§ 6. Завершення, підсумки та уроки війни

ДАТИ:

4 - 11 лютого 1945 р. - Кримська (Ялтинська)

конференція

8 травня 1945 р. ■ капітуляція Німеччини, закінчення Великої Вітчизняної війни

17 липня - 2 серпня 1945 р. ■ Берлінська (Потсдамська) конференція

2 вересня 1945 р. ■ капітуляція Японії, закінчення Другої світової війни

ПЕРСОНАЛІ!:

ТРУМЕН Гаррі (1884 - 1972) - ЗЗй президент США (1945 ■ 1953) від Демократичної партії, очолював делегацію США на Берлінській конференції. Віддав наказ про атомне бомбардування японських міст Хіросіма і Нагасакі в серпні 1945 р. Після війни - один з ініціаторів «холодної війни» між США і СРСР та союзниками

ЕТТЛІ Клемент (1883 ■ 1967) - прем'єр-міністр Великої Британії в 1945-1951 pp., лідер Лейбористської партії, в 1935 - 1955 pp., учасник Берлінської конференції

МАКАРТУР Дуглас (1880 ■ 1960) - американський генерал армії, командувач збройними силами США на Далекому Сході (1941 ■ 1942), верховний командувач союзницькими військами в південно західній частині Тихого океану (1942 - 1951) і одночасно з 1945 р. командувач окупаційними військами в Японії

43

ПЛАН

1. Ялтинська (Кримська) конференція.

2. Капітуляція Німеччини.

3. Потсдамська (Берлінська) конференція.

4. Розгром Японії.

5. Підсумки та наслідки Другої світової війни, її уроки

1. Кульмінаційною подією в розвитку відносин між членами антигітлерівської коаліції і передвісником закінчення Другої світової війни стала Ялтинська (Кримська) конференція. У ній взяли участь глави союзницьких держав: Сталін (СРСР), Рузвельт (СІНА) і Черчілль (Велика Британія). Конференція проходила 4 11 лютого 1945 р. «Велика трійка» дійшла згоди практично з усіх принципових проблем повоєнного врегулювання в Європі. Проголошено, зокрема, спільні цілі щодо Німеччини: знищення німецького мілітаризму, гарантії того, що Німеччина ніколи не розпочне війни. Погоджено принципи беззастережної капітуляції Німеччини та розподіл її на зони окупації. До СРСР відходила східна частина цієї країни, до Англії - північно-західна, до СІЛА - південно-західна Німеччина. На відповідні зони ділився і Берлін. Було запрошено Францію до участі в окупації. Делегація США визнала справедливими вимоги радянської сторони про отримання СРСР 50% загальної суми німецьких репарацій (10 млрд доларів).

СРСР брав на себе зобов'язання після капітуляції Німеччини розпочати війну з Японією. Передбачалося проведення узгодженої політики у визволених європейських країнах - прийнято «Декларацію про визволену Європу» і Заяву «Єдність в організації миру, як і у веденні війни». Згідно з ними проголошувалося повне викорінення у визволених країнах наслідків фашизму.

Формування демократичних урядів у цих країнах повинно було йти шляхом проведення вільних виборів. З

метою усунення загрози виникнення війни у будь-якому регіоні світу та міждержавного співробітництва, вирішено заснувати нову міжнародну організацію -Організацію Об'єднаних Націй (ООН). До складу членів-засновників поряд з СРСР було включено також Українську та Білоруську республіки, що найбільше постраждали в ході війни. Досягнуто домовленості про формування тимчасового польського уряду на основі прорадянського люблінського комітету із залученням еміграційного польського уряду у Лондоні. Угода стосовно східних кордонів Польщі передбачала їх встановлення по «лінії Керзона». Це стало фактом узаконення входження в Україну західноукраїнських земель. Відбулося і розширення території Польщі на півночі і заході за рахунок Німеччини.

Однак поряд із досягненням реальних і історично вагомих домовленостей щодо умов повоєнного впорядкування Європи, Ялтинська конференція, що проходила в гострих дискусіях, виявила й суперечності всередині антигітлерівської коаліції. На ній з'ясувались протилежні підходи її учасників до розв'язання післявоєнних проблем світового устрою, що невдовзі призвело до розколу світу на дві ворогуючі системи та протистояння на довгі роки.

2. 16 квітня 1945 р. силами трьох радянських фронтів - 1-го Білоруського (Г. Жуков), 2-го Біло­руського (К. Рокосовський) і 1-го Українського (І. Конєв), розпочалася Берлінська операція. Вона була завершальною наступальною стратегічною операцією радянських військ. У ній брали участь 2,5 млн. чоловік, понад 40 тис. гармат і мінометів, понад 6 тис. танків та 7,5 тис. бойових літаків. Берлінський напрям обороняли німецькі групи армій «Вісла» та «Центр», що нараховували близько 1 млн. чоловік, понад 10 тис. гармат і мінометів, 1,5 тис. танків та 3,3 тис. бойових літаків. 20 квітня радянські війська почали штурм столиці фашистської

44

45

Німеччини. 25 квітня було завершено оточення всього берлінського угруповання противника. Цього ж дня у районі Торгау радянські війська зустрілися з наступаючими частинами американської армії. ЗО квітня 1945 р. над Берлінським рейхстагом Прапор Перемоги підняли українець лейтенант О. Берест, росіянин сержант М.Єгоров, грузин молодший сержант В. Кантарія. 8 травня 1945 р. у передмісті Берліна Карлхорсті фельдмаршал В. Кейтель як офіційний наступник Гітлера підписав Акт про беззастережну капітуляцію збройних сил фашистської Німеччини. Від радянської сторони його підписав Г. Жуков.

Ця історична подія не лише зафіксувала ліквідацію гітлерівського рейху. Вона означала також остаточний розвал гітлерівського «нового порядку». Нею було ознаменоване остаточне визволення поневолених народів Європи, спасіння світової культури й цивілізації від фашизму. День 9 травня став Днем Перемоги, великим святом для всього людства.

3. З 17 липня по 2 серпня 1945 р. у м. Потсдам

відбулась остання конференція «великої трійки». На зміну Черчіллю, який програв парламентські вибори у Великій Британії, приїхав лідер лейбористів К. Еттлі, а замість Рузвельта, котрий помер 12 квітня, новообраний президент СІЛА Г. Трумен. Від СРСР -Й. Сталін. Саме на Потсдамській конференції були прийняті конкретні рішення про територіальні зміни й умови окупації Німеччини. Було досягнуто згоди про її післявоєнний устрій, що мав базуватися на принципах денацифікації (ліквідації нацистської партії, скасування нацистських законів, а також проведення суду над воєнними злочинцями), демілітаризації (роззброєння і стягнення репарацій) і демократизації (утвердження принципів демократії і встановлення демократичного ладу).

Щодо майбутнього Німеччини, то вирішено залишити її як єдину державу, провести в ній

46

загальні вибори і підписати мирний договір. До цього часу повинна була діяти система чотиристоронньої окупації Німеччини СРСР, США, Великої Британії та Франції, а функцію влади мала здійснювати окупаційна адміністрація. На конференції вирішу­валось питання про розподіл морського флоту країн-агресорів між країнами-переможцями, про розміри репарацій (відшкодування).

Так, із загальної суми в 20 млрд. доларів 50% повинен був отримати Радянський Союз, причому було вирішено компенсувати цю суму за рахунок промислового устаткування, що вивозилося з Німеччини до СРСР.

Важливе місце на конференції зайняли питання післявоєнних кордонів. Зокрема, до Польщі переходив західний район Східної Пруссії з Данцігом (Гданськом) і Штеттіном (Щецином).

До СРСР передавалася Східна Пруссія з Кенігсбергом. Радянський Союз домігся від західних союзників визнання своїх кордонів станом на 22 червня 1941 p., тобто усіх територіальних придбань, що були наслідком таємних угод з Німеччиною. Загалом від Німеччини відійшло 24% довоєнних земель. За рішенням конференції мільйони німців з колишньої Пруссії, нових польських земель, Чехословаччини і Угорщини переселялися в Німеччину. Для остаточного врегулювання німецького питання створено Раду міністрів закордонних справ Британії, Китаю, СРСР, СІЛА та Франції. Рада повинна була також підготувати мирні договори з союзниками Німеччини.

Отже, на Потсдамській конференції закладено основи для післявоєнного розвитку не тільки країн Європи, а й усього світу.

4. У відповідності до взятого на себе в Ялті і Потсдамі зобов'язання, СРСР 5 квітня заявив про розрив договору про нейтралітет з Японією, а 9 серпня 1945 р. вступив у війну з Японією. На Далекий Схід були перебазовані

47

4 армії чисельністю 1,5 млн. чоловік, загальне керівництво якими здійснював 0. Василевський. Головний удар був спрямований проти Квантунської армії, розташованої у Маньчжурії. В результаті Маньчжурської операції була розгромлена Квантунська армія. Також ліквідовано важливу для Японії воєнно-економічну базу на материку - в Південно-Східному Китаї та Південній Кореї.

6 і 9 серпня 1945 р. США скинули на японські міста Хиросиму і Нагасакі дві ядерні бомби. Загинуло понад 100 тис. мирних жителів. Ніякої воєнної необхідності у цьому не було. СІЛА бажали продемонструвати свою могутність.

14 серпня 1945 р. японський уряд прийняв рішення про капітуляцію. Однак залишки Квантунської армії продовжували боротьбу. Наприкінці серпня американські війська на чолі з генералом Д.Макартуром розбили ці залишки і окупували японські острови. 1 вересня радянський десант висадився на південні острови Курильської гряди.

2 вересня 1945 р. на борту американського крейсера ♦Міссурі» підписано Акт про беззастережну капітуляцію Японії. З радянської сторони його підписав українець -генерал К. Дерев'янко. Японія прийняла умови Потсдамської декларації 1945 p., яка передбачала роззброєння і розпуск збройних сил, звільнення загарбаних територій, ліквідацію мілітаризму, встановлення в країні демократичних свобод тощо. З підписанням Акта про капітуліцію Японії закінчилася Друга світова війна - найбільша в історії війн.

5. Головні підсумки війни:

• світ було врятовано від фашизму і нацизму, головна роль у перемозі належить країнам антигітлерівської коаліції. Ці країни з метою збереження миру у світі створили Організацію Об'єднаних Націй (офіційною датою її створення вважається 24 жовтня 1945 p., коли набув чинності статут ООН);

• зросла роль США і СРСР у післявоєнній міжнародній політиці, що з часом призвело до утворення двох супердержав і початку «холодної війни» між ними;

• у країнах Східної Європи утвердилися про-радянські режими. Світ розколовся на дві протилежні суспільно-політичні системи, виникли два воєнні блоки - НАТО (Північно-Атлантичний союз - блок капіталістичних країн) і ОВД (Організація Варшавського договору - блок країн соціалізму);

• розпочалося загострення кризи колоніалізму, що призвело до ліквідації світової колоніальної системи.

Друга світова війна завдала людству небачених раніше втрат, принесла йому страшні страждання. Наслідки війни були справді жахливими: тисячі зруйнованих міст, десятки тисяч спалених сіл й знищених підприємств, руйнація сільського господарства та транспортної мережі й розпад торговельно-економічної європейської системи.

Для людства війна стала ненависним символом, особливо з винайденням і застосуванням ядерної зброї. Вона ще раз підтвердила, що для кожного народу свобода своєї землі, держави, національна незалежність варті того, щоб пожертвувати задля них навіть найціннішим - своїм життям. Ця війна була не стільки масштабним конфліктом між добром і злом, скільки боротьбою за виживання.

Щодо людських втрат, то найбільше постраждали Польща, яка втратила 22% населення (6 млн.), Радянський Союз втратив понад 27 млн. чоловік, в т.ч. Україна - 16,7% населення (понад 8 млн.), Німеччина - 18% (13 млн.). Західні союзники СРСР - Франція, Великобританія, США - втратили відповідно 600, 375 і 300 тисяч чоловік.

У 1949 р. Німеччина розпалася на дві держави -Федеративну Республіку Німеччина і Німецьку Демократичну Республіку, що стало трагедією для німецького народу.

48

49

Головний урок, який винесло людство - це переконаність в тому, що мир і співпраця народів, добробут кожної окремої родини і людини, людське життя, демократія є найвищими гуманістичними цінностями, перед якими мусять поступатися взаємні міждержавні підозрілість, агресивність або національ­на ворожнеча й насильство.

1. Коли відбулася Ялтинська конференція, яке її значення й результати?

2. Коли закінчилася Друга світова війна, які її результати й наслідки.