§ 11. Канада

ТЕРМІНИ:

Конституційна монархія Федерація

ДАТИ:

1982 р. - конституційна реформа в Канаді

ПЕРСОНАЛІ!:

ТРЮДО П'єр (нар. 1919 р.) ■ прем'єр-міністр Канади у 1968 - 1979 і 1980 ■ 1984 pp., ліберал

МАЛРУНІ Брайан (нар. 1939 р.) - прем'єр-міністр у 1984 ■ 1993 pp., консерватор

КРЕТЬЄН Жан (нар. 1934 р.) - прем'єр-міністр з 1993 p., ліберал

ПЛАН

1. Внутрішньополітичне становище Канади після Другої світової війни.

2. Проблема Квебеку. Конституційна реформа 1982 р.

3. Соціально-економічний розвиток у 80 - 90-ті роки.

4. Зовнішня політика. Українці в Канаді.

84

1. Канада - конституційна монархія, федеративна

країна, що входить до Співдружності країа, яку очолює Велика Британія. Голова держави британський монарх. У Канаді його представляє генерал-губернатор, а генерал-лейтенанти - у провінціях. Найвищий законодавчий орган двопалатний парламент (сенат і палата громад). Виконавчу владу здійснює уряд на чолі з прем'єр-міністром. Столиця - м. Оттава. За владу борються Ліберальна й Прогресивно-консервативна партії.

У ході Другої світової війни, з якої Канада вийшла без тяжких втрат, національний доход країни навіть виріс удвічі і вона вийшла на третє місце серед промислово розвинутих країн, перетворившись на високорозвинену індустріальну державу, активного учасника міжнародної політики. Скориставшись послабленням Великої Британії, Канада фактично домоглася національної незалежності, а в економічному відношенні ставала все більш залежною від США. Так, протягом 1945 - 1956 pp. США збільшили свої довгострокові капіталовкладення в Канаді більш ніж в 2,5 рази - до 13 млрд. доларів.

У роки свого урядування Ліберальна партія Канади трималася неоліберальної політики й курсу на економічну й військово-політичну інтеграцію із СІЛА. Здобутками її керівництва стали: пенсії по старості, надання французькій мові рівних прав з англійською у масштабах всієї країни, стимулювання розвитку економічно відсталих регіонів (особливо провінції Квебек), зміцнення єдності країни шляхом конституційної реформи (1982).

Схожу політику провадили й консерватори. Після 1957 р. їхній уряд знизив податки, покращив систему соціального забезпечення, впровадив програму допомоги безробітним.

Протягом 60-х років, незважаючи на періоди закономірного економічного спаду, Канада за обсягом промислового виробництва посіла сьоме місце в світі і

85

водночас залишилася серед найбільших експортерів зерна.

2. Складною проблемою Канади є відносини між англо-канадським (59,1%) і франко-канадським (29%) населенням. В економіці та політиці переважають англо-канадці. Франко-канадці (особливо провінція Квебек, де проживає більшість з них) не мали ні політичної, ні культурної автономії. У період економічних труднощів у Квебеці поширився рух за відокремлення від Канади, що знаходив підтримку у Франції. Компромісом стало прийняття з ініціативи прем'єр-міністра Канади П.Трюдо (вихідця із франкоканадської громади) у 1969 р. закону про державний статус французької мови, тобто вона була зрівняна у правах з англійською.

Наприкінці 60-х - на початку 70-х pp. ця проблема загострилася. Франко-канадські терористи з організації «Фронт визволення Квебеку» у 1970 р. захопили англійського дипломата, вбили одного з міністрів провінційного уряду Квебеку. Ліберальний уряд П. Трюдо за допомогою військових приборкав терористів, але проблема Квебеку залишилася найгострішою у внутрішньополітичному житті Канади. 117 квітня 1982 р. набрала чинності нова конституція Канади - «Конституційний акт 1981 p.», яким було скасовано Акт про Британську Північну Америку 1867 року. Втім, Канада залишилася членом Британської Співдружності. Ця конституція завершила офіційне становлення Канади як повністю суверенної федеративної держави, розширила повноваження провінцій. Однак нерозв'язаність проблеми франко-канадців та статусу Квебеку в Конституції 1982 р. (представники цієї провінції не підписали конституцію), стала основою подальшого загострення національного питання в країні.

Проблема квебецького сепаратизму знову постала на початку 90-х pp., коли у цій провінції прийшли до

86

влади партії, що виступають за розширення прав Квебеку. Вони домоглися проведення у 1995 р. референдуму про незалежність Квебеку, результати якого (49% його учасників висловилися за незалежність, 51% - проти) ще раз засвідчили гостроту цієї проблеми. У зв'язку з цим уряд вимушений був у 1997 р. внести зміни до конституції країни, зокрема, розширити автономний статус Квебеку, аж до надання йому права на відокремлення в разі волевиявлення більшості його населення.

3. Після економічних криз 1974 - 1975 і 1980 -1982 pp. та приходу до влади уряду консерваторів на чолі з Б. Малруні у 1984 p., економічна ситуація в країні стала змінюватися на краще.

Політика «відкритих дверей», заохочування приватного підприємництва, зменшення соціальних видатків призвели до пожвавлення економіки і зниження безробіття.

Канада - експортер сільськогосподарської продукції. За рівнем продуктивності праці та механізації аграрної галузі вона посідає одне з провідних місць у світі. І це при тому, що територія країни знаходиться у зоні ризикованого сільськогосподарського виробництва. Канада вирізняється високим рівнем пенсійного забезпечення, належним рівнем життя і заробітної плати. Обсяг ВВП на початку 90-х pp. дорівнював 23,8 тис. дол. на душу населення. Згодом ситуація дещо погіршилася, що змусило уряд зменшити фінансування освіти й охорони здоров'я. До економічних проблем додалися політичні, пов'язані з невдалими спробами у 1992 р. вирішити національну проблему, що привело до поразки консерваторів.

У другій половині 90-х років з приходом до влади уряду лібералів на чолі з Ж. Кретьєном, що перемогли на виборах в 1993 p., вдалося зменшити рівень безробіття з 11% до 9,6% і вивести країну зі смуги економічного застою. Завдяки цьому на чергових парламентських виборах у червні 2001 р. Ліберальна

87

партія Канади переконливо перемогла. Водночас уповільнення темпів розвитку економіки СІЛА на межі XX і XXI ст. негативно вплинуло на Канаду, хоча її економіка ще залишається стабільною за рахунок латиноамериканської та азійської експортної експансії.

4. У зовнішній політиці Канада співпрацює з СІЛА (останні мають свої воєнні бази у Канаді, існує об'єднана рада оборони США і Канади), з 1949 р. вона є членом НАТО, брала активну участь у Корейській війні (1950 - 1953), підтримувала англо-франко-ізраїльську інтервенцію в Єгипті (1956), виконувала миротворчі функції у Нікарагуа, Югославії, Камбоджі тощо.

З деяких питань позиції Канади й США розходяться: Канада не підтримала ідею створення багатонаціональних ядерних сил НАТО, не брала участі у в'єтнамській війні. Протягом 80 - 90-х років Канада намагалася виконувати роль свого роду буфера між Радянським Союзом (Росією) і США, між Францією і СІНА, між т.з. Третім світом і СІНА, що сприяло піднесенню її авторитету в світовій політиці.

Канада вже наступного дня після всеукраїнського референдуму - 2 грудня 1991 p., визнала незалежну Україну і встановила з нею дипломатичні відносини.

Першим послом України у Канаді став колишній політичний в'язень, відомий правозахисник та громадсько-політичний діяч Левко Лук'яненко. Українсько-канадські відносини сьогодні є інтенсивними та багатогранними, в них активну участь бере численна українська діаспора в Канаді.

Українці - одна з найбільших етнічних меншин Канади: за переписом населення 1991 р. в країні проживало 1 млн 54 тис. осіб українського походження, що складає 3,8% всього канадського населення.

Українці живуть переважно у провінціях-преріях Канади: Онтаріо, Манітоба, Саскачеван, Альберта,

88

Британська Колумбія. У цих провінціях українська мова, література, історія є складовими частинами шкільної програми. Понад 200 місцевостей в Канаді мають українські назви. Наукове, культурне, релігійне, спортивне життя українців дуже інтенсивне. Цікавим є факт, що впродовж більш як ста років перебування українців у Канаді (перші українські поселенці з'явилися у канадському порту Галіфакс у 1891 р.) побачили світ понад 250 українських періодичних видань: одне з найстаріших і найпопулярніших з них сьогодні - тижневик «Український голос», виходить з 1910 р.

Всесвітньо відомі заснований у 1976 р. Канадський інститут українських студій Альбертського університету на чолі з професором Богданом Кравченком, Центр українознавства при Торонтському університеті під керівництвом дійсного члена Королівського наукового товариства (академії) Канади Павла Магочі. Серед видатних канадців українського походження - 24-й генерал-губернатор Канади Рамон (Роман) Джон Гнатишин, віце-президент Канадської телекорпорації Іван Фекан, художник Василь Курилик, бізнесмен і меценат Петро Яцик, історики Іван Рудницький і Орест Субтельний.

1. Охарактеризуйте спільні і відмінні риси внутрішньої й зовнішньої політики ліберальної і консервативної партій Канади після війни.

2. У чому суть основної внутрішньої проблеми Канади? Які її причини?

3. Яке значення конституційної реформи 1982 року?

4. Що ви знаєте про життя української діаспори в Канаді?

89

^{ТЕМА З}

КРАЇНИ ЗАХІДНОЇ ЄВРОПИ