Професійні цінності фахівця

Професійна культура передбачає володіння фахівцем цінностями своєї професії. Цінності – це продуктивні компоненти людської культури, що визначають сенс та спосіб її буття. Творча природа цінностей дає змогу кожній людині засвоїти їх унікальним чином, а не обмежити стандартом, який механічно передається від однієї людини до іншої. З іншого боку, цінність – це компонент психологічної структури особистості, який характеризує сферу діяльності найбільш значущу для людини, через яку вона усвідомлює своє Я. Цінності можуть виступати предметами людських уподобань, потягів, бажань, явищ, процесів, тобто, це – факти дійсності, які не залишають людину байдужою, здатні змусити її діяти певним чином.

Як ми бачимо з вищезазначеного, цінності прилучають кожного окремого індивіда до загальнолюдської культури, до морального досвіду поколінь. Отже, цінності виступають інтегративною основою для окремо взятого індивіда, для будь-якої малої чи великої соціальної групи, культури, нації та й для людства в цілому.

Мислитель Пітірім Сорокін вбачав у наявності цілісної та стійкої системи цінностей важливу умову як внутрішньодержавного світу, так і міжнародного. Крах ціннісної основи неминуче веде до моральної кризи (це стосується як особистості, так і суспільства загалом), породжуючи конфліктну структуру самосвідомості особистості, проблеми правосвідомості, соціальної нестабільності. У нашій державі переорієнтація цінностей потягла за собою політичну дезорієнтацію, ціннісний нігілізм, цинізм, метушню від одних цінностей до інших, зневіру та багато інших симптомів соціальної патології, що виникли на підґрунті перелому ціннісної основи, змістовного голодування та спотвореного світосприйняття.

Механізм засвоєння цінностей студентом полягає у переході зовні представлених цінностей людства, морального досвіду попередніх поколінь (декларованих, проголошених, аргументованих) до власних внутрішніх утворень особистості студента (ціннісних орієнтацій, переконань, почуттів, ставлень). Це відбувається саме у формі оволодіння молодою людиною значеннями, які у процесі засвоєння вона починає відчувати ”внутрішньо своїми”. Вони “входять” в особистість, стають її ставленнями до світу, допомагають віднайти сенс буття. Особистісні (засвоєні) цінності відображають в індивідуальній (неповторній) структурі особистості інваріантні (стійкі, незмінні) аспекти загальнолюдського досвіду (Д.О.Леонтьєв, Г.Радчук).

Отже, коли суб’єкт безпосередньо переживає цінність, лише тоді вона стає його конкретним внутрішнім досвідом, тільки тоді вона із загальнолюдських цінностей перетвориться на особистісну цінність, стане власністю індивідуальної свідомості, живим учасником змістовної сфери особистості.

Цінності людини надзвичайно різноманітні, адже цінністю може виступати будь яке явище дійсності. Найбільш відомим є поділ цінностей на дві групи. Першу групу складають цінності-цілі (термінальні), другу ж цінності-засоби (інструментальні цінності). Важливішими є термінальні цінності – це основні життєві цілі людини; вони відображають довготривалу життєву перспективу, те, що вона цінує на даний момент, і те, до чого прагне в майбутньому. Інструментальні цінності особистості впливають на вибір нею засобів досягнення обраних цілей.

Поведінка особистості у суспільстві визначається тим, якою є ієрархія її цінностей, яке переважне значення для людини тих чи інших сфер діяльності: праці, сім’ї, дозвілля, пізнання, споживання, політичної діяльності тощо. Виділяють (Ю.Козелецький) певні моделі ціннісних ієрархій, що проходять через усю європейську культуру.

• Діонісійська ієрархія, де першість посідають такі цінності, як споживання, зручне життя, комфорт. Для людини, якій властива ця ціннісна модель, життя лише тоді має сенс, коли вона має змогу споживати якомога більше товарів, благ, зручностей, використовувати блага і цивілізації. Її девіз: “Жити – значить мати і споживати”.

• Геркулесівська ієрархія визначає прагнення, насамперед, влади, панування над іншими. У цьому випадку комфорт та зручності вже не мають вирішального значення, головне – мати контроль над людьми та соціальними групами, постійно примножувати свою владу.

• Прометеївська ієрархія спрямовує особистість на служіння суспільним цілям. Життям цієї людини керують моральні принципи. Надавати допомогу іншим людям для неї не лише обов’язок, а й задоволення. Іноді такі люди стають борцями проти зла і несправедливості.

• Аполлонівська ієрархія, де головним рушійним чинником життя стає творчість, пізнання. Наявність людей, які тримаються цієї ціннісної моделі, забезпечують у суспільстві збереження та примноження культури.

• Сократична ієрархія визначає прагнення, насамперед, пізнати та зрозуміти себе, свій внутрішній світ, тип особистості. Головною метою стає саморозвиток та самовдосконалення, творення самого себе. Ці люди набагато більш рефлексивні порівняно з іншими, намагаються свідомо сформувати своє “Я” згідно з власним проектом. Звичайно, наведені моделі є “чистими”, тобто ідеальними конструкціями, в реальності у житті людей кожна з цих ціннісних ієрархій, у свою чергу, посідає певний щабель.

Струнка, несуперечлива система ціннісних орієнтацій дозволяє людині прожити життя зосереджено і продуктивно. Одним із найважливіших стратегічних рішень у житті людини є вибір професії. Обираючи її, особистість здійснює тим самим не тільки вибір роду занять, а й складний акт самовизначення. Вибір тут виходить за межі віддання переваги тій чи іншій спеціальності, а зумовлений необхідністю вирішувати «вічні» питання сенсу буття, власного місця у житті. Саме в ситуації такого вибору виявляються дійсні пріоритети індивіда – прийняті ним соціально-значущі базові цінності життя. Усвідомити ці пріоритети індивід вперше змушений у юності, коли він вступає у доросле життя і має обрати майбутню професію. Вже тут він має зважити, наскільки ця професія відповідатиме основним життєвим цінностям. Зрозуміло, що коли людина орієнтована, передусім, на добробут, то й професія має забезпечити гарний заробіток. При орієнтації на широке суспільне визнання й професію варто обирати таку, щоб бути серед людей. Професійні цінності дають особистості відповідь на низку наступних питань:

а) ким бути, тобто яке місце зайняти у системі суспільного поділу праці, якою мірою саме цей факт забезпечуватиме задоволення соціальних і духовних потреб особистості, розкриття і використання її здібностей;

б) до якої соціальної групи належати, тобто відповідний статус індивіда;

в) з ким працювати, бо професії розділяються за відсотком чоловіків і жінок, віком, соціальним складом, тощо;

г) який стиль життя обрати, бо він тісно корелює з певними заняттями.

Отже, як ми бачимо, професія є предметом життєвого вибору, однією з провідних загальнолюдських цінностей, важливим компонентом самовизначення особистості. З іншого боку, засвоєння професійних цінностей визначає високий рівень професійної культури фахівця.

Основні поняття: мета освіти, гуманітаризація освіти, розвиток, виховання, навчання, навчально-професійна діяльність, модель фахівця, кваліфікація, професіографія, освітньо-кваліфікаційна характеристика, освітньо-професійна програма, фахова компетентність, професійна культура, професійні цінності.