4. Напрями наукових досліджень документа в зарубіжних країнах

5. Особливості документологічної концепції н. Кушнаренко

Особливості документологічної концепції Кушнаренко

Свій погляд на структуру документознавства висловила послідовник ідей проф. Ю.М. Столярова проф. Н.М.Кушнаренко, поділяючи його на загальне та особливе [45].

Загальне документознавство, на думку дослідниці, складається з трьох розділів: теорії документа, історії документа та теорії документно-комунікаційної діяльності. До теорії документа проф. Н.М. Кушнаренко подала синомічну назву - "документологія".

Особливе документознавство, на думку дослідниці, поділяється на спеціальне та часткове. До спеціального автор відносить дисципліни, що розглядають особливості документів і є об'єктами бібліотечної, архівної, музейної справи, а також фондознавство, каталогознавство, учення про збереження документів, діловодство.

Предметом спеціального документознавства, зазначає автор, може бути вивчення специфіки різних процесів документально-комунікаційної діяльності (документування, справочинство, фондознавство тощо).

Предметом часткового документознавства є окремі види та різновиди документів. Звідси, на думку автора, документознавчими дисциплінами можуть бути представлені книгознавство, патентознавство, кінознавство, картознавство, галузеве документознавство тощо.

Документологія, на думку проф. Н.М. Кушнаренко, має бути теорією та "методологією документознавства, або тільки методологією документознавства, яка розглядає історію, типологію, класифікацію документа, технологічні основи життєвого циклу документа" [45]. Але дана наука, зазначає дослідниця, перебуває ще на стадії свого формування і для її повного конституювання має пройти час.

4. Категорійно-понятійний апарат документології з погляду його системного розвитку

5. Часткові закони документології

Часткові закони:

1.закон зростання обсягів документного потоку:

2.закон старіння та актуалізації документів у потоці;

3.закон розсіювання-концентраціїдокументів у потоці;

4.закон утворення генетично споріднених фондів:

5.закон відповідності, пропорційності, обсягу та змісту документного потоку масштабам розвитку сфери діяльності.

Перший частковий закон документології – зростання обсягів документного потоку.

Безперервне збільшення кількості вперше створюваних документів. Цей закон першим виявив Д.Прайс. У 1956 р. учений запропонував модель експоненційного зростання кількості різних типів і видів документів у суспільстві, Г10ДВ0С ПНЯ КІЛЬКОСТІ публікацій кожні 10-15років. Динаміка приросту документів визначається на основі збільшення з часом їх річного обсягу. Загальну тенденцію зростання обсяіів потоків документації відзначив К. Г. Мітяев. Існує концепціяекспоненційно-логістичногозростання потоку (В.В. Налімов, З.М. Мульченко), згідно з якою після періоду постійного зростання потоку неминуче настає стадія насичення і зменшення обсягів документів. Для характеристики темпів зростання потоку фахівці запропонували покійник, який визначні період подвоєння обсягів потоку (Г.Ф. Гордукалова) – час, протягом якого обсяг річного мікропотоку збільшується вдвічі. Згідно з цим, виділяють: мікропотоку прискореного темпу розвитку І з подвоєнням обсягу менше 10 років; середнього темпу розвитку І від10-20років; повільних темпів розвитку – понад 20 років; потоки, що зникають – обсяг яких не збільшується, а зменшується.

Другий частковий закон документології – старіння та актуалізації документів у потоці (Р. Бартон, Р. Кеблер, Д. Прайс)

В процесі функціонування в суспільстві документ підлягає старінню (втрата ціннісних властивостей інформаційної і/або матеріальної складової документа) та актуалізації (повернення документа минулих років до активного використання).

Третій частковий закон документології – розсіювання-концентраціїдокументів у потоці (закон С.К. Бредфорда і Дж. Ципфа)

Документи з певної галузі знань (проблеми, теми) розсіюються в потоках непрофільних документів, одночасно більша їх частина концентрується в потоках документів профільної тематики. Найчіткіше цю закономірність сформулював С.К. Бредфорд у книзі «Документація» (1948р.), якщо наукові журнали розмістити в порядку зменшення в них кількості статей з певної галузі знань (проблеми, теми), то в такому спискові можна виділити ядро журналів, присвячених безпосередньо цій галузі (явище концентрації), та декілька груп чи зон, кожна з яких містить стільки ж статей, що і ядро (явище розсіювання). Явище«розсіювання-концентрації»інформації вивчалося багатьма дослідниками (А. Лотке, Дж. Цнпф, К. Брукс, Г.В.Гедримович, Д.Ю. Теплов, А.В. Соколов, В.М. Автократов та ін.), що дозволило уточнити специфіку проявів цього закону щодо документів певного змісту, типів і видів.

Четвертий частковий закон документології – утворення генетично споріднених фондів. Він означає, що на кожному етапі створення, розповсюдження, обробки, зберігання і використання документів формуються документні масиви установ, підприємств, редакцій, видавництв, книгарень, інф. центрів, бібліотек, архівів, музеїв, які мають єдину генетичну основу або походження.

П’ятий частковий закон документології – відповідності пропорційності обсягу та змісту документопотоку масштабам розвитку сфери діяльності. Цей закон містить два аспекти:

a)чим соліднішою є сфера професійної або громадської діяльності, тим значнішим є обсяг документних потоків, які вона створює;

b)чим масштабнішою є сфера діяльності, тим більше документних потоків і масивів вона

використовує.