5. Протиамебні засоби (метронідазол, еметину гідрохлорид, хініофон, осарсол, хлорохін). Загальна характеристика. Показання та протипоказання до застосування.

Амебіаз — інфекційна протозойна хвороба, яка характеризується виразковим ураженням товстої кишки, схильністю до хронічного перебігу. Зараження відбувається у разі проникнення цистамеби з їжею або водою у травний канал. Розвит­ку інфекційного процесу сприяють дисбактеріоз, інток­сикації, переохолодження.

Для лікування хворих на амебіаз призначають метронідазол, еметину гідрохлорид, хініофон, осарсол, хлорохін

Еметину гідрохлорид виявляє амебіцидну дію. Добре всмок­тується і повільно виділяється з організму; здатний до кумуляції. Застосовують для лікування хворих на амебний шигельоз, амебний абсцес, гепатит.

Побічні ефекти: нудота, блювання, загальна слабкість, біль у м'язах кінцівок, ослаблення серцевої діяльності.

Хініофон застосовують для лікування хворих на амебний шигельоз, виразко­вий коліт. У наш час його застосування обмежено.

6. Засоби, що використовуються при трихомонозі (метронідазол, трихомонацид, тинідазол, фазижин, лютенурин). Принципи хіміотерапії трихомонозу. Застосування.

Трихомоноз сечових і статевих органів — це паразитарне за­хворю-вання, збудником якого є трихомонади. Збудник потрапляє у піхву при статевих зносинах. Основне місце паразитування трихомонад — слизова оболонка жіночих статевих органів, сечівника і сечового міхура. У слизових оболонках цих органів виникає запалення. Необхідно одночасно лікувати обох сексуальних партнерів, навіть якщо в одного з них відсутнє інфікування.Для лікування викори­стовують препарати метронідазол, трихомонацид, тинідазол (фазижин), лютенурин.

Метронідазол (трихопол, метрогіл, кліон, флагіл). Діє бактерицидно на трихомонади, лямблії, амеби. Застосовують для лікуван­ня трихомонозу.

Побічні явища: нудота, головний біль, відчуття су­хості або металевий присмак у роті. Сеча може набувати темного забарвлення. Рідко діарея, слабість, стоматит.

При застосуванні метронідазолу слід попередити пацієнтів про необхідність відмовитися від вживання алкоголю за 24 год до приймання препарату і протягом 48 год після приймання остан­ньої дози.

Не слід призначати метронідазол у період вагітності.

Трихомонацид — це синтетичний препарат, який застосовують внутрішньо за схемою. Подібну дію справляють та­кож тинідазол (фазижин), орнідазол (тиберал), атрикан та ін.

7. Протилямбліозні засоби (тинідазол, амінохінол, фуразолідон). Загальна характеристика. Застосування.

Збудником лямбліозу є лямбліі. При цьому захворюванні відзначається дисфункція кишечнику (дуоденіт, ен­терит). Для лікування лямбліозу призначають тинідазол, метронідазол, амінохінол, фуразолідон.

Амінохінол ниявляє протипаразитарну і протизапальну дію, сприяє відновленню обміну колагенових структур. Застосовують всередину за схемою при лямбліозі, лейшманіозі, токсоплазмозі, неспецифічному виразковому коліті.

Також застосовують тинідазол, фуразолідон.

8. Протимікозні засоби (ністатин, гризеофульвін, амфотерицин В, клотримазол, пімафуцин, леворин, кетоконазол, мікосол, біфоназол, еко-назол, мікосептин, нітрофунгін). Загальна характеристика. Застосування.

Протимікозні засоби – це ЛП, які застосовують для лікування грибкових інфекцій шкіри (дерматомікози), волосся (трихофітія, мікроспорія), нігтів (оніхомікози). Серйозним ускладненням при тривалому застосуванні антибіотиків, особливо широкого спектра дії, є ураження організму дріжджовими грибами роду Candida. При цьому можуть уражуватись шкірні покриви, слизові оболонки травного тракту, вагіни, інші органи.

Для профілактики та лікування мікозів застосовують ніс­татин,

леворин, гризеофульвін, амфотерицин В, клотримазол, пімафуцин, кетоконазол, мікосол, біфоназол, еконазол, мікосептин, нітрофунгін

Ністатин — антибіотик, що пригнічує ріст грибів і особливо дріжджових роду Саndidа. Стійкість до препарату виникає повільно.

Внут­рішньо ністатин погано всмоктується. Призначають місцево мазь, свічки, суспензію та внутрішньо таблетки для профілактики і лікування кандидозів у дітей та дорослих зі зниже­ним імунітетом та при антибіотикотерапіі. Можна вагітним.

Побічні явища: діарея. Якщо з'являється кашель та підви­щується температура тіла, лікування слід припинити.

Леворин — антибіотик, за властивос­тями подібний до ністатину. Призначають внутрішньо та місцево.

Гризеофульвін — антибіотик, його засвоєння із ШКТ збільшується у разі вживання жирної їжі. Застосовують при дерматомікозах внут­рішньо у вигляді таблеток під час їди з олією або у вигляді суспензії.

Амфотерицин В — антибіотик широкого спектра дії. Вводять внутрішньовенно, ендолюмбально або в порожнини організму. Для лікування системних мікозів. Токсичний.

Клотримазол — синтетичний препарат, що має широкий спектр протимікозної дії. Спектр дії: гриби роду Саndidа, збудники дерматомікозів. Признача­ють тільки місцево (у вигляді кремів, мазей, розчинів, інтравагінальних таблеток) для лікування мікозів стоп і урогенітального кандидозу. Протипоказаний вагітним.

Інші протимікозні засоби: пімафуцин, кетоконазол, мікосол, біфоназол, еконазол, мікосептин, нітрофунгін, орунгал, нізорал.

9. Протигельмінтні засоби (піперазину адипінат, нафтамон, левамізол, пірантел, мебендазол, квітки полину цитварного, суцвіття пижма, фенасал, насіння гарбуза, кора гранатника, антимонілу натрію тартрат). Засоби для лікування нематодозів і позакишкових гельмінтозів. Механізм дії.

Протигельмінтні засоби — це медикаменти, які застосову­ють для лікування гельмінтозів. Гельмінтози дуже поширені серед населення земної кулі. Збудниками гельмінтозів є глисти (гельмін­ти) та їх личинки, які паразитують в кишечнику та інших органах людей і тварин (печінці, жовчному міхурі, підшкірній клітковині, кровоносних і лімфатичних судинах).

Відомо 3 класи гельмінтів: а) нематоди (круглі глисти — аскариди, гострики); б) цестоди (стьожкові глисти — бичачий, широкий і карликовий ціп'яки); в) трематоди (сисуни).

Для лікування кишкових нематодозів — аскаридозу, ентеро­біозу (інвазія гостриками) — застосовують піперазину адипінат, нафтамон, левамізол (декарис), пірантел, мебендазол (вермокс).

Піперазину адипінат паралізує мускулатуру гельмінтів, призначають дорослим при аскаридозі — 2 дні, при ентеробіозі — 5 днів, при тяжких інвазіях лікування повторюють через 1 тиж.

Нафтамон — синтетичний препарат для лікування аскаридозу в умовах стаціонару.

Левамізол (декарис) — імуностимулівний та протиглисний за­сіб. Має високу активність при аскаридозі. Внутріш­ньо 1 раз перед сном. У разі необхідності повторюють через тиждень.

Мебендазол (вермокс) — має широ­кий спектр антигельмінтної дії і є малотоксичним. Призначають для лікування ентеробіозу внутрішньо до або після їди (перед ков­танням таблетку слід розжувати) в дозі 100 мг і повторюють при­ймання через 2—4 тиж.

Пірантел (комбантрин) є високоефективним препаратом при кишкових нематодозах, особливо при поліінвазіях.

Суцвіття пижмо.

При за­стосуванні протинематодозних засобів не потрібно дотримуватися дієти і приймати проносні засоби.

Протипоказання. Більшість антигельмінтних препаратів проти­показані в період вагітності і при виразках травного каналу. Обе­режно призначають дітям до 1 року (мебендазол, пірантел).

Для лікування цестодозів застосовують фенасал (синтет. ЛП), кору гранат­ника, насіння гарбуза, екстракт чоловічої папороті. квіти полину цитварного. антимонілу натрію тартрат.

Позакишкові гельмінтози в Україні зустрічаються рідко. Гельмінти паразитують в печінці, жовчному міхурі, підшкірній клітковині, крово-носних і лімфатичних судинах. Для їх лікування застосовують антимонілу натрію тартрат та інш.

10. Протибластомні засоби (метотрексат, меркаптопурин, фторафур, сарколізин, циклофосфан, тіофосфамід, вінбластин, вінкристин, колхамін, α-аспарагіназа, радіоактивний йод). Загальна характеристика. Механізм цитостатичної дії. Класифікація. Застосування. Побічні ефекти.