Протиріччя і кризи непу

• Реалізація непу в Україні відбувалася над­звичайно суперечливо.

Позитивні фактори: розвиток тор­гівлі, її пожвавлення, розвиток економі­ки,

Негативні фактори: спекуляція, контрабанда, шахрайство тощо.

• Серйозні протиріччя виникли в соціальній сфері – прогресуюче розшару­вання суспільства, поява безробіття, безпритульності ► зростання соціальної напруги

• Більшовицькому керівни­цтву не подобалось, що неп оживив приватновласницькі інстинкти. З'явилася велика кількість непманів — приватних власників, торгів­ців тощо.

• Лихоманка збагачення охопила й ряди правлячої партії. Так, квітневий (1925) пленум ЦК КП(б)У дійшов надто неприємного для його учасників висновку: майже половина злочинів у містах скоє­на партійною і радянською господарською елітою, а в селах ця частка сягнула 80 %.

• Важливим негативним чинником для подальшої долі непу було й те, що серед 24 403 підприємців України (без сільських господарств) 53% і складали особи єврейської національності і лише 32,4 % — українці.

• У 1924 р. знову прокотились єврейські погроми, хоч і не такі криваві, ніж раніше.

• Єврейська меншина в Україні, що нараховувала 3,3 млн чол., поступово кількісно почала танути, здебільшого під різними привода­ми і різними шляхами тікаючи за кордон.

• Як і кожна перехідна модель, неп не міг остаточно стабілізувати економічний розвиток.

Кризи непу в 1923, 1925-1926, 1927-1928 рр.

Перша криза (1923) полягала в тому, що після запровадження продподатку селяни затоварили ринок великою кількістю хліба.

1. Ціни знизилися

2. Разом з тим на промислові товари ціни були високі.

3. «Ножиці цін»

• Щоб вийти з кризи, Л. Троцький запропонував створити систему примусової праці в місті і на селі, обкласти селян надзвичайним податком. Обґрунтовувалися такі репресивні заходи одним — необ­хідністю отримати кошти для промислового розвитку.

Практично це озна­чало відмову від непу

• На захист непу виступив М. Бухарін, який вважав, що запропоно­вані Троцьким заходи призведуть до розриву союзу робітничого класу і селянства, як це спостерігалося наприкінці громадянської війни.

• Вихід з кризи було знайдено в рамках самого непу шляхом підвищення закупівельних цін на сільського­сподарську продукцію. Неп було врятовано.

Друга криза (1925-1926). Причина її була та ж сама, що й у 1923 р.: впали ціни на хліб.

1. В цих умовах селяни відмовлялися продавати хліб, чекаючи, поки зросте ціна на нього.

2. Наслідком такого вичікування стала хлібозаготівельна кри­за, труднощі з постачанням хліба міському населенню.

• У цей період атаку на неп під гаслом проведення високих темпів індустріалізації роблять Л. Троцький, Г. Зінов'єв, Л. Каменєв, на­полягаючи на відмові від непу, обкладанні селянства високим подат­ком (до 200 млн рублів замість 5 млн). М.Бухарін, Й. Сталін висту­пили за збереження непу.

• Вихід знову був знайдений у рамках нової економічної політики.

Третя криза (1927-1928). У цей час питання постачання хлібом міст стояло так гостро, що навіть виникла загроза голоду.

• У січні 1928 р. Й. Сталін виїхав до Сибіру. Тут він запропонував: вимагати від багатих селян (так званих куркулів) негайної здачі всіх хлібних надлишків за державними цінами. У разі відмови Сталін радив при­тягати куркулів до судової відповідальності згідно із ст. 107 Карно­го Кодексу (спекуляція хлібом) і конфісковувати хлібні надлишки на користь держави.

Фактично Сталін пропонував перехід до терору стосовно селян, примусове вилучення в них хліба.

• Проти таких надзвичайних заходів виступили М. Бухарін, О. Риков. Вони застерігали, що така політика призведе до важких наслідків. У керівництві ВКП(б) почалася гостра політична боротьба.

• Позицію Й. Сталіна підтримали В.Молотов, Л. Каганович, К. Ворошилов, М. Калінін та інші, що дало змогу Й.Сталіну забезпечити собі більшість спочатку в Політбюро, а потім і в ЦК. Бухарін і його прибічники були звільнені зі своїх посад.

• Результат – курс на згортання НЕПу