Vіі. Література:

основна

1. В.Ф. Москаленко-Соціальна медицина та організація охорони здоровя.-Нова Книга -2013.-С.74-87.

2. В.Ф. Москаленко (за ред.) – Громадське здоров'я. Тернопіль, "Нова книга". 2011 р., с. 163, 166; 277.

3. В.Ф. Москаленко-Соціальна медицина та організація охорони здоровя.-Київ-2010.-С.86-103.

4. За ред. Ю.В.Вороненка, В.В.Руденя - Соціальна медицина та організація охорони здоров'я. Посібник до практичних занять. Львів, „Новий світ", 2004р., с. 93-108, 299-324.

5. В.З.Кучеренко (под. ред.) – Организация и оценка качества лечебно-профилактической помощи населению, Москва, 2008 г., с. 287-315, 177-182.

6. Під ред.Є.Я.Склярова, І.О.Мартинюка – Поліклінічна справа і сімейний лікар. Київ, «Здоров’я», 2003р., с.336-422.

додаткова

1. Посібник із соціальної медицини та організації охорони здоров’я за редакцією Ю.В. Вороненка. Київ «здоров’я»-2002.ст.116-163.

2. Постанова КМУ 21.12.2012 р. №1118 / Про затвердження Порядку інформування бригад екстреної (швидкої) медичної допомоги про виклик екстреної медичної допомоги та їх направлення на місце події.

3. Додаток до постанови Кабінету Міністрів України від 21 листопада 2012 р. № 1119 «Критерії розподілу звернень залежно від стану пацієнта на екстрені та не екстрені»

4. Постанова КМУ 20.11.2012 р. №1116 / Про затвердження Типового положення про центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф.

5. Наказ МОЗ України 18.06.2013 №333/Про екстрену медичну допомогу/

6. Закон України «Про екстрену медичну допомогу» №5403-VI від 02.10.2012.

7. Новая европейская политика здравоохранения – Здоровье-2020: видение, ценности, основные направления и подходы (ЕРБ ВОЗ Европейский региональный комитет EUR/RC61/9. Шестьдесят первая сессия Баку, Азербайджан, 12–15 сентября 2011). ЕРБ ВОЗ, 2011 – 129 с.

8. Наказ МОЗ України «Про порядок проведення реформування системи охорони здоров’я у Вінницькій, Дніпропетровській, Донецькій областях та м. Києві» від 7 липня 2011р. №3612-IV.

9. Наказ МОЗ України від 05.10.2011 № 646 «Про затвердження нормативно-правових актів Міністерства охорони здоров'я України щодо реалізації Закону України «Про порядок проведення реформування системи охорони здоров'я у Вінницькій, Дніпропетровській, Донецькій областях та м. Києві»».

10. Наказ МОЗУ «Про диспансеризацію населення» від 27.08.2010 року №728.

11. Наказ МОЗ України 29.08.2008 №500 / Про заходи щодо удосконалення надання екстреної медичної допомоги населенню в Україні.

Автори: доц. Паламар І.В.

Затверджено на засіданні кафедри

“ ” 20__ Протокол № __

Зав. кафедри соціальної медицини

та організації охорони здоров’я проф. Очередько О. М.

Медична реабілітація

Медична реабілітація - вид медичної допомоги, що надається пацієнтам в амбулаторних або стаціонарних умовах і включає систему медичних та інших заходів, спрямованих на відновлення порушених чи втрачених функцій організму особи, на виявлення та активізацію компенсаторних можливостей організму з метою створення умов для повернення особи до нормальної життєдіяльності, на профілактику ускладнень та рецидивів захворювання. Медична реабілітація призначається пацієнтам: після закінчення гострого періоду захворювання в разі наявності обмежень життєдіяльності; з вродженими та спадковими патологічними станами, набутими порушеннями опорно-рухового та мовного апарату, вадами зору та слуху; у разі встановлення стійкої непрацездатності (інвалідності). Медична реабілітація здійснюється безоплатно державними та комунальними закладами охорони здоров'я, з якими укладено договори про медичне обслуговування населення, за направленням відповідно до медичних показань державного чи комунального закладу охорони здоров'я, в якому пацієнтові надавалася вторинна (спеціалізована) чи третинна (високоспеціалізована) медична допомога.

Лікарня інтенсивного лікування – це заклад охорони здоров’я, що надає вторинну медичну допомогу в умовах цілодобового стаціонару, або амбулаторних умовах дорослим і дітям у стані гострого або хронічного захворювання, що потребують інтенсивного лікування та догляду з обов’язковою наявністю відділень екстреної (невідкладної) медичної допомоги першого або другого рівнів. Лікарня інтенсивного лікування створюється шляхом реорганізації центральних районних або міських лікарень. Вони можуть бути двох рівнів: першого і другого. Лікарня першого рівня створюється управлінням охорони здоров’я для обслуговування від 150 до 350 тисяч населення. В структуру лікарні входять: управління, приймально-діагностичне відділення (відділення невідкладної медичної допомоги), цілодобова діагностична служба, лікувальна служба, стаціонарний сектор, амбулаторний сектор, допоміжні відділення, господарча частина. Лікарня інтенсивного лікування другого рівня створюється управлінням охорони здоров’я, для обслуговування понад 350 тисяч населення, з урахуванням потреб населення в інтенсивному лікуванні та догляді. В її склад входять: управління лікарнею, приймально-діагностичне відділення – (відділення невідкладної медичної допомоги), цілодобова діагностична служба, лікувальна служба, стаціонарний сектор, допоміжні відділення господарча частина.

Дитяча лікарня інтенсивного лікування – це заклад охорони здоров’я, що забезпечує надання вторинної медичної допомоги в умовах стаціонару або амбулаторних умовах дітям з гострим або хронічним захворюванням, що потребують високої інтенсивності лікування та догляду з обов’язковою наявністю відділень екстреної (невідкладної) медичної допомоги. Дитяча лікарня інтенсивного лікування створюється шляхом реорганізації районних та міських дитячих лікарень з мінімальною кількістю населення в 350 тис осіб. В склад дитячої лікарні входять: адміністративна частина (управління), приймально-діагностичне відділення (відділення невідкладної медичної допомоги), цілодобова діагностична служба, лікувальна служба, стаціонарний сектор, амбулаторний сектор, денний стаціонар з операційним блоком (хірургія одного дня), допоміжні відділення, господарча частина.

Лікарня планового лікування з консультативною поліклінікою – це заклад охорони здоров’я, що забезпечує надання планової спеціалізованої консультативної та стаціонарної медичної допомоги населенню середньої інтенсивності лікування та догляду. Лікарня планового лікування створюється шляхом реорганізації центральних районних або міських лікарень. У сільській місцевості може бути створено не більше однієї лікарні, у містах – з населенням 50 тисяч осіб і більше. Лікарня складається з таких підрозділів: адміністративна частина/управління, діагностична служба, лікувальна служба, стаціонарний сектор, амбулаторний сектор, денний стаціонар з операційним блоком (хірургія одного дня), фізіотерапевтичне відділення, допоміжні відділення, господарча частина.

Лікарня відновного (реабілітаційного) лікування – це заклад охорони здоров’я, що забезпечує надання населенню планової реабілітаційної допомоги в умовах стаціонару. Лікарня створюється шляхом реорганізації центральних районних або міських лікарень, з кількістю населення 350 тисяч осіб. Лікарня складається з таких підрозділів: адміністративної частини (управління), лікувальної служби, стаціонарної служби, денного стаціонару, допоміжних відділень, господарчої частини.

Хоспіс – це заклад охорони здоров’я ВМД, що забезпечує надання цілодобового паліативного або симптоматичного лікування, медико-психологічної реабілітації, соціальної та духовної підтримки хворим у термінальній стадії прогресування захворювання в умовах цілодобового стаціонару, денного стаціонару або виїзної служби. Хоспіс створюється шляхом реорганізації центральних районних, міських та інших лікарень, які не використані для реорганізації в інші лікувальні установи. Управлінням (головним управлінням) охорони здоров’я в залежності від потреб населення в паліативній допомозі, особливостей території обслуговування визначає спеціалізований ліжковий фонд, але не менше як 8 стаціонарних ліжок на 100 тисяч населення. Розрахунок паліативної та/або симптоматичної допомоги, медико-психологічної реабілітації, соціальної та духовної підтримки хворим у термінальній стадії прогресування захворювання, яку надають фахівці хоспісу, становить не менше як 10 хворих на 10 тисяч населення. Структура хоспісу складається з: апарату управління, стаціонарного сектора, консультаційного (амбулаторного, поліклінічного) відділення, відділення спеціалізованої мультидисциплінарної мобільної бригади паліативної допомоги або відділення паліативної та хоспісної допомоги вдома, приймального відділення, приміщення для психологічного розвантаження та дозвілля хворих, господарської служби, ритуального приміщення, приміщення для волонтерів, громадських організацій, які надають допомогу хворим, групи само підтримки для рідних.

Центр з медичних консультацій та діагностики (консультативно-діагностичний Центр) – це заклад охорони здоров’я, що забезпечує надання діагностично-консультативної медичної допомоги вторинного рівня. Консультативно-діагностичний центр створюється на базі існуючих поліклінік та/або консультативно-діагностичних центрів, з яких виділені підрозділи з надання вторинної медичної допомоги. Центр складається з таких підрозділів: адміністративна частина/управління, діагностична служба, лікувальна служба, амбулаторний сектор, денний стаціонар з операційним блоком (хірургія одного дня), фізіотерапевтичне відділення, допоміжні відділення, господарча частина.

Спеціалізований медичний Центр – це заклад охорони здоров’я, що забезпечує надання вторинної медичної допомоги за одним профілем. Спеціалізований медичний Центр створюється шляхом реорганізації однопрофільних та/або спеціалізованих районних, міських лікарень та пологових будинків. Він має такі підрозділи: адміністративна частина/управління, приймально-діагностичне відділення, діагностична служба відповідно до профілю/спеціалізації, лікувальна служба, стаціонарний сектор, амбулаторний сектор, допоміжні відділення, господарча частина.

Паліативна допомога (від фр. palliatif від лат. pallium— покривало, плащ)— це підхід, що дозволяє поліпшити якість життя пацієнтів та їхніх сімей, які зіткнулися з проблемами смертельного захворювання, шляхом запобігання і полегшення страждань завдяки ранньому виявленню, ретельній оцінці й лікування болю та інших фізичних симптомів, а також наданню психосоціальної і духовної підтримки

Хоспісна допомога є складовою частиною паліативної допомоги, це— всеосяжна допомога хворому в кінці життя (найчастіше в останні 6 міс.).

Цілі і завдання паліативної допомоги:

• Полегшити симптоми важкої хвороби, в першу чергу - адекватне знеболення;

• Психологічно підтримувати хворого та родичів, які доглядають за ним;

• Допомогти набути ставлення до смерті як до природнього етапу життя людини;

• Задовольняти духовні потреби хворого та його близьких;

• Вирішувати соціальні та юридичні, етичні питання, що виникають у зв'язку з тяжкою хворобою та наближенням смерті людини.

Паліативна допомога надається безоплатно за направленням закладу охорони здоров'я, в якому пацієнтові надавалася вторинна (спеціалізована) чи третинна (високоспеціалізована) медична допомога, з яким укладено договір про медичне обслуговування населення. Порядок надання паліативної допомоги та перелік медичних показань для її надання визначаються центральним органом виконавчої влади у сфері охорони здоров'я.