Риси мка:

• арбітражний суд за своєю природою юрисдикційний орган, не є державним органом, не формується і не фінансується нею;

• стосовно цих судів держава визначає лише загальні принципи створення, діяльності, порядок вирішення спорів;

• право арбітражу розглядати певний спір визначається договором між сторонами – юрисдикція арбітражу має договірну природу (державного суду – законну, імперативну);

• судді виконують свої обов’язки не на постійній основі,а призначаються сторонами спору;

• арбітраж не зобов’язаний застосовувати чинні процесуальні норми;

• рішення арбітражу є остаточними і не підлягають оскарженню, перегляду за ново виявленими обставинами тощо);

Спільними рисами між арбітражними комерційними та державними судами є те, що вони є юрисдикційними органами, які вправі розглядати спори, віднесені до їх компетенції, їх рішення підлягають обов’язковому виконанню по всій території певної країни.

Види міжнародного комерційного арбітражу

Міжнародні комерційні арбітражі прийнято класифікувати на види за порядком створення (виникнення) та залежно від характеру спорів, для вирішення яких арбітражі створюються.

1.Залежно від порядку утворення:

• постійно діючі міжнародні комерційні арбітражі;

• арбітражі ad hoc (лат. – на випадок, для кожного окремого випадку).

Постійно діючі арбітражі (інституційні) – створюються відповідними міжнародними комерційними організаціями, національними торговими палатами, біржами, асоціаціями, союзами (Міжнародний Комерційний Арбітражний Суд при МТП в Парижі; Міжнародний комерційний арбітражний суд при Торгово-промисловій палаті України тощо). Вони діють відповідно до встановленого у кожному окремому випадку регламенту (т.з. «арбітражно-процесуального кодексу»).

Арбітражний розгляд ґрунтується на процедурі, встановленій в регламенті. Надається «рекомендаційний список арбітрів», з якого сторони самі обирають арбітрів. Постійно діючи арбітражі мають статус юридичної особи, мають рахунок, печатку, назву, місце реєстрації, постійне місце знаходження, органи управління.

Цей вид найбільш прийнятний при розгляді складних справ, пов’язаних із заплутаними та важко погоджувальними розбіжностями, проблемами щодо застосування права. В наш час у світі функціонує більш ніж 100 інституційних арбітражів (Арбітражний інститут Стокгольмської торгової палати, Американська арбітражна асоціація, Лондонський міжнародний третейський суд тощо).

Арбітраж ad hoc (ізольований, разовий) – створюється сторонами для розгляду конкретної справи. Після закінчення розгляду та винесення рішення він припиняє своє існування. Сторони обирають місце проведення арбітражу, самі встановлюють правила обрання арбітрів та арбітражну процедуру. Ізольований арбітраж ґрунтується на майже необмеженій автономії волі сторін у виборі процедури розгляду спору. Можливе детальне узгодження процедури, її регламентація на основі регламентів інституційних арбітражів чи типових регламентів, що розробляються міжнародними організаціями. Сторони можуть домовитися про внесення будь-яких змін до регламенту. Ізольований арбітраж – найбільш ефективний засіб розгляду спорів, пов’язаних з фактичними обставинами.