Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Всесвітня історія 11.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
2.32 Mб
Скачать

§ 2. Початок Великої Вітчизняної війни

Радянського Союзу. Воєнні дії у середині 1941 - 1942 років

ТЕРМІНИ:

Велика Вітчизняна війна - складова частина Другої світової війни, війна між Німеччиною та СРСР (22 червня 1941 - 8 травня 1945 pp.)

План «Барбаросса» - план нападу Німеччини на СРСР

Антигітлерівська коаліція об'єднання країн з метою боротьби проти нацистської Німеччини (СРСР, Англія, СІЛА, Франція та ін.)

ДАТИ:

22 червня 1941 р. - напад Німеччини на СРСР, початок Великої Вітчизняної війни

5 грудня 1941 р. - контрнаступ Червоної армії під Москвою

7 грудня 1941 р. - напад Японії на американську військово-морську базу у Пірл-Харборі

1 січня 1942 р. підписання Декларації Об'єднаних Націй про спільну боротьбу з фашизмом

Жовтень 1942 р. - перемога союзницьких військ під Ель-Аламейном

ПЕРСОНАЛІ!:

ЖУКОВ Георгій (1896 - 1974) ■ Маршал і чотириразовий Герой Радянського Союзу, перший заступник наркома оборони СРСР, заступник Верховного Головнокомандувача з 1942 p., начальник Генштабу в січні липні 1941 року. Під час Другої світової війни командувач Резервного, Ленінградського, Західного, 1-го Українського, 1-го

Білоруського фронтів. За дорученням Верховного Головнокомандування 8 травня 1945 р. прийняв капі­туляцію збройних сил нацистської Німеччини.

МОНТГОМЕРІ Бернард (1887 ■ 1976) - командувач 8-ї англійської армії в Африці у 1942 - 1944 роках, командувач союзної групи армій у Нормандії, Бельгії, Північній Німеччині у 1944 - 1945 роках. Фельдмаршал з 1944 року

РОММЕЛЬ Ервін (1891 ■ 1944) ■ генерал-фельдмаршал вермахту, командувач німецьких військ у Північній Африці, групи армій в Італії та Франції (1943 - 1944 роки)

ПЛАН

  1. Напад Німеччини на СРСР. Початок Великої Вітчизняної війни.

  1. Створення антигітлерівської коаліції.

  2. Початок бойових дій на Тихому океані.

  3. Війна в Північній Африці.

1. Після розгрому французької й англійської армій улітку 1940 р. та невдалої для СРСР фінської кампанії взимку 1939 - 1940 pp. Гітлер, розпоряджаючись значними економічними, природними й людськими ресурсами 12 окупованих країн Європи, вирішив, що настала пора для реалізації давно виношуваної ним основоположної мети. Ця мета полягала в тому, щоб збройним шляхом усунути Радянський Союз як найбільшу перешкоду на шляху до світового панування та створення «великої світової німецької імперії». «Війна проти Росії, - говорилося в додатку до плану «блискавичної війни» - один із найважливіших етапів боротьби за існування німецького народу. Це стародавня битва германців проти слов'янства, захист європейської культури від московитсько-азіатського нашестя, оборона проти єврейською більшовизму. Мета цієї війни - розгром сьогоднішньої Росії, тому вона повинна вестися з небувалою жорстокістю».

22 червня 1941 р. згідно з директивою Гітлера №21 «план «Барбаросса», німецькі війська пішли в наступ на СРСР - почалася Велика Вітчизняна (німецько-

16

17

радянська) війна, що тривала до травня 1945 року. За цим планом передбачався вихід німецьких військ на лінію Архангельськ-Астрахань, розгром основних сил СРСР до листопада 1941 р. (до початку холодів).

Німеччина виставила проти СРСР 182 дивізії і 20 бригад, у складі яких було понад 5 млн солдатів і офіцерів, 47,2 тис. гармат і мінометів, 4,4 тис. танків і стільки ж літаків, що наступали трьома напрямками:

  • «Північ» (на Ленінград) - командувач фельдмаршал В. Леєб (2 повітряні армії, 3 танкові групи і 1-й повітряний флот);

  • «Центр» (найсильніша група армій - на Мінськ і Москву) - фельдмаршал Ф. Бок (дві польові армії, дві танкові групи, 2-й повітряний флот);

  • «Південь» (на Київ) фельдмаршал Г. Рундштедт (три армії, одна танкова група, 4-й повітряний флот).

Перший удар прийняли на себе радянські війська, зосереджені поблизу кордону: 186 дивізій, що нараховували понад 3 млн чоловік, 39,4 тис. гармат і мінометів, 11 тис. танків і понад 9 тис. літаків (останні на 80% були застарілих моделей). Війська розподі­лялися на чотири округи:

  • Ленінградський військовий округ (Північний фронт) генерал М. Попов (3 армії, у тому числі 4 танкові та 2 механізовані дивізії);

  • Прибалтійський військовий округ (Північно-Західний фронт) - генерал Ф. Кузнецов (3 армії, у т. ч.

4 танкові і 2 моторизовані дивізії);

• Західний військовий округ (Західний фронт) - генерал Д. Павлов (3 армії, у т. ч. 23 танкові і 6 моторизованих дивізій);

• Київський особливий військовий округ (Південно- Західний фронт на чолі з генералом М. Кирпоносом і Південний фронт на чолі з генералом І. Тюленевим -

5 армій, у т. ч. 20 танкових і 10 моторизованих диві­ зій). Було створено Ставку Верховного Головно­ командування на чолі зі Сталіним, начальником Генштабу був Г. Жуков.

Перевага німецької армії була невелика, а в танках і літаках перевагу мав СРСР. Війна почалася для СРСР невдало: до осені 1942 р. Червона армія постійно зазнавала поразок (крім контрнаступу під Москвою). Причини невдач:

  • воєнно-стратегічні: неготовність СРСР до ведення оборонної війни; зосередженість радянських військ на напрямку Південно-Західного фронту, тоді як основні сили німців були сконцентровані в групі «Центр», спрямованій на Москву; відсутність у радянських військ вагомого бойового досвіду; некомпетентність Сталіна у воєнних питаннях (затягнення вирішення питань про переозброєння та реорганізацію армії тощо); репресії в Червоній Армії напередодні війни (було усунуто з постів чи репресовано понад 40 тис. чол. командного складу), що привело до значного зниження професійного рівня війскових командирів;

  • політичні: тяжкі зовнішньополітичні прорахунки радянського керівництва і особисто Сталіна; безпідстав­на довіра до радянсько-німецькому договору про нена­пад і злочинне нехтування даними титанічної роботи радянської розвідки; невиправданий розрахунок радянського керівництва на те, що Гітлер спочатку розгромить Британію, а СРСР за цей час встигне підго­туватися до війни; внаслідок усього цього Радянський Союз був втянутий у світову війну за найнесприятли-віших умов; внутрішньополітичні помилки Сталіна у передвоєнний час полягали, зокрема, у створенні воєнно-промислової бази поблизу західних кордонів, яку згодом вдалося використати лише частково;

• соціально-політичні: масові репресії авторитарно- тиранічного режиму Сталіна проти народу в 20 - 30-ті роки, що не припинилися і з початком війни; голодомор в Україні 1932 - 33 pp.; перевага в армії призовників із сільської місцевості, на юність яких припала колективізація. Вони не бажали воювати за Сталіна і в перший період війни масово здавалися в полон.

У результаті всього цього, німецькі війська у червні

18

19

1941 p. просувалися територією СРСР із швідкістю 120

- 130 км на день. 28 червня 1941 р. вони захопили Мінськ. У липні - вересні під Смоленськом гітлерівські війська на короткий час було призупинено. Саме тут була використана зброя нового типу - ракетні установки «Катюша».

Загалом у перші місяці війни німецька армія влаштувала на території СРСР три грандіозні «котли», в оточення потрапила велика кількість радянських військ - у Прибалтиці, Білорусії та в Україні. У липні

- вересні 1941 р. точилися важкі бої за Київ: тут в оточення потрапив Південно-Західний фронт, загинули шість радянських армій, понад 600 тис. бійців опинилися у полоні. Щоправда, оборонні дії Червоної армії, під час яких воїни виявили справжній героїзм, дали можливість перевести на воєнні рейки народне господарство. У східні райони СРСР було евакуйовано до 1500 підприємств, сформовано народне ополчення.

У грудні 1941 р. ворог дійшов до Москви. Тут гітлерівці зазнали своєї першої поразки. 5 грудня 1941 р. розпочався контрнаступ радянських військ, ворог був відкинутий від столиці на 100 - 250 км. Видатний радянський полководець Г.Жуков назвав битву під Москвою «найвідповідальнішим моментом війни». Німецький план «блискавичної війни» зазнав краху.

У липні 1942 р. німцями було захоплено Крим. Головний удар влітку 1942 р. було нанесено на Кавказ з метою виходу до бакинської нафти. У середині літа німці підійшли до Сталінграда - стратегічного пункту на Волзі, де, на думку Гітлера, мала вирішитися доля війни.

2. У ході бойових дій почалося створення антигітлерівської коаліції. З найперших днів німецько-радянської війни у світі розгорнувся рух солідарності з СРСР, а керівництво СІЛА і Великої Британії заявили про свою готовність виступити на боці СРСР. У липні 1941 р. за пропозицією СРСР підписано англо-радянсь-

20

ку угоду про спільні дії У війні проти Німеччини. Було домовлено надавати підтримку один одному і не підпи­сувати сепаратного миру. Так поступово почала склада­тися антигітлерівська коаліція, до якої приєднувалися й інші держави, що стали жертвами німецького фашиз­му. Зокрема, в липні 1941 р. до коаліції вступили Чехо-словаччина та Польща. Восени у Москві відбулася конференція представників СІЛА, СРСР і Британії. Було прийнято рішення про воєнні поставки й матеріальну допомогу СРСР. На Радянський Союз поширилася дія американського закону про ленд-ліз, що дозволяв закуповувати в СІЛА харчі, обмундируван­ня, зброю. У ході війни союзники поставили в СРСР 22 тисячі літаків, 13 тисяч танків, 427 тисяч вантаж­них автомобілів; США на 1/3 забезпечили потреби СРСР у м'ясі, олії, відправили 7 тисяч тонн цукру.

1 січня 1942 р. представники 26 держав (СРСР, США, Велика Британія, Китай, Канада та ін.) підписали у Вашингтоні Декларацію Об'єднаних Націй про спільну боротьбу проти агресорів. Процес створення антигітлерівської коаліції завершився у травні - липні 1942 р. підписанням угод про війну проти Німеччини та співробітництво і взаємну допомогу після війни. У вересні 1942 р. СРСР визнав національний комітет «Вільна Франція» на чолі з генералом де Голлем як уряд незалежної Франції, що теж приєднався до антигітлерівської коаліції.

Головним чинником, що об'єднував всі сили антигітлерівської коаліції, була спільна боротьба проти фашистських і нацистських агресорів та японських мілітаристів і саме це визначило неминучий розгром Німеччини та її союзників у війні. Разом з тим, в коаліції існували глибокі суперечності, пов'язані з різницею в політичному характері держав, що входили до неї, з їхніми цілями, політикою і намірами щодо повоєнного упорядкування світу.

3. Воєнні дії Другої світової війни відбувалися не

21

лише в Європі, але й далеко за її межами. У березні

1941 р. японський уряд визначив основні напрями

воєнних ударів в Азії і США. У квітні 1941 р. у Москві

між Японією і СРСР було підписано договір про

нейтралітет, а влітку 1941 р. Японія почала бойові дії

у Південно-Східній Азії - захопила Індокитай. 7 грудня

1941 р. японці здійснили несподіваний і жорстокий

напад на військово-морську базу США у Пірл-Харборі

на ГавайсьКих островах. Було знищено 15 кораблів,

272 літаки, 3,5 тис. чоловік. 8 грудня СІЛА оголосили

війну Японії, Німеччині та Італії (чого чекали й не

могли дочекатися союзники), а в червні 1941 р. -

Болгарії, Румунії та Угорщині. Проте до весни 1941 р.

Японія завоювала територію розміром 6 млн. кв. км, з

населенням 400 млн. чоловік: Малайю, Сінгапур,

Бірму, Індонезію, частину Китаю і Нової Гвінеї. Однак

уже в травні 1942 р. США отримали перемогу над

японцями у Кораловому морі і в червні на Гавайських

островах біля острова Мідуей. З літа 1942 р. Японія

перейшла до оборони.

4. У Північній Африці бої з перемінним успіхом йшли між британськими військами на чолі з генералом Б. Монтгомері та німецькими військовими формуваннями, очолюваними Е. Роммелем. Протягом січня - травня 1941 р. англійські війська витіснили італійців з британського Сомалі, Кенії, Судану, Ефіопії. У листопаді 1941 р. основні бої розгорнулися в районі Сіді - Разеха. Переможцем у цій танковій битві вийшов Роммель. Англійці відступили у Єгипет. Проте у жовтні 1942 р. після переможної битви під Ель-Аламейном просування німців до Суецького каналу було зупинено. На початку листопада 1942 р. англійські війська вибили німців з Єгипту, і вони втратили ініціативу на цьому театрі воєнних дій.

У листопаді 1942 р. французькі та англійські війська висадилися у французькому Марокко та Алжирі. На початку 1943 р. у Північній Африці від

22

фашистів було звільнено Триполітанію. Протягом весни 1943 р. союзникам вдалося завдати ряд поразок італо-німецьким військам, а у травні 1943 р. агресори капітулювали у Північній Африці. Отже, зусиллями військ антигітлерівської коаліції наближався корінний перелом у Другій світовій війні.

  1. Коли і як розпочалася Велика Вітчизняна війна?

  2. Опишіть процес утворення антигітлерівської коаліції.

  3. У результаті яких подій США вступили у війну?

  4. Як проходили бойові дії у Північній Африці?