3. Поняття

Поняття – одна з форм мислення, за допомогою якої пізнають сутність явищ, процесів, узагальнюють їх істотні ознаки. Іншими словами поняттям називається форма мислення, яка відтворює предмети і явища в їхніх істотних ознаках.

З цього визначення випливає, по-перше, що поняття – це уявний образ предмета, його відображення, а не сам предмет. Поняття – це логічна форма думки, думка про предмет.

Предмет думки – це той предмет або явище, про який мислить людина. Предметами думки можуть бути як матеріальні предмети і явища, так і думки про ці предмети, які існують в об’єктивній дійсності, і предмети та явища видумані. По-друге, поняття відтворює не все, що має предмет, не всі його ознаки, а тільки істотні.

Основними прийомами формування понять є: аналіз, синтез, порівняння, абстрагування, узагальнення, повідомлення.

Аналіз - це процес мисленнєвого чи фактичного розкладу цілого на складові частини. Перш ніж виділити істотні ознаки предмета, необхідно знати, що становить або чим є даний предмет, які ознаки, елементи, сторони складають його.

Синтезом називається уявне поєднання частин предмета, розчленованого аналізом, у єдине ціле.

Аналіз і синтез перебувають у нерозривній єдності, вони взаємопов’язані і взаємообумовлені: аналіз завжди допускає синтез, а синтез – аналіз.

Порівняння - мисленнєве співставлення об'єктів з метою виявлення рис схожості або відмінності між ними. Порівняння дає змогу виявити загальне у предметів, те, чим вони схожі, а також чим вони відрізняються один від одного, дати оцінку виявленим ознакам, згрупувати предмети в класи тощо. Порівняння здійснюється на основі взаємодії аналізу і синтезу.

Будь-який предмет має чимало властивостей і ознак. Щоб утворити поняття, необхідно відібрати із маси виділених аналізом лише суттєві. Для цього необхідне абстрагування.

Абстрагування – це уявне виділення істотних ознак предмета і відокремлення від маси інших властивостей. Результат абстрагування називається абстракцією. У цьому розумінні будь-яке поняття є абстракція.

Узагальнення - логічний процес переходу від одиничного до загального, від менш загального до більш загального знання, а також результат цього процесу: узагальнене поняття, судження, закон науки, теорія.

Логічні прийоми використовуються при формуванні понять як у науковому дослідженні, так і в процесі навчання.

У структурі кожного поняття є дві сторони: зміст і обсяг.

Зміст поняття складає сукупність суттєвих ознак предмета, мислимого в понятті. Зміст поняття становлять ознаки, які відтворюють якість предмета і відрізняють його від інших схожих предметів. Зміст поняття не очевидний, він не даний нам у слові безпосередньо.

Обсяг поняття визначається сукупністю предметів або явищ, мислимих у понятті. Обсяг поняття становить коло предметів, на котрі поширюється дане поняття.

Сукупність предметів, що складають обсяг поняття, називається логічним класом. Окремі одиничні предмети класу (сукупність) називаються індивідами або елементами класу (сукупністю).

Визначаючи друге питання, важливо мати на увазі, що поняття поділяються на види.

За обсягом розрізняють поняття одиничні, загальні й нульові.

Одиничним називається поняття, обсяг якого складається з одного предмета.

Загальне поняття – це таке поняття, обсяг якого складається більш ніж з одного предмета. Загальні поняття можуть бути реєструючими і нереєструючими. Реєструючим називається таке поняття, до обсягу котрого входить чітко визначена, яка підлягає обліку кількість предметів. Нереєструючим називається поняття, яке відноситься до необмеженої кількості предметів.

Нульовим поняттям називається поняття з нульовим обсягом, тобто поняття, логічний клас якого не має жодного елемента.

Аналізуючи питання - відношення між поняттями, слід виходити з того, що поняття поділяють на порівнянні і непорівнянні. Непорівнянними називаються такі поняття, які відображають настільки віддалені предмети, що в їхньому змісті й обсязі немає нічого спільного. Порівнянними називаються поняття, у змісті і обсязі яких наявне дещо спільне. Слід мати на увазі, що абсолютно непорівняних понять взагалі немає. По-друге, говорячи про порівнянні й непорівнянні поняття, то мають на увазі зміст і обсяг понять, а не логічну форму.

Порівнянні поняття бувають сумісні й несумісні.

Сумісними називають поняття, обсяг яких цілком або частково збігаються. Зміст сумісних понять різний, але деякі ознаки їх можуть бути спільними.

Несумісними називаються поняття, обсяг яких не збігається в жодній своїй частині. Зміст несумісних понять не тільки різний. Тут видові ознаки одного поняття виключають видові ознаки другого. Але родова ознака несумісних понять є спільною.

Серед сумісних понять розрізняють три види відношень:

1) відношення рівнозначності (тотожності);

2) підпорядкування;

3) перетину.

Зміст поняття являє собою сукупність суттєвих ознак предмета, тому розкрити зміст поняття - означає вказати його суттєві ознаки. Логічна операція, що розкриває зміст поняття, називається визначенням поняття, або дефініцією. Розрізняють номінальні і реальні визначення. Номінальними називаються визначення, за допомогою яких замість опису якогось предмета вводиться новий термін (ім'я), його значення. Реальним називається визначення, що розкриває суттєві ознаки предмета.

Щоб визначити поняття про предмет, потрібно детально вивчити сам предмет, порівняти з іншими предметами, проаналізувати його властивості та відношення. Тобто визначення є результатом складного пізнавального процесу.

Для того, щоб визначення було правильним, треба дотримуватись таких правил:

• визначення повинно бути співмірним, тобто обсяг визначуваного поняття повинен дорівнювати обсягу визначального поняття;

• поняття не повинне містити в собі кола. Коло виникає тоді, коли визначуване поняття і визначальне поняття визначаються через інше;

• визначення не повинне бути тільки заперечним;

• визначення повинне бути коротким, точним, ясним.

Відповідаючи на п'яте питання, слід враховувати, що логічний поділ понять передбачає дотримання низки необхідних правил:

• поділ повинен бути співмірним, тобто загальний обсяг членів поділу повинен дорівнювати обсягу поділюваного поняття;

• у кожному акті поділу необхідно застосовувати тільки одну основу, тобто здійснювати поділ родового поняття за видозміною однієї і тієї ж суттєвої ознаки;

• члени поділу повинні виключати однин одного. Згідно цього правила члени поділу повинні бути субпідрядними, їх обсяги не повинні перетинатися;

• поділ повинен бути безперервним, послідовним, тобто поділюване поняття повинне представляти найближчий рід для членів поділу, а члени поділу повинні бути безпосередніми видами даного поняття.

Види поділу: за видоутворюючою ознакою та дихотомічний поділ. Для поділу за видоутворюючою ознакою характерне те, що основою поділу є ознака, за якою утворюються поняття. Дихотомічний поділ є поділом обсягу поділюваного поняття на два протилежних поняття.

За допомогою логічних операцій з двох або кількох класів можуть бути утворені нові класи. До цих операцій відносяться: об'єднання класів (складання, перетину класів, множення) та утворення доповнення до класу (заперечення).

Операція об'єднання (складання) класів полягає в об'єднанні двох або кількох класів в один клас, що складається з елементів, кожний з яких є елементом принаймні одного з об’єднуваних класів.

Операція перетину класів (множення) полягає у відшуканні елементів, спільних для двох або кількох класів.

Утворення доповнення до класу (заперечення) полягає в утворенні нової множини шляхом виключення даної множини з універсального класу, в який вона входить.