§ 42. Курс на розрядку міжнародної напруженості та його зрив (70-ті - перша половина 80-х років)

ТЕРМІНИ:

Розрядка - період покращання міжнародних відносин між соціалістичними й капіталістичними країнами у 70-і роки ДАТИ:

1975 р. - укладення Гельсінської угоди 1979 р. - початок радянської інтервенції в Афганістані

ПЛАН

1. Нормалізація відносин ФРН з країнами Центральної та Східної Європи.

2. Радянсько-американські угоди 70-х років.

3. Нарада з безпеки і співробітництва в Європі.

4. Проблеми мирного врегулювання на Сході. Радянсько-афганська війна.

1. З приходом до влади у ФРН уряду соціал-демократів на чолі з канцлером В. Брандтом, який у 1969 р. проголосив «нову східну політику», покра­щилися відносини між Німеччиною та країнами Центральної і Східної Європи. Початок цьому процесові поклала західнонімецько-радянська угода 1970 p., де зафіксовано непорушність східного кордону ФРН. У цьому ж році укладено західнонімецько-польську угоду, згідно з якою обидві сторони зобов'язалися поважати територіальну цілісність одна одної та непорушність своїх кордонів. Схожі договори укладені у 1972 р. між ФРН та НДР, у 1973 р. - між Чехословаччиною та Західною Німеччиною. У цьому ж році ФРН і НДР стали членами ООН. ФРН також встановила дипломатичні відносини з Болгарією, Угорщиною.

1971 р. укладено чотирьохсторонню уводу між СРСР, СІЛА, Францією і Великобританією про статус Західного Берліну, який визнано незалежною державою.

286

2. У 1968 р. укладено договір про нерозповсюдження ядерної зброї між СРСР, СІНА, Великобританією, а також договір про заборону розміщення ядерної зброї у трьох сферах. У другій половині 70-х pp. між СРСР та США встановлено ядерний паритет - обидві країни мали приблизно однакову кількість ядерної зброї.

На початку 70-х pp., з приходом до влади у США президента Р. Ніксона, покращилися відносини між СРСР і США: розпочався радянсько-американський політичний діалог на різних рівнях. Лише зустрічей на вищому рівні відбулося у 70-ті pp. п'ять. Було проголошено курс на розрядку міжнародної напруженості (автор терміну - Ш. де Голль, який під час офіційного візиту в СРСР у 1966 р. висунув ідею про єдину Європу - від Атлантики до Уралу і висловився за те, «щоб була запроваджена атмосфера розрядки між усіма країнами Заходу і Сходу»). У 1972 р. підписано радянсько-американські угоди -ПРО (протиракетна оборона), ОСО-1 (обмеження стратегічних озброєнь); укладено також договір про «Основи взаємовідносин між СРСР і США», де йшлося про те, що розбіжності у ідеологічних і соціальних системах не є перепоною для ділового співробітництва між двома країнами. В результаті, наприклад, у 1971-1976 pp. загальний обсяг радянсько-американської торгівлі збільшився у 8 разів.

1974 р. укладена Угода про відвернення ядерної війни, а також Договір про обмеження підземних випробувань ядерної зброї, було підтверджено намір підписати договір ОСО-2 між СРСР та США. 1975 p. відбувся спільний політ радянських космонавтів і американських астронавтів за програмою «Союз-Аполлон».

3. Велику роль у послабленні міжнародної напруженості відіграло підписання 33 державами Європи, а також СІНА і Канадою Заключного акта Наради з безпеки і співробітництва в Європі (НБСЄ,

287

Гельсінкі, 1975 p.). Цим договором заборонено перегляд кордонів у Європі. Учасники наради взяли на себе зобов'язання у стосунках між різними державами керуватися такими принципами:

• суверенна рівність, взаємна повага прав;

• непорушність кордонів;

• незастосування сили або погрози силою;

• територіальна цілісність держав;

• мирне врегулювання спірних питань;

• невтручання у внутрішні справи;

• поважання прав і свобод людини;

• рівноправність і право народів розпоряджатися своєю долею;

• співробітництво між державами;

• сумлінне виконання зобов'язань з міжнародного права.

СРСР, підписуючи цей договір, бажав таким чином розширити економічні зв'язки з країнами Заходу. Проте останні поставили питання про розширення торгівлі у залежність від додержання СРСР прав людини. А оскільки в СРСР ніхто й не збирався їх додержуватись то Захід в основному за сировину продавав застарілі технології. Крім того, СРСР став розміщувати на своїх західних кордонах нові ракети середнього радіусу дії -СС-20, що «накривали» всю Європу.

4. Ускладнювали міжнародні відносини проблеми врегулювання на Кіпрі та Близькому Сході, а також військовий переворот генерала А. Піночета у Чилі (1973). Після здобуття незалежності Кіпром (1960) виник конфлікт між греками та турками, які проживають на острові. 1974 р. греки-кіпріоти влаштували переворот з метою об'єднання з Грецією. Розвідка СРСР, зайнята пошуками доньки Л. Брежнєва Галини, не змогла вчасно повідомити керівництво Радянського Союзу про назріваючий конфлікт. Турки-кіпріоти, підтримані турецьким десантом, у відповідь утворили «Турецьку федеративну

288

державу Кіпр». Питання єдності Кіпру не вирішено до сьогодні.

У 1973 р. Єгипет напав на Ізраїль, однак зазнав поразки. Новий президент Єгипту А. Садат пере­орієнтувався від СРСР до США. Позиції СРСР у цьому регіоні, як і в Латинській Америці, похитнулися. СРСР став втрачати вплив на Китай, однак посилив свій вплив в Індії.

1973 р. укладена Паризька угода по В'єтнаму. В результаті цієї угоди бойові дії в регіоні припинено і утворено Соціалістичну республіку В'єтнам (1976). У 1977 р. припинив своє існування блок СЕАТО, у 1979 -СЕНТО.

Економічна криза 70-х pp., наростання революційних і національних рухів призупинили процес розрядки і відновили «холодну війну». Остаточного занепаду політика розрядки зазнала у грудні 1979 p., коли СРСР ввів війська до Афганістану. СРСР твердив, що СІЛА безпосередньо допомагають афганським «контрреволюціонерам». Радянська розвідка «засікла» у районі Пешавара радіогру, яка означала концентрацію американських військ у цьому районі. Коли до Афганістану ввели радянські війська, американців там не було. Це була чудово організована провокація з боку ЦРУ. СРСР перед усім світом постав як агресор. Так СІЛА помстилися СРСР за програш у в'єтнамській війні (див. тему «Країни Близького і Середнього Сходу»).

289

У 1980 р. адміністрація СІЛА на чолі з президентом Р. Рейганом бойкотувала Олімпіаду у Москві. Республіканці навіть не намагалися до 1985 р. покращити відносини з СРСР. Вони ще більше загострилися після висунення президентом США у 1983 р. американської стратегічної оборонної ініціативи (СОІ), що дістала назву програми «зоряних війн», і через інцидент з південнокорейським пасажирським літаком «Боінг-747», який був збитий 1 вересня 1983 р. радянським винищувачем над

10 1—260

10*

акваторією Японського моря. Вірогідність початку глобальної ядерної війни американськими експертами у 1984 р. оцінювалася в 40%.

1. У чому суть американо радянських угод 1972 -1976 років?

2. Які основні принципи НБСЄ?

3. Чому і з чиєї вини було зірвано процес розрядки?