1.2.12. Роль Інтернет у поширенні інформаційних ресурсів.

Розвиток глобальної мережі створює нові можливості оперативного доступу користувачів до світових, національних і регіональних ресурсів.

Сьогодні, зростає попит користувачів на електронну інформацію. Сучасна модель обслуговування в науковій бібліотеці неможлива без надання інтернет-послуг. У бібліотеках створюють веб-сайти. Віртуальні довідкові служби дають можливість обслуговувати не тільки відвідувачів бібліотек, але й широкі кола користувачів книгарень, які не змогли отримати необхідної інформації.

Сучасний інтернет забезпечує доступ до фондів багатьох музеїв. Музейні сайти поділяють на сайти реально існуючих музеїв і музеїв віртуальних.

Музеї на своїх сайтах організовують віртуальні виставки картин окремих художників до їх ювілеїв, тематичні виставки.

Архівна справа – найбільш закрита частина культурної спадщини, але суттєві зміни, пов’язані з технологіями інформаційного суспільства, не оминули й цю сферу діяльності. Архіви створюють електронні бази даних з оцифрованими зображеннями й описами до них.

Інтернет глобалізує інформаційні процеси й продукти. Доступ до інформаційних продуктів інтернету можливий у будь-який час.

Інформаційна сфера стала сьогодні базовою для розвитку всіх інших сфер: економічної, політичної, військової, дипломатичної. Інформаційні ресурси країни відображають її статус на світовій арені.

1.2.13. Електронні інформаційні ресурси українського сегменту Інтернет.

Прискорення розвитку українського сегмента Інтернет було покладено в основу Концепції формування системи національних електронних інформаційних ресурсів, затвердженої розпорядженням Кабінету Міністрів України. За цією Концепцією, національними елек­тронними інформаційними ресурсами (національні ресурси) є ресурси незалежно від їх змісту, форми, часу та місця створення, форми власності, призначені для задоволення потреб громадянина, суспільства, держави. За формою власності національні ресурси поділяються на державні, комунальні та приватні.

Усі електронні інформаційні ресурси Інтернету можна поділити на чотири основні сектори:

– державної офіційної інформації;

– ділової інформації (біржової, фінансової, комерційної, економічної, статистичної);

–професійно орієнтованої [науково-технічної,політичної, освітньої, спеціалізованої (доку мен таль ної,бібліографічної, реферативної, довідкової, елек т рон них конференцій)];

– масової/споживчої(новини, література, фо -руми/чати, енциклопедії, завантаження програмних про -дуктів та інформаційних систем, перекладачі, електронні

видання/журнали, погода, on+line+ігри, аудіо+, відео інфор -мація і т. ін.).

1.2.14. Явища, пов’язані з дефіцитом фахівців як носіїв і споживачів інформаційних ресурсів.

Не менш важливою є  ефективна державна політика на ринку праці. В цьому аспекті особливе місце посідають проблеми створення робочих місць у нових перспективних галузях економіки, зокрема, у сфері послуг.

Закордонні інвестори не шкодують коштів на гранти для українських учених. І це цілком зрозуміло, бо за високоякісний «мозковий продукт» наших вчених, «інвестори», що вкладають мінімум матеріальних активів, одержують не лише значний грошовий прибуток, а й права на створений об'єкт права інтелектуальної власності.

Щорічно інтелектуальна еміграція з України налічує приблизно 95,4 тис. фахівців, з вищою освітою (докторів і кандидатів наук). Це дає підстави говорити про ознаки руйнування інтелектуального потенціалу нації.

Тривожний сигнал для України — це зростаючий дефіцит кваліфікованих ІТ-кадрів. Темпи поступу індустрії значно випереджають здатність вітчизняної системи освіти готувати фахівців на необхідному рівні. За оцінкою профільних асоціацій, лише приблизно 10 — 15% випускників ІТ-спеціальностей відповідають вимогам ринку і тому відразу влаштовуються працювати за фахом. Іншим доводиться довчатися або самостійно, або за рахунок роботодавця