідношення «хочу» і «можу».

Основною умовою розвитку мислення дітей є цілеспрямоване навчання. Розвиток мислення виявляється в поступовому розширенні змісту думки, в послідовному виникненні форм і способів розумової діяльності та зміни їх у процесі загального формування особистості. Одночасно у дитини носиться і спонукання до розумової діяльності – пізнавальні інтереси. Проте підґрунтя розвитку логічного мислення закладається ще в дошкільному віці.

Актуальним напрямком у навчанні дошкільників математики є ознайомлення дітей з рядом математичних залежностей і відношень.

Особливо слід виділити вимоги до формування у дітей певних математичних дій: накладання, прикладання, перерахування, відрахування, вимірювання і т.д. саме оволодіння діями здійснює найбільший вплив на розвиток.

Аналіз різних (варіативних) програм з математики у дитячому садку дозволяє зробити висновок, що основним у їх змісті є досить широке коло уявлень і понять: кількість, число, множина, підмножина, величина, міра, форма предмета і геометричні фігури; уявлення і поняття про простір (напрямок, відстань, взаємне розміщення предметів у просторі) і час (одиниці виміру часу, деякі його особливості). При цьому важливо підкреслити, що кожне логіко-математичне поняття формується поступово, поетапно, за лінійно-концентричним принципом.

Для вироблення визначених математичних умінь і навичок необхідно розвивати логічне мислення дошкільників. Тому необхідно навчити дитину вирішувати проблемні ситуації, робити визначені висновки, приходити до логічного висновку. Розв’язання логічних завдань розвиває здатність виділяти істотне, самостійно підходити до узагальнення.

Логічні ігри математичного змісту виховують у дітей пізнавальний інтерес, здатність до творчого пошуку, бажання й уміння учитися. Незвичайна ігрова ситуація з елементами проблемності, характерними для кожних цікавих завдань, завжди викликає інтерес у дітей.

Цікаві завдання сприяють розвитку у дитини уміння швидко сприймати пізнавальні задачі і знаходити для них вірні рішення. Діти починають розуміти, що для правильного рішення логічної задачі необхідно зосередитися, вони починають усвідомлювати, що така цікава задачка містить у собі деякий «підступ» і для її рішення необхідно зрозуміти, у чому тут хитрість.

Логічний розвиток дитини припускає також формування уміння розуміти і просліджувати причинно-наслідкові зв’язки явищ і уміння відбудовувати найпростіші умовиводи на основі причинно-наслідкового зв’язку.

Аналіз навчальних планів спеціальності «Педагогіка і психологія (дошкільна)» засвідчує, що існує цілий комплекс дисциплін, які можуть бути об’єднані одним консолідуючим ядром; математикою. Ці дисципліни взаємо проникають, окремі їх положення схрещуються, взаємодіють, і всі вони пов’язані між собою основним предметом їх вивчення; особистістю дитини, віковими особливостями її навчання і виховання.

Методика формування елементарних математичних уявлень у дітей постійно розвивається, вдосконалюється і збагачується результатами наукових досліджень і передового педагогічного досвіду.

В даний час завдяки зусиллям вчених і практиків створено, успішно функціонує і вдосконалюється науково-обґрунтована методична система з розвитку математичних уявлень у дітей. Її основні елементи - мета, зміст, методи, засоби і форми організації роботи - найтіснішим чином пов'язані між собою і взаємо обумовлюють один одного.

Програма з математики спрямована на розвиток і формування математичних уявлень і здібностей, логічного мислення, розумової активності, кмітливості, тобто вміння робити найпростіші узагальнення, порівняння, висновки, доводити правильність тих чи інших суджень, користуватися граматично правильними зворотами.

Роботу з розвитку у дітей елементарних математичних уявлень вихователь організовує на заняттях і поза занять 2 - 3 рази на тиждень. Заняття складається з кількох частин, об'єднаних однією темою. Тривалість та інтенсивність занять протягом усього року збільшується поступово. До структури кожного заняття передбачений перерву для зняття розумової й фізичної напруги тривалістю 1-3 хвилини. Це може бути динамічна вправа з мовним супроводом або "пальчикова гімнастика", вправи для очей або вправа на релаксацію. На кожному занятті діти виконують різні види діяльності з метою закріплення у математичних знань.

На заняттях з математики вихователі використовують методи (словесний, наочний, ігровий) та прийоми (розповідь, бесіда, опис, вказівку і пояснення, питання дітям, відповіді дітей, зразок, показ реальних предметів, картин, дії з числовими картками, цифрами, дидактичні ігри і вправи, рухливі ігри та ін).

Комплексне використання всіх методів і прийомів, форм навчання допоможе вирішити одну з головних завдань - здійснити математичну підготовку дошкільнят та вивести розвиток їх мислення на рівень, достатній для успішного засвоєння математики в школі. При організації та проведенні занять з математики необхідно завжди пам'ятати про вік дітей та індивідуальних особливостях кожної дитини.

У середній групі заняття з розвитку елементарних математичних уявлень проводяться щотижня, у визначений день тижня. Тривалість заняття - 20 хвилин. На кожному занятті йде робота одночасно за новою темою і повторення пройденого. З перших занять перед дітьми даної групи ставлять пізнавальні завдання, які надають їхнім діям націлений характер.

Увага чотирирічних дітей, як і трирічних, ще не стійке. Для міцного засвоєння знань їх необхідно зацікавити роботою. Невимушена розмова з дітьми, який ведеться в неквапливому темпі, привабливість наочних посібників, широке використання ігрових вправ і дидактичних ігор - все це створює у дітей хороший емоційний настрій. Використовуються ігри, в яких ігрова дія є в той же час елементарним математичним дією.

На заняттях з математики використовують наочно-дієві прийоми навчання: показ педагогом зразків і способів дій, виконання дітьми практичних завдань, що включають елементарну математичну діяльність.

На п'ятому році у дітей інтенсивно розвивається здатність до дослідницьких дій. У зв'язку з цим хлопців спонукають до більш-менш самостійного виявлення властивостей і відносин математичних об'єктів. Педагог ставить перед дітьми питання, що вимагають пошуку. Він підказує, а якщо потрібно - показує, що потрібно зробити, щоб знайти на них відповідь.

Діти набувають знання досвідченим шляхом, відображаючи в мові те, що безпосередньо спостерігали. Тим самим вдається уникнути відриву словесної форми висловлювання від вираженого в ньому змісту, тобто усунути формальне засвоєння знань. Це особливо важливо! Діти даного віку легко запам'ятовують слова і вирази, часом не співвідносячи їх з конкретними предметами, їх властивостями.

Місце і характер використання наочних (зразок, показ) і словесних (вказівки, пояснення, питання і ін) прийомів навчання визначаються рівнем засвоєння дітьми досліджуваного матеріалу. Коли діти знайомляться з новими видами діяльності (рахунком, відліком, зіставленням предметів за розмірами), необхідні повний, розгорнутий показ і пояснення всіх прийомів дій, їх характеру і послідовності, детальне і послідовне розглядання зразка. Вказівки спонукають дітей стежити за діями педагога або викликаного до його столу дитини, знайомлять їх з точним словесним позначенням даних дій. Пояснення повинні відрізнятися стислістю і чіткістю. Неприпустимо вживання незрозумілих дітям слів і виразів.

В ході пояснення нового дітей привертають до спільних з педагогом дій, до виконання окремих дій. Нові знання лише поступово набувають для дітей даного віку свій узагальнений зміст.

У середній групі, як і в молодшій, необхідний неодноразовий показ нових для дітей дій, при цьому міняються наочні посібники, трохи варіюються завдання, прийоми роботи. Так забезпечується прояв дітьми активності і самостійності в засвоєнні нових способів дій. Чим різноманітніше робота дітей з наочними посібниками, тим більше свідомо вони засвоюють знання. Педагог ставить питання так, щоб нові знання знайшли відображення в точному слові. Дітей постійно вчать пояснювати свої дії, розповідати про те, що і як вони робили, що вийшло в результаті. Вихователь терпляче вислуховує відповіді дітей, не поспішає з підказкою, не договорює за них. При необхідності дає зразок відповіді, ставить додаткові питання, в окремих випадках починає фразу, а дитина її закінчує. Виправляючи помилки в мові, педагог пропонує повторити слова, вирази, спонукає дітей спиратися на наочний матеріал. У міру засвоєння відповідного словника, розкриття смислового значення слів діти перестають потребувати повному, розгорнутому показі.

На наступних заняттях вони діють в основному по словесній інструкції. Педагог показує лише окремі прийоми. За допомогою відповідей на питання дитина повторює інструкцію, наприклад, говорить, якого розміру смужку треба покласти спочатку, яку після. Діти вчаться складно розповідати про виконане завдання. У подальшому вони діють на основі лише словесних вказівок. Однак, якщо діти не можуть, педагог вдається й до зразка, і до показу, і до додаткових питань. Всі помилки виправляються в процесі дії з дидактичним матеріалом.

Поступово збільшують обсяг завдань, вони починають складатися з 2-3 ланок.

РОЗДІЛ II.

ЕКСПЕРЕМЕНТАЛЬНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ОСОБЛИВОСТЕЙ РОЗВИТКУ ТВОРЧИХ ЗДІБНОСТЕЙ У ДІТЕЙ 4-5 РОКІВ ЗАСОБАМИ ЕЛЕМЕНТАРНОЇ МАТЕМАТИКИ В УМОВАХ ДНЗ.