§ 29. Румунія

ДАТИ:

23 серпня 1944 р. ■ ліквідація монархії в Румуни

1965 - 1989 pp. - правління Н. Чаушеску

Грудень 1989 р. - антикомуністична народна революція

ПЕРСОНАЛІ!:

ЧАУШЕСКУ Ніколає(1918 ■ 1989) ■ перший, генеральний секретар Румунської компартії з 1965 p., з 1967 р. - голова Державної Ради, з 1974 р. - президент Румунії, фактично

207

диктатор. 25 грудня 1989 р. за вироком військового трибуналу страчений за злочини перед народом

ІЛІЄСКУ Іон (нар. в 1930 р.) - президент Румунії в 1992 ■ 1996 pp. В часи правління Чаушеску - на відповідальних комсомольських і партійних посадах, член уряду. У 1984 р. за незгоду з політикою диктатора знятий з усіх посад і взятий під негласний нагляд службою держбезпеки. Під час народної революції 1989 р. очолив Раду Фронту національного порятунку

ПЛАН

1. Ліквідація монархії і встановлення комуністичного режиму. Правління Н. Чаушеску.

2. Революція 1989 p., руйнація тоталітарного режиму.

1. У серпні 1944 р. Радянська Армія, успішно здійснивши Яссько-Кишинівську операцію, вступила у центральні райони Румунії. 23 серпня 1944 р. комуністи організували збройне повстання, в резуль­таті якого фашистська диктатура Й. Антонеску була повалена. Новий уряд, призначений королем Михаєм, складався в основному з представників правих партій. Але у березні 1945 р. до влади прийшов лівий Національно-демократичний фронт. Розпочалося проведення аграрної реформи.

У 1947 р. були заборонені праві партії і Румунію проголошено республікою. Вся повнота влади перейшла до Румунської робітничої партії, яку до 1965 р. очолював Г. Георгіу-Деж. Вона взяла курс на будівництво соціалізму. Розпочалася прискорена індустріалізація, націоналізація та кооперація селян, прийнятий перший п'ятирічний план на 1951 - 1955 р. У 1952 р. прийнята нова конституція Румунської Народної Республіки, що зафіксувала досягнутий рівень розвитку країни, серед позитивних здобутків якого були розвиток нафтохімічної і нафтопереробної промисловості, ліквідація неписьменності та деякі інші успіхи. Водночас стверджувалися командно-

адміністративні методи керівництва суспільством.

В 1965 р. керівником правлячої партії, яку було перейменовано на Румунську комуністичну партію (РКП), стає Н. Чаушеску. У 1967 р. він обійняв посаду голови Державної ради країни. Розпочалося зміцнення тоталітарної системи, згортання останніх залишків демократичних прав і свобод громадян, запровадження режиму особистої безмежної влади диктатора.

Після того, як Чаушеску засудив в 1968 р. радянську інтервенцію в Чехословаччині, західні країни всіляко сприяли зміцненню «самостійного» політичного курсу Румунії, надаючи їй значні кредити і допустивши її товари (переважно продукти нафтопереробки) на світові ринки. Однак після зростання світових цін на нафту у 1974 р. румунська нафтопереробна промисловість залишилася без сировини. Це привело до економічної кризи: запроваджено карткову систему на продукти харчування, хронічно не вистачало електроенергії, з кожним роком зростала фінансова заборгованість західним державам. Саме необхідністю виплати боргів

- з 1975 по 1989 pp. Румунія сплатила західним кредиторам близько 21 млрд доларів за надані кредити

- Чаушеску виправдовував жорстоку внутрішню політику «затягування поясів». Авторитарна система влади, антинародна діяльність розгалуженої служби безпеки диктатора «Секурітате», репресії проти інакомислячих, різні волюнтаристські програми й непродумані кампанії, насильницька асиміляція угорського населення Трансільванії та інших національних меншин країни, атмосфера постійного страху і становище населення на грані голоду - ось головні результати 25-річного правління клану Чаушеску. Все це викликало зростання напруги в суспільстві, де назрівала революційна ситуація.

2. Народна революція почалася несподівано у м. Тімішоара. Саме тут у грудні 1989 р. влада

208

209

розстріляла демонстрацію віруючих і молоді. Остання проводилась на захист священика-угорця, якого міське керівництво з політичних міркуваннь вирішило перевести на роботу в село. Було вбито близько 100 і поранено 200 чоловік. 21 грудня 1989 р. за наказом Чаушеску в столиці проведено мітинг на підтримку існуючого режиму. Однак ситуація не^ покращилася. Тоді був запроваджений надзвичайний стан і відданий наказ стріляти в маніфестантів. Але зупинити революцію вже було неможливо. Через 4 дні в результаті масових заворушень Чаушеску і його дружина були затримані під час спроби втекти з країни. Після поспішного судового засідання розстріляні просто на вулиці.

26 грудня 1989 р. влада перейшла до Фронту національного порятунку на чолі з І. Іліеску - колишнім комуністом, якого переслідували за часів диктатури Чаушеску. На виборах у жовтні 1992 р. він був обраний президентом. Розпочалося ринкове реформування економіки, але спадщина старого режиму була настільки тяжка, що певних позитивних результатів реформи не дали. В країні загострилася політична боротьба.

В 1996 р. новим президентом Румунії був обраний лідер Румунської демократичної конвенції Е. Констан-тинеску. Пріоритетними завданнями нової влади було визначено прискорення і поглиблення економічних реформ, швидка інтеграція країни у західні структури, зокрема в НАТО за умов врегулювання територіальних суперечок з сусідніми країнами. У 2000 р. президентом Румунії був знову обраний І.Ілієску.

В червні 1997 р. після тривалих й складних переговорів підписаний Договір про відносини добросусідства та співробітництва між Румунією і Україною, що підтверджував непорушність українсько-румунського державного кордону. Розв'язання політичних і територіальних проблем українсько-румунських відносин (за винятком спірного питання про розподіл континентального шельфу та навколо

210

о.Зміїний у Чорному морі, на який претендує Румунія) відкрило широкі можливості для двостороннього й регіонального співробітництва, зокрема щодо покращення становища національних меншин. У червні 2001 р. відновились українсько-румунські переговори з прикордонних проблем.

Якщо в Україні мешкає 300 тис. румунів, то у Румунії налічується за офіційними даними 65 тис. українців (за неофіційними - близько 250 тис). Вони -корінне населення Південної Буковини, Мараморщини, Банату та Добруджі, яке в «епоху Чаушеску» зазнавало значних утисків й денаціоналізації. Сьогодні поступово громадське й культурне життя українців відроджується. У 1990 р. вони об'єдналися в Союз українців у Румунії, а у 1996 р. заснували Демократичний союз українців в Румунії. Обидва об'єднання приділяють значну увагу відродженню культурно-освітньої діяльності в українських селах.

1. Охарактеризуйте основні напрямки внутрішньої політики Румунії в 40 - 80-ті роки,

2. У чому була специфіка революційних подій у Румунії в 1989 році?

§ ЗО. Болгарія

ДАТИ:

9 вересня 1944 р. - перехід влади у Болгарії до рук Народного фронту

1954 - 1989 pp. - перебування при владі Т. Живкова

ПЕРСОНАЛИ':

ЖИВКОВ Тодор (нар. у 1911 р.) - Генеральний (перший) секретар ЦК БКП у 1954 - 1989 pp., голова Державної ради Болгарії у 1971 - 1989 роки. Народився у бідній сім'ї. Член БКП з 1932 року. У грудні 1989 р. звільнений з посади і виключений з партії. У 1992 р. за зловживання владою засуджений на 7 років ув'язнення

211

ЖЕЛ€ВЖелю{нар. в 1935 р.) - президент Болгарії в 1990 -1996 pp. Відомий філософ, автор книги «Фашизм», зазнавав переслідувань з боку комуністичного режиму

ПЛАН

1. Прихід комуністів до влади. Правління Т.Живкова.

2. Революція 1989 року. Сучасне становище Болгарії.

1. Після вересневого повстання 1944 р. в Болгарії влада перейшла до рук Вітчизняного фронту, провідну роль в якому відігравали комуністи - члени Болгарської робітничої партії. Коаліційний уряд в основному складався з представників правих партій, але комуністам належали ключові міністерства -внутрішніх справ, юстиції. Було проведено аграрну реформу.

У вересні 1946 р. відбувся референдум, за результатами якого ліквідовано монархію і Болгарію проголошено Народною Республікою. Уряд до 1949 р. очолював голова Болгарської робітничої партії Г.Димитров. У грудні 1947 р. прийнята нова Конституція країни, що узаконила всевладдя комуністів і проголосила будівництво основ соціалізму за радянським зразком: розпочато індустріалізацію країни та кооперування селян,

В 1954 р. Болгарську комуністичну партію (нова назва) очолив Т₄ Живков, який взяв курс на прискорене будівництво соціалізму. За короткий час було націоналізовано 98% промисловості, а у 1958 р. Болгарія першою серед країн соціалізму завершила кооперування селянства. Наприкінці 60-х pp. уряд сповістив про побудову основ соціалізму. Болгарія перетворилася на індустріально-аграрну країну. Водночас вона зберігала високі темпи зростання сільськогосподарського виробиництва й стала великим постачальником його продукції на світовий ринок. ,

В 1971 р. були прийняті нова програма БКП та нова Конституція НРБ, що проголосили план побудови

212

«розвинутого соціалістичного суспільства» в Болгарії. Монополія БКП на владу знайшла вияв в зосередженні всіх важелів державного управління в руках сімейного клану Т. Живкова. В тоталітарному суспільстві не допускалося інакомислення, думки рядових комуністів ігнорувалися, друга політична партія країни -Болгарський землеробський народний союз, була цілком залежною від компартії.

У 70-ті pp. розпочинається спад виробництва, а з початку 80-х - наростання кризових явищ в болгарському суспільстві. Загострило ситуацію в країні і рішення Живкова у 1984 р. асимілювати турецьке населення півдня Болгарії (1 млн з 9 млн жителів країни): туркам примусово нав'язувалися болгарські прізвища. Живков, як і інші керівники-диктатори країн соціалізму, негативно поставився до горбачовської перебудови в СРСР, але в суспільстві усвідомлювалася необхідність рішучих реформ. В листопаді 1989 р. на пленумі ЦК БКП Живков був звинувачений в злочинних методах керівництва і вимушений був піти у відставку. Падіння автори­тарного режиму Живкова сприяло поступовій ліквідації монополії компартії на владу, в якій відбулися радикальні зміни і з початку 1990 р. вона стала називатися Болгарською соціалістичною партією (БСП).

2. За короткий час на політичній арені Болгарії виникло понад 50 різних партій. Головною опозиційною силою в країні став створений у грудні 1989 р. Союз демократичних сил (СДС), до якого увійшли 16 партій, об'єднань і рухів. Його очолив Ж. Желєв, який після виборів у болгарський парламент - Великі народні збори був обраним депутатами президентом країни.'

В липні 1991 р. прийнята нова демократична Конституція Республіки Болгарії. Почалися ринкові перетворення, але слабкість економіки, орієнтація на

213

СРСР, відсутність досвіду приватизації спричинили різкий спад виробництва. На середину 1994 р. 60% населення за рівнем доходів опинилися за межею бідності. Це привело до загострення політичного протистояння в болгарському суспільстві. На виборах 1994 р. перемогла соціалістична партія, але й вона не змогла розв'язати економічні пробеми: результатом стало катастрофічне падіння ВНП (середня заробітна плата стала складати 7 доларів на місяць, тоді як при демократах - ЗО), інфляція досягла 150% за рік. Це стало причиною повернення демократів до влади.

У 1996 р. президентом Болгарії став лідер СДС П.Стоянов. Демократи перемогли і на парламентських виборах 1997 року. А у червні 2001 р. на парламентських виборах у Болгарії перемогла коаліція партій «За Сімеона П», який до влади комуністів був королем Болгарії (з 1947 р. перебував в еміграції). Сімеон II, який повернувся на батьківщину, став першим екс-монархом, що очолив, після тривалої еміграції, уряд своєї країни.

На сьогодні зовнішньоекономічні та політичні зв'язки Болгарії поступово переорієнтовуються на Захід. Болгарія - асоційований член Європейського Союзу, домагається вступу до НАТО. На сьогодні середня заробітна платня в країні складає близько 100 доларів на місяць, а пенсія - 50.

В жовтні 1992 р. у Софії укладено Договір про дружні відносини та співробітництво між Україною і Болгарією. Важливим чинником болгареько-українських відносин є чисельна болгарська націо­нальна меншина в Україні - понад 230 тис. чол.

1. За яких умов до влади у Болгарії прийшли комуністи? Які заходи здійснено у перші роки існування комуністичного режиму?

2. Визначте причини і наслідки революції 1989 - 1990 років?