Способи іммобілізації та транспортування потерпілих при дтп

Способи іммобілізації та транспортування залежать від стану постраждалого, травми та можливостями рятувальника. При переломі ключиці або лопатки рекомендується вкласти валик у пахвинну ділянку ліктя і руку прибинтовують до тулубу або підвішують на косинці.  При переломі плечової кістки — можна використовувати фанерні планки, рейки, смужки твердого картону, прути чагарнику. При їх відсутності ушкоджену кінцівку підвішують на косинці й прибинтовують до тулуба, поклавши ватно-марлевий валик у пахвинну ямку.  При переломі кісток передпліччя — забезпечується нерухомість у ліктьовому та променево-запястному суглобах. Руку підвішують на косинці.  Переломи кісток кисті і стопи — шина накладається з боку долоні і стопи.  Переломи ребер. Варто накласти пов'язку навколо грудної клітки постраждалого. Зафіксувати її в момент видиху. Іммобілізацію проводять, якщо зламані 3 ребра і більше. Транспортуваннярекомендується в положенні сидячи.  Перелом кісток таза може супроводжуватися ушкодженням внутрішніх органів, тому транспортування рекомендується проводити дбайливо в позі «жаба». Потерпілого кладуть на тверду поверхню на спину, ноги згинають у тазостегнових і колінних суглобах, а коліна розводять у сторони, підклавши під них валик (згорнута ковдра, куртка, подушка).  При переломі хребта потерпілому необхідно створити спокій, поклавши його на рівну тверду поверхню (щит, дошка) і в такому положенні транспортувати.  При ушкодженні шийного відділу хребта рекомендується з підручних матеріалів виготовити комір, покласти його на шию потерпілому і закріпити бинтом. Транспортування здійснюють на спині з іммобілізацією голови, як при ушкодженнях черепа.  Ушкодження грудної клітки і живота Травми грудної клітки супроводжуються розривами легеневої тканини і діафрагми, скупченням повітря (пневмоторакс) і крові в плевральній порожнині, забиттям серця. При підозрі на травму органів грудної клітки необхідно додати потерпілому положення напівсидячи, забезпечити прохідність верхніх дихальних шляхів і в такому положенні транспортувати в лікарню.  При травмі живота можуть виникнути забиті місця і розриви внутрішніх органів, внутрішня кровотеча і розвиток шоку. При даних травмах потерпілий перебуває у важкому стані. Це визначається посинінням губ, вираженій блідості обличчя, по шкірі, яка стає липкою та холодною. Язик при цьому сухий, обкладений, дихання поверхневе, пульс частішає, слабшає, а іноді не визначається. Таких потерпілих транспортують дбайливо в положенні лежачи на спині, з піднятою верхньою частиною тулуба і зігнутими в колінах ногами.  Черепно-мозкові травми Внаслідок цих травм у потерпілих з'являється нудота, блювання, запаморочення, головний біль, втрата пам'яті та свідомості, уповільнення пульсу. При забитому місці і стиску мозку порушується мова, чутливість, рух кінцівок. Подання першої допомоги. Потерпілому створюють спокій, поклавши його на горизонтальну поверхню, до голови прикладають пузир з льодом або тканину, змочену холодною водою. Для заспокоєння можна дати 15 - 20 крапель настойки валеріани. Транспорту вати потерпілого необхідно в положенні лежачи на спині, підклавши під голову валик, зроблений з підручних засобів для попередження струсів голови. Якщо потерпілий перебуває в несвідомому стані, транспортування здійснюється лежачи на боці. Це попереджає розвиток асфіксії від западання язика.