Українська срр в умовах нової економічної політики Міжнародне становище усрр

З кінця 1920 р. країна вступила у смугу мирного розвитку. Між­народна ситуація залишалася нестабільною.

Після громадянської війни на території колишньої Російської імперії виникло 13 держав.

• П'ять з них були незалежними - Країни Балтії, Польща, Фінляндія.

• УСРР мала статус Формально — самостійної республіки

• Цей статус закріпила Конституція УСРР, березень 1919 р.

• Проблемою першорядної ваги стало міжнародне визнання радян­ських республік.

• Ще належало врегулювати взаємовідноси­ни з прикордонними країнами.

• Діяльність української радянської дипломатії на початку 20-х рр. умовно можна поділити на два суттєво відмінні етапи:

  1. Кінець 1920 - травень 1922 - рішучий дипломатичний прорив, вихід з ізоляції;

  2. Червень 1922 - серпень 1923 р - поступове згортання зо­внішньополітичної діяльності.

• Основна мета УСРР на міжнародній арені в перший період

  1. Вихід із дипломатичної ізоляції шляхом досягнення юри­дичного визнання УСРР з боку великих держав;

  2. Врегулювання від­носин із країнами, з якими Україна мала спільний кордон;

  3. Укла­дання взаємовигідних міжнародних торгово-економічних договорів.

• Роботою Наркомату закордонних справ УСРР керував голова РНК України X. Раковський.

• Першу мирну угоду радянської України було підписано 14 люто­го 1921 р. з Литвою. Протягом 1921 р. УСРР встановила дипломатич­ні відносини також з Латвією та Естонією.

• Особливою складністю відзначалися напружені відносини з Поль­щею.

• У Польщі діяв уряд УНР, що перебував у Тарнуві поблизу Крако­ва. Його діяльність, підтримувана Ю.Пілсудським, була досить широкою: від дипломатичних акцій до організації збройних рейдів по території УСРР.

• Так, у листопаді 1921 р. загони армії УНР під керівництвом Ю. Тютюнника здійснили так званий «Льодовий по­хід» на Правобережну Україну, але частина з них потрапила в по­лон, а 359 чоловік було розстріляно. Після неодноразових протестів радянська сторона змусила Польщу припинити ці напади.

• 2 січня 1922 р. делегація України на чолі з М.Фрунзе уклала договір про дружбу з Туреччиною. Це мало дуже велике значення, адже 45 % усього обігу зовнішньої торгівлі України припадало на цю країну.

На початку 20-х рр. напруженими лишалися відносини з велики­ми державами.

• І все ж у квітні 1921р. в Берліні було підписано угоду між УСРР і Німеччиною про обмін військовополоненими та інтернованими громадянами – УСРР визнавалася Німеччиною де-факто.

• У квітні 1922 р., під час роботи конференції глав європейських держав у Генуї (Італія), російська делегація, до складу якої входив X.Раковський, у містечку Раппало уклала рів­ноправну угоду між РСФРР і Німеччиною. Через півроку, в листо­паді, дія цієї угоди була поширена і на Україну.

• На початку 1922 р. дедалі чіткіше вимальовується тенденція обмеження дипломатичної активності УСРР.

• Зовнішні причини – небажанням західних держав юридично визнати усі радянські республіки,

• Внутрішні причини – зміцненням централізації, посиленням унітаризму, концентрацією владних ва­желів у руках центру (Москви).

• Негативну роль при цьому зіграло й послаблення позицій X. Раковського, пов'язане з його проти­стоянням Й.Сталіну, хворобою В.Леніна і політичною ізоляцією Л.Троцького.

• У квітні 1922 р. УССР змушена була ліквідувати свою диплома­тичну місію в країнах Балтії.

• Москва взяла курс на витіснення україн­ської дипломатії з міжнародної арени.

• До кінця 1923 р. остаточно припинив існування апарат Народного комісаріату закордонних справ УСРР, дипломатичні і зарубіжні її представництва були ліквідова­ні.

Майже протягом двох десятиліть Україна навіть формально не могла підтримувати дипломатичних зв'язків