Біль у стопі

П'яткова шпора викликає місцевий біль у п,ятці при ходьбі й виявляється при рентгенологічному дослідженні. Запалення підошовної фасції характеризується хворобливістю при пальпації п'яткової кістки й фасції, що прикріплюється до неї. Її можна поплутати, наприклад, із синдромом тарзального каналу. В основі цього синдрому, що розвивається найбільше часто після розтягання зв'язувань стопи, лежить хронічне стиснення гомілкового нерва під сухожиллями згиначів, дозаду від внутрішньої щиколотки, що викликає біль у стопі при ходьбі. Порушення чутливості в області підошви й слабість розведення пальців підтверджують діагноз. Для метатарзалгії Мортона характерний біль в області плюсни, що також з'являється при ходьбі.

Пекучий біль у гомілці або стопі В патогенезі ряду станів, що супроводжуються пекучим болем у ногах, ведучу роль грає вегетативна нервова система. Еритромелалгія вражає як чоловіків, так і жінок середнього віку. Пацієнти пред'являють скарги на відчуття печіння й болю в стопах (іноді також і в кистях), особливо при ходьбі, а також у постелі під ковдрою. Тепло підсилює симптоми. Хворобливі ділянки часто червоніють або стають ціанотичними, шкіра в цій зоні гаряча. Місцевий вплив холоду й піднесене положення приносять полегшення. З лікарських препаратів ефективні трициклічні антидепресанти. Поряд з ідіопатичною (первинною) формою еритромелалгії спостерігаються симптоматичні випадки при отруєннях важкими металами, артеріальної гіпертензії або безпосередньої поліцитемії. Практично не відрізняється від еритромелалгії синдром пекучого болю в стопах, що розвивається при різних формах поліневропатії, наприклад, при спадкоємній сенсорній невропатії. Для нього характерні тягнучий біль у м'язах, судороги, відчуття печіння або інші парестезії в ногах, іноді також у плечовому й тазовому поясі, руках. Фізична напруга підсилює симптоми, у стані спокою вони зменшуються. У всіх випадках спостерігаються доброякісні фасцикуляції, переважно в литкових м'язах. Клінічна картина залишається незмінною протягом багатьох років.

Синдром неспокійних ніг — найчастіше захворювання даної групи . Його поширеність становить близько 5%. Частіше занедужують жінки. Більшість випадків ідіопатичні, але тільки в '/з пацієнтів виявляють сімейний характер з аутосомно-домінантним типом спадкування. Зрідка зустрічаються симптоматичні форми, пов'язані з дефіцитом заліза, уремією (звичайно спостерігається в пацієнтів, що перебувають на гомотрансплантації), полінейропатіями, вагітністю, поразкою спинного мозку. Імовірна участь у патогенезі структур головного мозку, однак механізм розвитку даного синдрому до кінця не вивчений. Клінічна картина характеризується вираженими неприємними відчуттями. Вони локалізуються приблизно від середини стегна до середини гомілки, завжди бувають двосторонніми. Ці неприємні відчуття не є ні властиво болем, ні парестезіями. Вони розвиваються переважно до вечора й уночі, у положенні лежачи або сидячи на м'якому сидінні (м'який стілець, крісло в театрі або вагоні першого класу). Температурні умови не роблять на них істотного впливу. Характерно непереборне бажання ворушити й рухати ногами, через що пацієнти стають неспокійними й переміщаються з місця на місце. У русі неприємні відчуття в ногах проходять. Нерідко цей синдром сполучається з періодичними рухами ногами під час сну. Об'єктивних неврологічних порушень або ознак розладів кровообігу не виявляється. Періоди посилення симптомів чергуються з періодами відносної ремісії.