4. Латиноамериканський “магічний реалізм”

Ще одним прикметним явищем літературного процесу другої половини XX ст. є активізація літератур країн «третього світу», зокрема вихід на авансцену світової літератури 1950— 1960-х років роману й поезії Латинської Америки. У 1960-і роки нечуваного розквіту зазнав латиноамериканський роман. Невдовзі він здобув насправді світове визнання. Поміж його найяскравіших представників можна назвати Г. Гарсіа Маркеса (Колумбія), М. Астуріаса (Гватемала), А. Карпентьєра (Куба), К. Фуентеса (Мексика), X. Кортасара (Аргентина), М. Варгаса Льосу (Перу) та ін.

Найяскравішою характерною ознакою нового латиноамериканського роману є магічний реалізм - це напрям, у якому органічно поєдналися елементи дійсного та уявного, реального і фантастичного, побутового та міфологічного, ймовірного і таємничого, повсякденного буття і вічності.

Характерними героями творів магічного реалізму виступають індіанці, які є носіями кардинально відмінного від європейського типу мислення й світосприйняття.

Вершинних досягнень магічний реалізм сягнув у творчості одного з найвизначніших представників латиноамериканської і водночас світової літератури Габріеля Гарсіа Маркеса. Так, у його відомому романі «Сто років самотності» особливості міфологічного світобачення (наприклад, можливість «повернення» героїв після смерті) поєднані з найреальнішими прикметами суспільно-політичного життя Латинської Америки середини XX ст.

Отже, творам, написаним у стилі магічного реалізму, притаманні такі риси:

• Фантастичні та магічні елементи, що не пояснюються.

• Численні деталі сенсорного сприйняття.

• Використання численних символів та образів.

• Докладний опис емоцій та сексуальність людини як соціальної сутності.

• Циклічний час; або ж колапс часу, коли сучасне повторює чи нагадує минуле.

• Непослідовність причинно-наслідкових зв’язків – наприклад, персонаж може страждати “до” трагічних подій.

• Використання фольклору й міфології.

• Опис події з альтернативних точок зору.

• Контраст минулого із сучасним, астрального – з фізичним, персонажів – між собою.

5. “Табірна проза” у російській літературі, “література відлиги”

Табірна проза – це твори колишніх табірних в’язнів СССР, які ставлять перед собою благородні над завдання: стати пересторогою сучасникам і нащадкам, стати гідним надмогильним пам’ятником для похованих у братських могилах (убитих, закатованих, знищених без суда і слідства), бути закликом до совісті, пам’яті і здорового глузду живих. Представники: Олександр Солженіцин ("Один день Івана Денисовича", "В колі першому", "Архіпелаг ГУЛАГ"), Варлам Шаламов (" Колимські розповіді "), Василь Гроссман ("Життя і доля", "Все тече"), Анатолій Рибаков ("Діти Арбата"), Юрій Домбровський ("Факультет непотрібних речей"), Володимир Дудинцев ("Не хлібом єдиним", " Білі одежі ")

У творах цих авторів піднімається головна тема «усе дозволено» - страшна реальність історії людства, якій необхідно протистояти.

Значним явищем літературного процесу середини XX ст. стала також і так звана «література відлиги» в Росії — це не підцензурні літературні твори, які виходили за межі канонів офіційної літератури, наслідували найкращі традиції російської літератури XIX — початку XX ст. (це був немовби місток, перекинутий від «срібної доби» російської літератури), вирізнялись волелюбним духом і піддавали безкомпромісній критиці негативні явища епохи сталінізму. Слово «відлига» щодо культурних і літературних процесів, які відбувались у цей період у СРСР, уперше вжив у 1954 р. письменник Ілля Еренбург, характеризуючи зміни, що настали по смерті Сталіна в 1953 р. «Відлига» торкнулась більшою або меншою мірою всіх аспектів культурного життя країни, але найбільш яскраво засвідчила себе в поезії кінця 50-60-х років, у яку в цей час приходить ціле сузір’я талановитих поетів, їх називали «дітьми XX з'їзду», поколінням 60-х або просто шістдесятниками. До цього покоління належать такі поети, як Роберт Рождественський, Борис Слуцький, Володимир Соколов, Олег Чухонцев, Белла Ахмадуліна, Юрій Казаков, Юнна Моріц, Олександр Городницький, Олександр Кушнер та інші.