2.3. Долар як світова валюта

Обсяг світового фінансового ринку на даний час у кілька разів перевищує обсяг реального сектору економіки, на початку 2014 р. обсяг світового ВВП становив 71,6 трлн дол. США, обсяг світового фінансового ринку - більше 270 трлн. дол. США, чверть якого припадає на фінансовий ринок США - 66,8 трлн дол. США. З розвитком глобалізації розвивається й фінансовий сектор, розширюється взаємодія між країнами, збільшується число учасників, їх рівень, держави, організації, компанії, індивідуальні інвестори й позичальники, розширюється спектр і росте складність транзакцій, з'являються нові інститути й посередники [4, с. 33].

Попит на національну валюту держави - один з головних показників його впливу й значення для світових фінансів, а також ступеня взаємозалежності держав і ступеня довіри інших держав до неї. Чим активніше використовується валюта на світовому ринку, тим більш важливу роль у світових фінансах відіграє держава, яка її емітує.

Протягом декількох десятиліть США домінували у світових фінансах, а долар фактично був світовою валютою. Однак ріст економіки інших учасників світового ринку в останні роки активізував дискусії про необхідність перегляду ситуації у зв'язку зі зміною сил у світі, бурхливим ростом країн, що розвиваються, а також розвитком Єврозони. Дані дискусії підсилилися в період світової кризи 2008-2009 р., яка почалась з іпотечної кризи у США. Розростання кризи до світового масштабу збільшило бажання іншого світу знизити свою залежність від економіки США [4, с. 34].

Одним з наслідків пошуку альтернативи долару стало зростання цін на золото. Зі збільшенням попиту на золото його ціна почала поступово рости. Збільшився попит на європейську єдину валюту, підкріплену непоганими показниками європейської економіки. Зниженням використання долару у своїх розрахунках зайнявся

Китай, країна з найбільшими у світі валютними резервами, було ухвалене рішення й підписані угоди з рядом країн на використання китайської національної валюти при проведенні міжнародних розрахунків.

У пошуках альтернативи долару для зберігання своїх резервів країни згадали про спеціальні права запозичення (СДР), які випускаються МВФ. У 2009 році ідея випуску нових облігацій МВФ, стимульована заявами ряду країн, у тому числі Росії й Китаю, була схвалена спеціальною комісією ООН, для резервів 186 країн-членів МВФ було випущено СДР на суму 250 млрд. дол. США [4, с. 34].

Пошуки альтернативи долару та успіх євро як регіональної валюти призвели до дискусій про можливості створення єдиної валюти і в інших регіонах світу, наприклад, у країнах Перської затоки – динар.

В той же час долар залишається міжнародною розрахунковою валютою. Розрахункова функція валюти визначається затребуваністю валюти при укладанні контрактів на експорт та імпорт товарів і послуг. Національна валюта США є однією з основних валют, у якій номінуються міжнародні контракти, у тому числі на ключовому для економіки ринку енергоносіїв.

На затребуваність валюти при здійсненні міжнародних розрахунків вказує її використання на міжнародному валютному ринку при проведенні валютно-обмінних операцій. Валютний ринок є незамінною ланкою при здійсненні торговельних угод й інвестицій, а також страхування ризиків на світовому ринку. Щоденний обсяг операцій з обміну валют становить кілька трильйонів доларів США. Згідно з даними Банку міжнародних розрахунків - БМР, найбільшою популярністю при здійсненні операцій по обміні валюти в міжнародному масштабі користується долар США [4, с. 35].

Зниженню частки долару й росту частки інших валют багато в чому сприяє фактор глобалізації, розширення участі країн, що розвиваються, у міжнародних економічних відносинах, за рахунок чого росте число операцій з обміну валют за участю їх грошових одиниць. Так, наприклад, опубліковане дослідження Європейського Центробанку показало, що операції з обміну євро найбільш популярні в самій Єврозоні (це майже 60% всіх операцій), а також Євросоюзі - 47,3% і Великобританії - 41,6%, тоді як на ринках країн, що розвиваються, та у Японії показник євро виглядає куди більш скромно – менше 20%. Такі пропорції можна пояснити більш тісним географічним, історичним і культурним зв'язком. Така ж ситуація і з ієною, яка користується найбільшим попитом у самій Японії.

Ситуація з доларом США виглядає інакше - його частка в обмінних операціях тримається на високому рівні поза залежністю від регіону, варіюючись від 72,1% у країнах Євросоюзу до 94% у країнах, що розвиваються. Важливим є і той факт, що саме на першому місці за обсягами операцій з доларом США стоїть не ринок території-емітента, як це відбувається з євро або ієною, а ринок країн, що розвиваються [4, с. 36].

Важливо також відзначити, що частка обмінних операцій долар-євро в загальному обсязі обмінних операцій за участю долара США становить 33%, тоді як для євро - 70%. Із цього слідує, що основу високої частки євро на ринку обміну валют становлять операції з обміну пари долар-євро, тоді як обсяг операцій з обміну євро на інші валюти, крім долара, становить близько 12 % від загального щоденного обсягу валютно-обмінних операцій у світі.

Дані світового валютного ринку показують, що долар займає міцні позиції на світовому ринку в якості ключової розрахункової валюти, у якій номінуються міжнародні контракти. Криза й посилення спроб країн знизити використання національної валюти США при укладанні зовнішньоторговельних операцій істотно не вплинули на зміну частки долара США в міжнародних розрахунках [4, с. 36].

Долар США також є міжнародною резервною валютою. Основною метою нагромадження валютних резервів є обережність, резерви являють собою подушку безпеки для економіки країни, використання якої може знизити потенційний збиток від кризи, яка може початися раптово. Валютні резерви використовуються центральними банками при проведенні валютних інтервенцій і міжнародних розрахунків, вони також можуть бути використані як інвестиції при раптовій втраті довіри й різкого відтоку капіталу із країни. Країна, валюта якої має статус резервної валюти, має від цього статусу валюти певні переваги, у тому числі можливість покриття дефіциту платіжного балансу національною валютою, а також сприяння зміцненню позицій національних корпорацій на світовому ринку [4, с. 36].

За Бреттон-Вудською угодою 1944 р. за доларом США закріпився статус резервної валюти, а після офіційного скасування статусу резервної валюти в середині 1970-х рр., долар зберіг даний статус фактично. Доларові нагромадження переважають серед розміщених в іноземній валюті ресурсів і у XXІ столітті, хоча є тенденція до зниження їх частки.

Таким чином, незважаючи на те, що сьогодні світовими економічними лідерами здійснюються пошуки альтернативи долару як світової валюти, в той же час, долар США залишається як міжнародною розрахунковою валютою, так і міжнародною резервною валютою.

Висновки до розділу 2

Зовнішня торгівля США має дві складові: торгівлю товарами й послугами. Протягом останніх трьох десятиліть баланс торгівлі товарами має скачкоподібну динаміку, у той час як торгівля послугами для США має постійно позитивну динаміку. Найбільшими торговельними партнерами США є Канада, Китай, Мексика, Японія і Німеччина.

Проаналізувавши інвестиційні позиції США, ми з’ясували, що найважливішими пріоритетами американської інвестиційної політики в 2013-2014 роках були залучення інвестицій у США, а також стимулювання зовнішніх інвестицій з метою створення для американських громадян додаткових робочих місць і відновлення економіки. У цьому зв'язку основним пріоритетом федерального уряду та органів влади на рівні штатів було надання максимальної підтримки потенційним інвесторам і створення ефективних стимулів для інвестування.

Крім того, протягом декількох десятиліть США домінували у світових фінансах, а долар фактично був світовою валютою. Зниженню частки долару й росту частки інших валют багато в чому сприяє фактор глобалізації, розширення участі країн, що розвиваються, у міжнародних економічних відносинах, за рахунок чого росте число операцій з обміну валют за участю їх грошових одиниць. В той же час, долар залишається резервною валютою, а доларові нагромадження переважають серед розміщених в іноземній валюті ресурсів і у XXІ столітті, хоча є тенденція до зниження їх частки.