3. Політеїзм Стародавнього світу

Політеїзм визначають як багатобожжя, яке характеризує всі релігії, за виключенням, іудаїзму, християнства та ісламу, що мають загальну традицію монотеїзму – віри у єдиного бога. Іноді у політеїстичних системах над множинністю богів вивищується верховний бог – творець (індуїзм), іноді богам надається менше значимості, ніж певній вищій меті (буддизм). Віра у множинність богів, яка супроводжується ритуальним поклонінням, поширена у різних типах культури, що відбито в міфології народів світу.

Виділемо деякі типи політеїзму:

1. Греко-римска релігія.

Грецькі боги позбавлені зооморфних рис єгипецьких богів; вони набувають антропоморфного характеру. Сили природи пов’язуються з діяльністю людиноподібних богів: Зевс – бог блискавки і грому, Еол – бог вітру, Посейдон – бог моря і т.п. Обожнюються також певні соціальні стосунки та сили. Зевсу надають функції царя богів і бога всіх людей; його дружині Гері – берегині домашнього вогнища…

Грецька релігійна традиція справила значний вплив на Рим, оскільки склалася відповідність між богами грецького й римського пантеону: Зевс став Юпітером, Афродита – Венерою… В період еллінізму значний вплив мали містеріальні культи – Ізіди, Кібелли, Мітри, Деметри, більше пов’язані з ідеєю особистого спасіння, ніж офіційна культова практика.

2. Релігія Єгипту та Близького Сходу.

Багато богів представлені зооморфними фігурами, а очолювало єгипецький пантеон верховне божество сонця, яке трансформувалося в Гора, бога з головою сокола, пов’язаного зі змістом міфа про Осіріса. Фараон обожнювався й розглядався як живий Гор. Попри намагання фараона Ехнатона встановити релігію єдиного божества Атона, єгипецький культ залишився політеїстичним.

В шумеро-аккадському пантеоні верховне божество неба Ан, бог води Енкі та бог повітря Енліль вивищувалися над іншими божествами. У Вавілоні верховним божеством був Мардук, творець світу й людства, переможець початкового хаосу (Тіамат). Шанували такж й богиню-мати Іштар.

Релігії Близького Сходу походять з шумерського та єгипецького джерел, і пізніше справили вплив на елліністичну релігію та культуру.

3. Ранні індоіранські релігії.

Довготривалі тісні стосунки існували між ведичною та іранською релігіями. А в VII-VI ст. до н.е. іранський пророк Зороастр реформував релігію, зводячи безліч самостійних богів до персоніфікованих аспектів особистості верховного бога Ахурамазди. Найбагатший пантеон ведичних гімнів у подальшому розвитку перетворюється на світ класичної індуїської міфології.

4. Класичний та сучасний індуїзм.

У класичному індуїзмі, поряд з головним богом Брахмою, стали домінувати вторинні за значенням божества ведичної традиції, перш за все Шива і Вішну. Останній асоціювався з вірою в аватару, в інкарнацію (перевтілення). У сучасному індуїзмі деякі боги інтегруються як символи єдиної божественної реальності.

5. Релігії Далекого Сходу.

У давньому Китаї система конфуціанства містила у собі культ Неба й поклоніння предкам. Культова практика, крім того, поширювалася й на багаточисельні менш значні божества. Пантеон в даосизмі вбирав у себе богів атмосферних та природних явищ, богів різних місцевостей та функціональних богів (землеобробітку, багацтва і т. п.). Релігії Китаю мали сильний вплив на японську культуру та релігію.

Поряд із вищезгаданими типами слід виділити й політеїзм давньоукраїнської міфології, де виділялися такі божества як Сварог, Даждьбог, Перун та інш.

Тема 3

Етнічні та світові релігії

План

1. Індуїзм (релігія Індії), конфуціанство та даосизм (релігії Китаю)

2. Світові релігії:

а) буддизм, його сутність, напрямки;

б) християнство, його напрямки;

в) іслам