- •3 Конвертерне виробництво сталі
- •3.1 Шихтові матеріали конвертерної плавки
- •3.1.1 Рідкий чавун
- •3.1. 2 Сталевий брухт
- •3.1. 3 Вапно
- •3.1. 4 Інші неметалеві матеріали
- •3.1. 5 Позапічна десульфурація чавуну
- •3.2 Технологія виплавки сталі в конвертері з верхньою продувкою
- •3.2. 1 Шихтовка плавки
- •3.2. 2 Хід плавки
- •3.2. 3 Режим дуття
- •3.2.3.1 Параметри дуття й положення фурми
- •3.2. 4 Реакції окислювання
- •3.2.5 Дефосфорація і десульфурація Дефосфорація
- •Десульфурація
- •3.2.6 Конвертерні шлаки та шлакоутворення
- •Джерела шлакоутворення і роль шлаку
- •3.2.6.1 Застосування відходів виробництва замість шлакоутворюючих
- •3.2.7 Випуск, розкислення ы навуглецювання
- •3.2.8 Легування сталі
- •3.2.9 Тепловий режим плавки
- •3.2.10 Викиди і інші втрати металу при продувці
- •3.3 Якість киснево-конвертерної сталі
- •3.4 Техніко-економічні показники процесу
- •3.4.1 Продуктивність конвертерів
- •3.4.2 Витрата матеріалів
3.1. 3 Вапно
Вапно
одержують випалом вапняку СаСО3
при 1000 - 1100 °С у трубчастих обертових
печах, печах киплячого шару, вагранках
і спеціальних шахтних печах. Вапно
повинне задовольняти вимогам ГОСТ
14-16-165-85. У вапні повинне міститися
92
% (CaО
+ MgО),
<2% SiО2.
Розмір кусків повинен бути в межах 10-50
мм, великі куски вапна повільно
розчиняються в шлаку, дрібні - виносяться
з конвертера газами, що відходять.
Вапно повинне містити <0,06% S, а після випалу в шахтних печах <0,08% S. Вміст сірки у вапні залежить головним чином від виду застосованого для випалу палива; мінімальна кількість сірки втримується при використанні природного газу, максимальне - при використанні коксу, антрациту й неочищеного від сірки коксувального газу. При вмісті у вапні 0,1 % S можливий перехід сірки в процесі плавки зі шлаку у метал.
Втрати при прожарюванні не повинні перевищувати 5%, а після випалу в шахтних печах - 8%; їхня кількість у вапні визначається кількістю недопалу (залишків необпаленого вапняку). Чим менше недопалу, тим швидше розчиняється вапно в шлаку. Масову частку недопалу у вапні (%) визначають по масі залишку після розчинення (гасіння) вапна у воді.
Вапно повинне бути свіжообпаленим, припустимий строк зберігання після її виробництва становить 24 години, оскільки при більш тривалому зберіганні в результаті поглинання вологи з атмосфери відбувається гідратація (гасіння) вапна: СаО + Н2О = Са(ОН)2. У процесі гідратації кускове вапно розсипається в порошок («пушонку»); його застосування неприпустимо, оскільки більша частина пушонки виноситься газами, що відходять, і, крім того, Са(ОН)2 служить джерелом насичення сталі воднем.
Вапно повинне бути м’якообпаленим; твердообпалене вапно має помітно меншу реакційну здатність (швидкістю розчинення в шлаку). М’якообпалене вапно утворюється при швидкому нагріванні в процесі випалу до 1000 - 1100°С без витримки при цій температурі. Якщо робити тривалу витримку при високих температурах, то виходить твердообпалене вапно - окремі кристали вапна зростаються й зменшується її пористість, у результаті чого вповільнюється розчинення кусків вапна в шлаку. М’якообпалене вапно має пористість ~ 50 %, розмір кристалів <1 мм; твердообпалене - відповідно ~ 35 % і 5 - 10 мм. Густина м'яко- і твердообпаленого вапна відповідно дорівнює ~1,6 і >2 г/см3. Твердообпалене вапно, як правило, утворюється при випалі в шахтних печах, м’якообпалене - при випалі в обертових і печах киплячого шару.
Реакційну здатність вапна визначають шляхом гасіння 10 г вапна фракції <0,25 мм в 20 мл води в калориметрі. Показником реакційної здатності є час від початку гасіння до моменту досягнення максимальної температури; він повинен бути <2 хв.
Доломітизоване вапно, одержуване шляхом випалу доломітизованого вапняку, містить 7-15 % MgО.
3.1. 4 Інші неметалеві матеріали
Плавіковий шпат відповідно до ГОСТ 7618 - 83 називається плавікошпатовим концентратом. Його використовують для зменшення в'язкості шлаку і прискорення розчинення в шлаку вапна (прискорення шлакоутворення).
Його одержують збагаченням флюоритових руд; основною домішкою є SiО2 (табл. 3.1).
Для конвертерного виробництва відповідно до ГОСТ 7618-83 передбачений плавікошпатовий (флюоритовий) концентрат марок ФК (кусковий) і ФГ (гравітаційний). У марках ФК розмір кусків від 300 до 5 мм (доля часток з розміром <5 мм не повинна перевищувати 10%); розмір кусків у марках ФГ - переважно 5-50 мм (частка більш дрібних або великих часток не повинна перевищувати 10 % кожної; у марці ФКМ-65 доля часток розміром <5 мм не регламентується).
До недоліків плавікового шпату належать дефіцитність і висока вартість; крім того, при температурах конвертерного процесу він швидко зникає зі шлаку. Фториди, які при цьому надходять до атмосфери, шкідливі для здоров'я й негативно впливають на стійкість устаткування.
Таблиця 4. Склад плавікошпатових концентратів марок ФК і ФГ
-
Марка
CaF2, % (не менше)
Масовий вміст домішок, % (не більше)
SiО2
S
Р
ФК-92, ФГ-92
92
5
0,2
0,2
ФК-85, ФГ-85
85
10
0,3
0,3
ФК-75, ФГ-75
75
20
0,3
0,3
ФК-65
65
30
0,3
0,3
ФКМ-65, ФГ-65
65
За узгодженням зі споживачем
ФГ-55
55
Боксит іноді застосовують замість плавікового шпату для прискорення розчинення вапна на початку продувки, але його вплив у багато разів слабкіший, ніж плавікового шпату. Боксит - гірська порода: він містить >28 % Аl2O3; 5 - 23 % Fe2O3; 5 – 20 % SiО2 і 10 - 23% гідратної вологи у вигляді Аl2O3nН2О і Fе(ОН)3.
Відповідно до ГОСТ 972 - 82 у сталеплавильному виробництві передбачене застосування бокситу марки МБ, що містить >28% Аl2O3, <0,2% S і <0,6%Р2О5. Для запобігання бахкання і викидів боксит перед завантаженням у конвертер необхідно прожарювати для видалення гідратної вологи. Недоліком бокситу є високий вміст SiО2, для ошлакування якої необхідно збільшити витрату вапна, що викликає збільшення кількості шлаку.
Сипучі охолоджувачі. Як охолоджувачі для коригування температури по ходу продувки й іноді після її закінчення використовують залізну руду 21 класу (ТУ 14-9-52-73), агломерат (ТУ 14-105-381-77), залізорудні окотиші (ТУ 14-9-84-75), вапняк (ОСТ 14-64-80), доломіт, окалину й іноді інші матеріали. При дачі в конвертер на початку продувки всі вони, крім вапняку, забезпечують прискорення розчинення вапна в шлаку, тобто прискорюють шлакоутворення у зв'язку із вмістом у них оксидів заліза.
Залізні руди містять залізо у вигляді Fе2О3 або Fе3О4, порожню породу (5 - 17 % SiО2; 0,2 - 13 % Аl2O3; 0,2 - 8,5 СаО й 1,5 - 4,0 іноді до 10% MgО) і звичайно 0,1 % S і Р (кожного). У конвертерному виробництві застосовують багату по залізу руду, що містить <8 % SiО2 у кусках розміром 10 - 80 мм.
Агломерат різних заводів містить 47 - 57 % Fe, 7 - 11 % SiО2; 6 - 23 % СаО і, як правило, 0,1% S, P (кожного). Окотиші містять 51 - 64 % Fe; 4 - 8 % SiО2; від 0,2-1,0 до 5% СаО і 0,1 % S і Р (кожного).
Окалина утворюється в результаті окислювання поверхні злитків і сталевих заготівок при їхньому нагріванні перед прокаткою. Складається майже цілком з Fе3O4.
Вапняк - природна сировина, майже цілком складається із СаСО3. Вапняки різних родовищ містять <2 % SiО2; 1 % MgО; 1% ( Аl2O3 + Fe2O3); 0,2 % S; вміст СаО у вапняках – 52 - 54 %. Доломітизований вапняк містить 4 - 17 % MgО (у вигляді МgСО3).
Марганцева руда іноді застосовується для прискорення розчинення вапна на початку продувки. Містить 20 - 50 % Мn у вигляді оксидів і карбонатів і порожню породу з SiО2 і в меншій кількості Аl2O3.
Інші неметалеві матеріали. До числа матеріалів, використовуваних при конвертерній плавці, для прискорення шлакоутворення належать комплексні флюси й відходи інших виробництв, характеристика яких дана при описі відповідних різновидів технології плавки.
Газоподібний кисень одержують зрідженням повітря шляхом його охолодження й наступного розділення на кисень і азот. Технічний кисень повинен містити 99,5 % O2 і 0,1 % N2, тому що при більшій кількості азоту збільшується його вміст у сталі.
Аргон і азот. Застосовувані при комбінованій продувці для подачі в конвертер знизу аргон і азот повинні мати чистоту, обумовлену відповідно ГОСТ 10157-79 і ГОСТ 9293-74; тиск перед донними фурмами повинен бути в межах 1,2 - 2,0 МПа.
Додаткове паливо. Для економії чавуну й збільшення частки брухту в шихті в конвертер по ходу продувки або до її початку присаджують вуглецевмісні матеріали (кокс, кам'яне вугілля і його різновид - антрацит і ін.). Основні складові кам'яних вугіль - горюча (органічна) маса, волога (4 - 14 %), зола (8 - 12 %); вугілля містить 0,5 - 4 % S (шкідливої домішки). Склад горючої маси: 75 - 97 % С; 1,5 - 5,7 % Н2; 2 - 15 % О2; 0,5 - 4 % S, <1,5 % N2. Основні складові золи: Al2O3, SiО2, Fe2O3, СаО. Вугілля розрізняють також по вмісту летючих - Н2, СН4 і небагато СО, СmНn і N2, що виділяються з горючої маси при нагріванні без доступу повітря (від 9 до 45 % горючої маси). Антрацит характеризується меншим вмістом вологи (4 - 6 %), летючих (<9 %) і більшим вмістом вуглецю в горючій масі (93 - 97%). Кокс містить 75 - 88% С; 0,6 - 1,7% летючих; 8 - 12% золи; 2 - 9% вологи; 0,5 - 2,0 % S.
Рекомендований розмір кусків присаджуємого в конвертер палива становить 6 - 25 мм, ці матеріали повинні містити не більше 12% золи, 5% вологи, 12 % летючих і 0,5 % S.
