§ 19. Хрущовська «відлига» (1953 - 1964)

ТЕРМІНИ:

Лібералізація - збільшення свободи

Реформи ■ поступові зміни

XX з"ізд КПРС - з'їзд, на якому засуджено деякі негативні риси діяльності Сталіна зокрема «культ особи»

ДАТИ:

лютий 1956 р. - XX з'їзд КПРС

1957 р. ■ початок економічних реформ Хрущова

1961 р. - політ у космос першої людини ■ Ю. Гагаріна

ПЕРСОНАЛИ:

ХРУЩОВ Микита (1894 - 1971) - перший секретар ЦК КПРС у 1953 - 1964 pp., голова РМ СРСР у 1958 - 1964 роки. Народився в українській шахтарській сім'ї в Курській губернії. Закінчив Промислову академію у Москві. Член Компартії з 1918 року

ПЛАН

1. Лібералізація суспільно-політичного життя у період «відлиги».

2. Спроби економічних реформ.

3. Зовнішня політика М. Хрущова.

1. Після смерті Й. Сталіна ініціатором давно назрілих змін в радянському суспільстві виступив новий керівник компартії, а згодом уряду (з 1955 р.) М.Хрущов. Він розпочав поступовий процес десталінізації суспільства: вже в 1953 р. в засобах масової інформації почали з'являтися матеріали про засудження культу особи Й.Сталіна, необхідність колективного керівництва державою. Був розстріляний головний сталінський кат Л.Берія, розпочато реабілітацію невинно засуджених. Але найважливішим кроком на шляху лібералізації став XX з'їзд КПРС, що відбувся у лютому 1956 року. На ньому Хрущов у закритій доповіді, що мала ефект вибуху, відважився викрити і засудити культ особи Сталіна, частково розкрити його злочинну діяльність.

143

XX з'їзд став початком процесу лібералізації радянського суспільства і часткової реабілітації невинно засуджених. Реабілітація проходила непослідовно, напівгласно, виправдовували тільки тих, хто виступав проти сталінського свавілля і судові справи яких були явно сфальсифіковані.

У 1957 р. почалася реабілітація репресованих народів - чеченців, інгушів, балкарців, карачаївців, калмиків. Проте не реабілітовано німців Поволжя, кримських татар, турків-месхетинців, болгар, греків. Реорганізовано систему тюремних таборів, змінено керівництво органів держбезпеки, затверджено нові «Основи кримінального законодавства», де вже мав місце принцип презумпції невинності.

Однак процес десталінізації проходив дуже складно. Більшість партійних функціонерів, які сформувались за часів Й. Сталіна, не вибачили цього Хрущову, і на засіданні президії ЦК КПРС у червні 1957 р. сім з одинадцяти членів президії зажадали відставки лідера. Але завдяки міністрові оборони Г.Жукову Хрущов переміг у цьому «міні-заколоті». Звинувачені у створенні антипартійної групи В. Молотов, Г. Мален­ков, Л. Каганович були зняті з керівних посад.

Процес лібералізації суспільно-політичного життя охопив і культуру. На основі партійної концепції «розквіту та зближення соціалістичних націй» з'явилися перші симптоми національно-культурного піднесення в союзних республіках, зокрема в Україні. Тут комуністичний режим змушений був звернутися до використання досвіду «українізації» 20-х років, щоб підтвердити повернення до «ленінської» національної політики. Навіть в історії - найбільш політизованій галузі знань - відбулися зрушення на краще: переглядалася роль Сталіна в історії СРСР, частково відійшли від догм «Короткого курсу історії ВКП(б)», що десятиліттями слугував дороговказом для радянських істориків, збільшилася кількість праць з історії народів СРСР (у тому числі їхньої стародавньої

144

і середньовічної історії), з'явилися переклади деяких європейських історичних праць.

Пожвавився розвиток літератури - з'явилися нові журнали: «Юность», «Молодая гвардия», «Москва», «Наш современник», поновилося видання «Иностранной литературы». Найбільшу популярність мав «Новый мир» на чолі з поетом О. Твардовським, надруковано перші твори О. Солженіцина, які стали визначним явищем у російській літературі. Проте і далі переслідувалися митці, які виходили за рамки соціалістичного реалізму - Б.Пастернак, В.Гросман, А.Вознесенський,

Є.Євтушенко, Б.Ахмаддуліна, Й.Бродський (майбутній лауреат Нобелівської премії) та інші. Наприклад, коли Пастернаку за роман «Доктор Живаго», який був розкритикований в СРСР за нібито неправильну оцінку у ньому громадянської війни, присудили в 1958 р. Нобелівську премію, Хрущов погрожував письменнику висланням за межі країни і той змушений був відмовитися від отримання почесної премії.

Саме в період хрущовського правління в середовищі радянської інтелігенції виникає помірковано-опозиційних рух «шестидесятників», невдоволених існуючим режимом. Отже, процес лібералізації суспільно-політичного життя в СРСР часів хрущовської «відлиги» був досить суперечливим і непослідовним.

2. У період керівництва М.Хрущовим партією та урядом в СРСР проведено чимало соціально-економічних реформ:

• розширено права регіонів, замінено галузевий принцип керівництва промисловістю на терито­ріальний: у 1957 р. ліквідовано більшість галузевих міністерств і замість них створені територіальні ради народного господарства (так Україна стала самостійно керувати 70% свого народного господарства);

• пріоритетом у розвитку промисловості почало надаватися виробництву товарів широкого вжитку;

145

відбулися деякі прогресивні зміни в системі оплати праці робітників; широко використовувалися науково-технічні досягнення, створювалися нові зразки техніки, сучасні лінії нафто- і газопроводів тощо;

• в аграрному секторі підвищено закупівельні ціни, що за 3 роки призвело до зростання на 25% сільськогосподарської продукції; вводилася грошова оплата праці колгоспникам; у 1954 р. почалося освоєння цілинних земель в Казахстані, Заволжжі, Півдні Уралу та Сибіру; реорганізовано машинно-тракторні станції - їхню техніку продали колгоспам; вживалися заходи щодо збільшення розмірів колгоспів та їх перетворення на радгоспи; скасовано сталінські податки на фруктові дерева, ягідні кущі тощо;

• проведено пенсійну реформу, підвищено оплату праці, реформовано систему освіти, збільшено розміри соціальної допомоги жінкам і дітям;

• розпочато масове житлове будівництво так званих «хрущовок» (невеликі за площею квартири у п'ятиповерхових будинках). Протягом 1959 - 1965 pp. таку житлову площу отримало 80 млн. чоловік.

Реформи дещо прискорили розвиток галузей промисловості, але оскільки вони не зачепили основ економіки (лишалося директивне планування), то в цілому були малоефективними. Життєвий рівень населення СРСР дещо покращився, але він був набагато нижчим ніж у розвинутих країн Заходу.

Величезні кошти йшли на космічні програми, що дозволило СРСР в 1957 р. вивести на навколоземну орбіту перший в світі штучний супутник, а 12 квітня 1961 р. запустити у космос першу людину - космонавта Ю. Гагаріна.

На початку 60-х pp. Хрущов припустився багатьох помилок, що дискредитували його: за його ініціативою на XXII з'їзді партії в жовтні 1961 р. було прийнято нову «Програму КПРС», в якій були сформульовані нездійсненні положення. Зокрема стверджувалося, що за 20 років в країні можна побудувати «комуністичне

146

суспільство»; у маси кинуто гасло «Наздогнати й перегнати Америку», що було явно утопічним; проведено широку кампанію проти присадибних ділянок; здійснено авантюрну грошову реформу (1961); характерним явищем були гонитва за рекордами та інші авантюрні ідеї, наприклад, «епопея» з насадженням кукурудзи від Чорного до Балтійського морів. У 1962 р. було розстріляно мирну демонстрацію жителів Новочеркаська Ростовської області. Поступово зменшувалося коло прихильників Хрущова, падала його популярність в народі, особливо після того, як у 1963 р. через неврожай в країні вперше після 1947 р. з'явилися хлібні картки. Скориставшися незадоволенням населення, партійне чиновництво, яке бажало повернутися до сталінського «порядку», усунуло Хрущова від керівництва.

3. Радянська зовнішня політика стала за часів Хрущова більш активною й гнучкою, але теж відзначалася непослідовністю. З одного боку, продовжуючи традиції «холодної війни», 14 травня 1955 р. за ініціативою СРСР утворено ОВД. З іншого -досягненнями Хрущова у цій сфері діяльності можна вважати одностороннє скорочення в другій половині 50-х pp. радянських збройних сил, нормалізацію відносин з Югославією та Китаєм (1953 - 1955 pp., хоча на початку 60-х pp. відносини з ними знову погіршилися), налагодження дружніх відносин з Індією, спроба діалогу із Заходом. У 1955 р. відбулися візити в СРСР канцлера ФРН Аденауера та женевська зустріч глав 4-х держав (СРСР, Франції, Англії, СІЛА). Виведені радянські війська з Австрії. Покращилися відносини з США - відбулися переговори на рівні глав держав у Москві з наступним візитом до США: Хрущов брав участь у роботі Генеральної Асамблеї ООН. Підписано торговельні угоди з Японією. Під час Карибської кризи 1962 р. на Кубі завдяки витримці Хрущова і Кеннеді вдалося не допустити початку 3-ї світової війни. Згідно з Московським договором 1963 р.

147

заборонено ядерні випробування у трьох сферах: атмосфері, космосі і під водою.

До втрат зовнішньої політики можна віднести придушення народної революції в Угорщині у 1956 p., участь в придушенні антисоціалістичних виступів в НДР у 1953 p., конфлікт навколо Західного Берліна, що завершився зведенням Берлінського муру (серпень 1961 p.); протистояння з Румунією (1963 - 1964), погіршення відносин з Албанією.

СРСР активно підтримував національно-визвольні рухи, надавав матеріальну і воєнну допомогу країнам Азії, Африки й Латинської Америки, що ставали на шлях соціалізму (Куба - 1959 p.; Алжир - 1962 - 1964 pp.; Єгипет, Йемен - жовтень 1962 - квітень 1963 pp.). Отже, боротьба між СРСР та західними державами за сфери впливу в світі й протистояння продовжувалася і в роки хрущовської «відлиги».

1. Яке значення в історії СРСР мав XX з'їзд КПРС?

2. У чому виявилася лібералізація суспільно-політичного життя за Хрущова?

3. Що ви знаєте про внутрішньополітичну боротьбу в партії у 50 - 60-ті роки?

4. Охарактеризуйте реформи Хрущова. Чому вони мали непослідовний характер?

5. Які зміни сталися в зовнішній політиці СРСР зі смертю Сталіна й приходом до влади Хрущова?