V. Зміст теми заняття

За останні декілька десятиліть в структурі амбулаторно-поліклінічної ланки пріоритетного розвитку набула спеціалізована медична допомога, що певною мірою стримувало розвиток ПМСД, особливо на рівні організації роботи дільничних лікарів.

Внаслідок цього в країні поступово відбувалась передача в компетенцію інших спеціалістів багатьох оздоровчих, профілактичних, лікувально-діагностичних функцій та лікувальних маніпуляцій, які відносились раніше до компетентності дільничної служби. В Україні сьогодні затверджено 123 лікарських спеціальностей – це в світі найбільше.

Внаслідок цього поступово скоротився об’єм медичної допомоги, що надається населенню дільничними терапевтами та педіатрами, певною мірою зменшилась його відповідальність за здоров’я пацієнта. Пацієнт поступово почав відчувати незадоволення медичною допомогою, самостійно шукаючи, до якого спеціаліста йому слід потрапити, вистоюючи довгі черги, одержуючи багато рекомендацій та рецептів на ліки, як правило занадто дорогих і не завжди ефективних. В світі не існує універсальної системи охорони здоров’я. В Україні сьогодні сформувалося соціальне замовлення суспільства на створення в структурі первинної ланки охорони здоров’я лікаря, який міг би відігравати роль авторитетного професіонала на первинному рівні, який би задовольняв медичні потреби широкого діапазону, тобто сімейного лікаря.

Одна з основних вимог, на якій акцентує увагу ВООЗ – це доступність медичної допомоги населенню. Відповідно до засад «Європейської політики з досягнення здоров’я на ХХІ ст..» на рівні первинної медико-санітарної допомоги (ПМСД) державою повинна бути забезпечена безперервність медичної опіки. Це означає надання лікувально-діагностичної допомоги пацієнту у будь-який час, включаючи нічний та святкові дні, забезпечення нагляду за пацієнтами, які виписались із стаціонарів для продовження лікування за місцем проживання. Передбачається також надання невідкладної допомоги хворим у тяжкому стані. Всім цим вимогам відповідає «Концепція надання медичної допомоги на засадах сімейної медицини».

Згідно наказу № 646 МОЗ від 7.12.2011 ПМСД надається лікарями загальної практики-сімейної медицини, лікарями-педіатрами дільничними, лікарями-терапевтами дільничими центрів ПМСД, сімейними лікарями, які проводять господарську діяльність як фізичні особи- підприємці і передбачає проведення профілактичних заходів, консультацій, діагностики та лікування найбільш поширених хвороб, травм,отруєнь, патологічних і фізіологічних (вагітність) станів, надання невідкладної медичної допомоги в разі гострого розладу стану здоров’я пацієнта, який не потребує екстреної або 2,3, рівня надання допомоги.

Сімейну лікувальну практику необхідно розглядати як таку, яка забезпечує тривалу опіку за здоров’ям громадянина і всіх членів його сім’ї, незалежно від характеру хвороби, стану органів і систем організму у всі періоди життя людини.

Сімейну медицину має надзвичайні переваги, а саме:

- довготривалість і безперервність спостереження;

- багатопрофільність ПМСД;

- відношення до сім’ї, як до одиниці медичного обслуговування;

- економічна ефективність і доцільність допомоги;

- координація медичної допомоги;

- відповідальність пацієнта, членів його сім’ї і суспільства за збереження і покращення його здоров’я;

-покращення доступності медичної допомоги, наближення її до кожної людини,

- СМ забезпечує безперервну опіку про здоров’я людини протягом всього життя безпосередньо в сім’ї,

- поліпшується профілактична робота, враховується вплив факторів оточуючого середовища, підвищується рівень формування здорового способу життя,

- СМ суттєво зменшує необґрунтовані витрати на охорону здоров’я, є більш економічною як для людини, так і для держави.