ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ГУМАНІТАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Кафедра загально-правових дисциплін

курс “Адміністративна відповідальність”

ЛЕКЦІЯ

По темі №8: “ Адміністративні проступки в галузях торгівлі, підприємницької діяльності, стандартизації та сертифікації ”

час: 2 години

Підготував:

завідувач кафедри

к.ю.н., доцент Макушев П В.

Дніпропетровськ

2012

Лекція обговорена і схвалена на засіданні кафедри загально-правових дисціплін

“____” ____________ 20__р. Протокол № ___

Зміст

Вступ

1. Загальна характеристика адміністративних проступків у галузі торгівлі, громадського харчування та сфери послуг.

2. Загальна характеристика адміністративних проступків у галузі підприємницької діяльності.

3. Загальна характеристика адміністративних проступків у галузі стандартизації та сертифікації.

Висновок

Література

1. Бандурка А.М., Тищенко Н.М. Адміністративний процес. – Х.: 2001.

2. Битяк Ю.П. Адміністративне право України. – Харків, 2011.

3. Гончарук С.Т. Адміністративна відповідальність за законодавством України. -К.: 1995.

4. Гончарук С.Т. Адміністративне право України. - К., 2000.

5. Коваль Л. В. Адміністративне право України: Курс лекцій. - К., 1998.

6. Кодекс України про адміністративні правопорушення від 7.12.1984р. із змінами та доповненнями від 11.06.2009р.

7. Коломоєць І.О. Штрафи за законодавством про адміністративні правопорушення України: Монографія . – Запоріжжя, 2000.

8. Колпаков В.К. Адміністративна відповідальність. Навчальний посібник. – К., Юрінком.2010.

Вступ

В наш час занепокоєння викликають значне адміністративні проступки у галузі торгівлі, громадського харчування, сфери послуг та у галузі підприємницької діяльності.

Особливої гостроти набули порушення загальних правил торгівлі, правил торгівлі спритними напоями, торгівлі на ринках, незаконна торгівельна діяльність, правопорушення, пов‘язані з обманом покупців, торгівля фальсифікованим товаром, товаром з підвищеним рівнем вмісту шкідливих для здоров‘я людей речовин, порушення правил заняття підприємницькою діяльністю та ін.

Значне зростання кількості правопорушень у цих сферах, пояснюється багатьма факторами, в тому числі відсутністю належного контролю за виконанням правил торгівлі та порядком здійснення підприємницької діяльності, значне зростання тіньового сектору економіки, велика кількість податків, повільною розбудовою системи державних і громадських інститутів профілактики правопорушень, що потребує вжиття дієвих заходів для забезпечення неухильного виконання загальнообов‘язкових приписів, які діють в цій важливій соціально-економічних галузях.

Метою цієї лекції є з’ясування особливостей адміністративної відповідальності за скоєння правопорушень у галузі торгівлі й підприємництва, аналіз окремих юридичних складів цих правопорушень, а також змісту провадження у справах про ці правопорушення.

1. Загальна характеристика адміністративних правопорушень в галузі торгівлі та підприємницької діяльності.

Адміністративна відповідальність у сфері торгівлі встановлена главою 12 КпАП “Адміністративні правопорушення в галузі торгівлі, громадського харчування, сфери послуг, в галузі фінансів і підприємницької діяльності”.

В наш час торгівля дуже тісно пов‘язана з проблемами реформування національної економіки та іншими соціальними процесами. На сьогодні, за підрахунками фахівців, торгівельною діяльністю тимчасово або постійно займаються близько 5 млн. громадян, а для 1,2 млн. вона є основним джерелом існування.

Аналізуючи співвідношення термінів “торгівля” і “торгівельна діяльність”, що на відміну від торгівлі як галузі господарства, яка виконує посередницькі функції між виробниками товарів і їх споживачами, торгівельна діяльність становить механізм у вигляді угод, вона складає зміст суспільних відносин у галузі торгівлі, хоча суттєвої різниці між цими термінами нема, як нема чіткого їх розмежування в законодавстві.

До юридичних ознак торгівельної діяльності, які визначають її сутність та місце в суспільних відносинах відносять:

1. Ініціативний характер.

2. Самостійний характер;

3. Її суб‘єктами можуть бути як юридичні, так і фізичні особи;

4. Змістом цієї діяльності є здійснення угод купівлі та продажу товарів;

5. Її обов‘язковою метою є отримання прибутку;

6. Торгівельна діяльність може здійснюватися у сферах роздрібної та оптової торгівлі, а також у торгівельно-виробничій (громадського харчування) сфері.

Аналіз сутності та ознак торгівельної діяльності дозволяє визначити її як різновид підприємницької діяльності, ініціативну, самостійну діяльність юридичних осіб всіх форм власності, громадян України, іноземних громадян та осіб без громадянства, не обмежених у правоздатності і дієздатності згідно із законодавством України, які зареєстровані як суб‘єкти підприємницької діяльності, щодо здійснення угод купівлі та продажу товарів у галузі оптової та роздрібної торгівлі, а також торговельно-виробничій сфері з метою отримання прибутку.

Особливе місце в системі засобів правового забезпечення торговельних відносин займають загальнообов‘язкові правила торгівлі – приписи правових і техніко-юридичних норм, які встановлюються і охороняються державою для закріплення і регулювання суспільних відносин, що виникають у процесі здійснення торговельної діяльності, з метою забезпечення прав громадян та інших суб‘єктів, а також державних інтересів. Вони мають певні характерні ознаки, що дозволяють виділити ці правила в окрему групу. Їх дотримання забезпечується застосуванням усіх видів юридичної відповідальності – дисциплінарної, майнової, кримінальної, однак головну роль в їх реалізації виконує адміністративна відповідальність, тобто наявність в них санкцій у вигляді заходів адміністративного стягнення становить їх головну особливість.

Загальнообов’язкові правила торгівлі є складовою частиною законодавства України, вони виступають необхідним правовим засобом, який регулює і охороняє відносини в галузі торгівлі, закріплюють права та обов‘язки суб‘єктів цих відносин. Правила торгівлі відрізняються від інших соціальних норм перш за все тим, що вони встановлюють правила поведінки, найбільш важливі для цієї галузі господарства і мають державну обов‘язковість. Крім того, правила торгівлі відіграють значну роль як організаційні джерела розвитку торгівлі, їх виконання забезпечує підвищення культури обслуговування, посилення боротьби з різними негативними явищами у цій галузі, їх зміст значною мірою визначає рамки належної поведінки працівників торгівлі, обов‘язки посадових осіб торговельних підприємств, представників контролюючих органів щодо забезпечення конституційних прав і законних інтересів громадян.

До таких правил відносяться правила роботи малороздрібної торгової мережі, Правила торгівлі на ринках, Правила продажу непродовольчих товарів, Правила комісійної торгівлі непродовольчими товарами, Правила роздрібної торгівлі ювелірними й іншими виробами з дорогоцінних каменів, Правила роздрібної торгівлі оригіналами аудіовізуальних добутків і фонограм, Правила торгівлі транспортними засобами і номерними агрегатами, Правила роздрібної торгівлі нафтопродуктами, Правила торгівлі на виплат, Правила продажу продовольчих товарів, Правила роздрібної торгівлі картоплею і плодоовочевою продукцією, Правила роздрібної торгівлі тютюновими виробами, Правила роздрібної реалізації лікарських засобів та інші.

Адміністративно-правовими засобами забезпечення виконання правил торгівлі є система врегульованих нормами адміністративного права прийомів, способів, методів, за допомогою яких уповноважені на те органи і посадові особи впливають на суспільні відносини в галузі торгівельної діяльності з метою забезпечення її здійснення у відповідності із законодавством України, попередження і припинення правопорушень, притягнення винних до відповідальності.

Систему цих засобів, становлять контроль та нагляд за дотриманням правил торгівлі; заходи позитивного стимулювання та заохочення; заходи адміністративного примусу.

Характеризуючи сутність адміністративної відповідальності за порушення загальнообов‘язкових правил торгівлі, відзначається, що її становить накладення адміністративних стягнень. За вчинення правопорушень у галузі торговельної діяльності може застосовуватися чотири види стягнень: попередження; штраф; конфіскація предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об‘єктом адміністративного правопорушення і виправні роботи.

Підставами адміністративної відповідальності є два аспекти. По-перше, в загальному нормативному плані – це сукупність правових норм, відповідно до яких вона встановлюється та застосовується. Закон визначив поняття адміністративного правопорушення, види адміністративних стягнень, що накладаються за його вчинення, загальні правила їх накладення, підвідомчість справ про адміністративні правопорушення та порядок провадження у них. По-друге, в кожному конкретному випадку її застосування підставою, як правило, є вчинення особою особливого виду правопорушення – адміністративного.

Види адміністративних проступків у галузі торгівлі. Адміністративні проступки в галузі торгівлі можна систематизувати на підставах різних ознак (суб‘єктів проступку, форм вини, способу та місця вчинення тощо). Головною ознакою систематизації є об‘єкт проступку, який найбільш суттєво відображає суспільну шкідливість проступку, його сутність та соціальну спрямованість.

Відповідно до родового об‘єкта складів проступків у галузі торговельної діяльності включені до глави 12 КпАП України “Адміністративні правопорушення в галузі торгівлі, громадського харчування, сфері послуг, в галузі фінансів і підприємницької діяльності”. Разом з тим окремі склади включені до інших глав Кодексу. В цих випадках відносини в галузі торговельної діяльності виступають як додатковий безпосередній об‘єкт.

Всі проступки в цій галузі поділена на такі групи:

• ті, що посягають на встановлений порядок торговельної діяльності та надання послуг – порушення правил торгівлі і надання послуг (ст. 155 КпАП), порушення правил торгівлі спиртними напоями (ст. 156), порушення правил торгівлі на ринках (ст. 159);

• ті, що посягають на нормальний товарообіг в державі – дрібна спекуляція (ст. 157), торгівля з рук у невстановлених місцях (ст. 160), незаконна торговельна діяльність (ст. 160²);

• проступки, торгівля в яких виступає як безпосередній додатковий об‘єкт – порушення правил про валютні операції (ст. 162), ухилення від подання декларації про доходи (ст. 164¹), недобросовісна конкуренція (ст. 164³), випуск у продаж нестандартної продукції (ст. 168), порушення працівниками торговельних підприємств порядку продажу вогнепальної, холодної чи пневматичної зброї і бойових припасів (ст. 194), порушення порядку продажу електрошокових пристроїв і спеціальних засобів (ст. 195⁴).

Кодекс про адміністративні правопорушення неодноразово змінювався: усього з моменту введення Кодексу в дію, тобто з 1 липня 1985 року прийнято 109 законів про внесення в нього змін, у тому числі 76 з них – з часу проголошення незалежності України.

У процесі здійснення господарської (підприємницької) діяльності між членами суспільства виникають різноманітні взаємовідносини з приводу виробництва та розподілу предметів, що мають споживчу вартість, виконання робіт, надання послуг.

Зміст понять “підприємницька діяльність” та “господарська діяльність” чинним законодавством визначається аналогічно. Під господарською діяльністю розуміється “будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальний або нематеріальній формах, у разі, коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Об’єктом правопорушень у сфері підприємницької діяльності є нормальна господарська діяльність у сфері підприємництва на даному етапі розвитку нашого суспільства.

З об’єктивної сторони ці правопорушення скоюються, як правило, дією, та можливе їх здійснення шляхом бездіяльності (н-д, ст.164-1. “Ухилення від подання декларації про доходи”).

Велика кількість “простих” складів цих правопорушень сформульовані як формальні, і закінчений склад злочину буде наявний з моменту здійснення цієї діяльності незалежно від шкідливих наслідків, що настали в результаті цього. Однак в цій групі правопорушень існують правопорушень з матеріальним складом, наприклад, дрібна спекуляція (ст. 157 КУпАП), незаконна торгівельна діяльність (ст. 160-2 КУпАП)

Із суб’єктивної сторони дані правопорушення можуть здійснюватися з прямим умислом. Винний розуміє, що використовує незаконні види діяльності для отримання прибутку і бажає цього. Суб’єктивна сторона даних проступків повинна характеризуватися також прагненням отримати прибуток.

Суб’єктом даних правопорушень можуть бути як приватні (з 16-річного віку), так і службові особи.

АВ за правопорушення, що вчиняються у підприєм­ницькій діяльності, пов'язані з несплатою чи неналежною сплатою у державний бюджет чи місцеві бюджети відпо­відних податків і зборів, порушенням правил ціноутворення, конку­ренції та ін.

До таких видів АВ можна віднести: незаконні скуповування, продаж і переробку хутрових шкірок звірів (ст.163); порушення порядку заняття підприємницькою діяльністю (ст.164); ' ухилення від подання декларації про прибутки (ст. 164 ¹); недобросовісну конкуренцію (ст. 164³); реалізацію, прийняття на комісію або збереження з метою продажу алкогольних напоїв та тютюнових виробів, на яких немає марок акцизного збору встановленого зразка (ст. 164⁵); зловживання монопольним становищем на ринку (ст. 166¹); неправомірні угоди між підприємцями (ст. 166²) та ін.

Отже, підприємницька діяльність та її різновид торгівля, здійснюється відповідно до встановлених державою загальнообов‘язкових правил та у визначену порядку, належне виконання яких забезпечується за допомогою різноманітних правових, і зокрема адміністративно-правових засобів. Серед останніх особлива роль належить заходам адміністративної відповідальності, яка реалізується відповідно до законодавства про адміністративні правопорушення.