Зміст

Передмова
Розділ 1 Історія філософії як основа філософсько-методологічної культури
Тема 1. Сутність і призначення філософського осмислення світу
Тема 2. Провідні філософські парадигми Стародавнього світу (давньокитайський, давньоіндійський, античний періоди)
Тема 3. Філософські ідеї у Середні віки та епоху Відродження
Тема 4. Філософія Нового часу, Просвітництва
Тема 5. Німецька класична філософія. Філософія марксизму
Тема 6. Некласична західноєвропейська філософія ХІХ-ХХІ ст.
Тема 7. Розвиток філософської думки в Україні
Розділ 2 Основні філософські проблеми
Тема 1. Філософський зміст проблеми буття
Тема 2. Свідомість
Тема 3. Гносеологія
Тема 4. Діалектика та її альтернативи
Розділ 3 Філософські проблеми соціального розвитку
Тема 1. Суспільство як об'єкт філософського аналізу.
Тема 2. Людина як суб'єкт соціального процесу.
Тема 3. Наука: сутність, етапи розвитку.
Тема 4. Філософська антропологія.
Тема 5. Культура та цивілізація: філософські виміри.
Розділ 4 Релігієзнавство
Тема 1. Релігієзнавство – галузь гуманітарного знання
Тема 2. Релігійні вірування та їх типи
Тема 3. Етнічні та світові релігії
Розділ 5 Логіка
Тема 1. Логіка як основа філософського світогляду
Тема 2. Основи понятійного мислення
Тема 3. Судження та умовивід
Розділ 6 Етика і естетика
Тема 1. Предмет і завдання етики
Тема 2. Моральні виміри спілкування
Тема 3. Предмет естетики
Тема 4. Естетична діяльність та її форми
Тема 5. Естетичні почуття та категорії
Тема 6. Естетичний потенціал художньої творчості
Основна навчально-методична література
Література

Передмова

Дана робота призначена для студентів всіх форм навчання, що вивчають філософію. Мета роботи – ознайомити студентів з філософською проблематикою, специфікою філософського знання, принципами філософської рефлексії.

Автори розкривають поняття філософії, її структуру і функції, основні категорії і методи філософського освоєння миру, значення філософії для формування світоглядної культури особи.

У І розділі конспективно розглядається історія філософії з моменту її виникнення в Стародавньому світі і до наших днів, розкривається специфіка розвитку філософської думки в Україні.

Проблеми субстанціональності буття, суть світу і місця в ньому людини, можливості і способи пізнання світу і самого себе належать до «вічних» проблем філософії. Розгляду цих проблем і аналізу сучасних підходів до їх вирішення, а також проблем соціальної філософії, пов'язаних з генезисом і розвитком соціуму, становленням, існуванням і перспективами розвитку культури та цивілізації присвячені ІІ і IІІ розділи даного посібника.

У IV розділі розглядаються проблеми філософії релігії, її генеза, функції, типи, особливості релігійної свідомості.

У V розділі розкриваються генеза, розвиток науки логіки, її сутність, основні структурні елементи і значення для інтелектуально-наукового розвитку людини.

У VI розділі розглядаються проблеми етики і естетики, їх ґенеза, сутність, форми прояву.

Осмислення проблем сучасного світу неможливе без звернення до багатої духовної традиції людської культури, і вивчення філософії вимагає постійного звернення до творів класиків філософської думки. З цією метою в даному виданні дається список першоджерел з філософії, які рекомендуються студентам для глибшого вивчення дисципліни. У посібнику використані наукові статті, монографії, підручники з філософії, релігієзнавства, логіки, етики, естетики сучасних авторів, які також рекомендовані для вивчення.

Розділ 1

Історія філософії

як основа філософсько-методологічної культури

Тема 1

Сутність і призначення філософського осмислення світу

План

1.1. Філософія, її генезис, проблематика та функції

1.2. Історичні типи світогляду: міфологія, релігія, філософія

1.3. Філософський світогляд, його структура, рівні

1.1 Філософія, її генезис, функції

Філософія (слово “філософія” грецького походження – від phileo – люблю і sophia – мудрість) – любов до мудрості.

Філософія небезпідставно ототожнюється зі знанням про визначальні причини і начала буття. Ці знання, на думку Арістотеля, слід віднести до “мудрості”: “наставники більш мудрі не завдяки умінню діяти, а тому що вони володіють узагальненими знаннями і знають причини”; “Жодне з чуттєвих сприйнять ми не вважаємо мудрістю, хоча вони і дають важливі знання про одиночне, бо вони не вказують “чому”... Мудрими вважаються не ті, хто має досвід, а ті, що “знають причину”.

Філософія як мудрість, що спрямована на пізнання найбільш загального, “сутнісного і вічного”, дає змогу розкривати закономірні зв’язки. Бо що таке закон? Закон – це відношення між сутностями, найбільш загальний, установлений зв’язок між речами, який повторюється при відповідних умовах і є об’єктивним, внутрішнім, необхідним, загальним і суттєвим. Оскільки філософія займається з’ясуванням цього, остільки вона і має відношення до мудрості. Мудрість, таким чином, є важливою ознакою філософії, котра осмислює дійсність на основі пізнання найбільш загальних зв’язків, причин, тенденцій розвитку та їх практичного (предметного) використання.

Будьте мудрими і всі проблеми знайдуть плідне рішення, ви відчуєте себе щасливою людиною і зрозумієте, що оволодіти зовнішнім світом можна за умови усвідомлення себе самого як мікрокосмосу та Всесвіту як макрокосмосу. Вже Протагор в VI ст. до н. е. казав: “Людина є міра всіх речей!”. Платон відмічав: “Досконала мудрість у бога, а я (Платон) прагну до знання”.

Філософія – вчення про загальні принципи буття і пізнання, про відношення людини до світу. Філософія виробляє узагальнену систему поглядів на світ і місце в ньому людини. Вона досліджує: пізнавальне, ціннісне, соціально-політичне, моральне, естетичне відношення людини до світу. Предмет філософії історично змінювався у зв’язку з розвитком суспільства, у тому числі з розвитком науки та самого філософського знання.

Концепції генезису філософії ділять на три види:

1. Міфогенна (Г.Гегель, Лосєв А.Ф.) – бачить виникнення філософії з міфології, зміною особистісно-образної форми на безособистісно-понятійну.

2. Гносеогенна (Г.Спенсер) – вбачає її витоки у простому узагальнені знань.

3. Міфо-гносеогенна (Чанишев А.) – визнає витоком філософії – міф, знання, буденну свідомість.

Генезис філософії пов’язаний і з цивілізаційними факторами: виникнення держави, зростання міст, розвиток торгівлі, поява металевих грошей, розвинена соціальна структура, відділення розумової праці від фізичної та ін.

Філософія виникає майже одночасно в трьох світових центрах: у Давній Греції (кінець VII – початок IV ст. до н. е.), у Давній Індії (VI ст. до н. е.), у Давньому Китаї (VI – V ст. до н. е.). Філософія, являючись теоретичною формою освоєння дійсного світу, володіє рисами наукового знання: об’єктивністю, раціональністю, есенціальністю (спрямованість на розуміння сутності об’єкту), системністю, здібністю перевірятися, але не зводиться до них. Філософське знання містить у собі сутнісні ознаки, що властиві: природно науковому та гуманітарному знанню, художньому та трансцендируючому (релігії та містиці) осягненню, повсякденному знанню. У філософському вченні ці види знання представлені як сторони, компоненти його внутрішнього змісту. Іншими словами філософське знання є комплексний, інтегральний вид знання.

Основні теми філософських роздумів: світ і людина; взаємодія світу природи та світу людини; взаємодія мікрокосмосу та макрокосмосу.

І. Кант до сфери філософії включає наступні питання:

1. “Що я можу знати?

2. Що я повинен робити?

3. На що я смію сподіватися?

4. Що таке людина?”

В сучасній літературі ставляться проблеми: Як дух співвідноситься з матерією? Чи існують в глибинах буття надприродні сили? Кінцевий чи безкінечний світ? У чому сенс людського життя? Що є істина та помилка? Що таке добро і зло? Всі ці та подібні до них питання, не можуть не хвилювати кожну мислячу людину.

Філософія виконує різноманітні функції:

• світоглядну;

• гносеологічну (теоретико-пізнавальна);

• онтологічну (вчення про буття);

• логічну;

• аксіологічну (ціннісна);

• методологічну;

• праксіологічну (діяльна);

• гуманістичну;

• виховну;

• культурологічну та ін.