4. Кодекс цінностей

О. Вишневський, професор Дрогобицького державного педагогічного університету імені І. Франка, запропонував Кодекс цінностей, який передбачає п’ять напрямів сучасного українського виховання:

• абсолютні, вічні цінності: віра, надія, любов, доброта, чесність, справедливість, щирість, гідність, милосердя, прощення тощо;

• основні національні цінності: українська ідея, державна незалежність України, патріотизм, готовність до захисту своєї Батьківщини, почуття національної гідності, історична пам’ять, пошана до державних і національних символів, дбайливе ставлення до національних багатств, рідної природи, увага до зміцнення здоров’я громадян України тощо;

• основні громадянські цінності: прагнення до соціальної гармонії та справедливості, захист індивідуальних прав і свобод, висока повага закону, право людини на життя, гідність, безпеку, рівні можливості, право на свободу думки, совісті, вибору конфесії, толерантне ставлення до інших поглядів, які не суперечать загальноприйнятим нормам тощо;

• цінності сімейного життя: вірність, довіра, піклування про дітей, піклування про батьків, злагода між членами сім’ї, здоровий спосіб життя, охорона традицій тощо;

• цінності особистого життя: орієнтація на пріоритет задоволення духовних потреб, внутрішня свобода, воля, мудрість, розум, реалізація власних нахилів, інтересів і т. д.

Основою всіх перелічених цінностей є Абсолют Добра.

Тема 1.3. Методи, прийоми, засоби й форми виховання

План.

1. Сутність понять “методи, прийоми виховання”.

2. Класифікація методів виховання.

3. Загальні причини, які визначають вибір методів виховання.

4. Засоби виховання.

5. Сутність поняття “форма виховання”.

6. Класифікація форм виховної роботи.

7. Алгоритм підготовки та проведення форми виховної роботи.

8. Приклади творчих форм організації виховання.

9. Картотека організаційних форм виховної діяльності.

10. Деякі умови успіху вчительської діяльності.

Метод виховання – це інструмент дотику до особистості.

А.С. Макаренко

1. Сутність понять «методи, прийоми виховання»

Методи виховання (від грец. metodos — шлях дослідження, пізнання) — це способи педагогічної діяльності, які спрямовані на реалізацію мети виховання. Вони передбачають спільну взаємозв’язану діяльність вихователів, вихованців, сім’ї, класного колективу й інших учасників виховного процесу з метою формування в дітей поглядів, переконань, навичок поведінки.

Деякі автори під методом виховання розуміють найкоротший шлях досягнення оптимальних результатів, що відповідають поставленим виховним цілям.

Виховна ефективність методів підвищується, якщо під час застосування методу використовують педагогічні прийоми.

Прийоми виховання є складовою частиною методу, що забезпечує застосування його в конкретних умовах. Методи та прийоми можуть переходити один в одного (наприклад: бесіда взагалі — метод, бесіда з учнями 5 класу «Як поводитися на вулиці» — прийом), але їх необхідно відрізняти від засобів виховання.

Поступово кількість методів виховання зростала, і сьогодні їх нараховують близько 4000. Саме тому виникла необхідність їх класифікації за певними ознаками.

2. Класифікація методів виховання

Проблема класифікації методів виховання є актуальною та складною й досі ще не розв’язаною. Існує декілька класифікацій методів виховання.

Так, Ю. Бабанський в основу класифікації методів виховання поклав концепцію діяльності й розподілив усі методи на чотири групи:

• методи формування свідомості;

• методи організації діяльності й організації досвіду суспільної поведінки;

• методи стимулювання поведінки;

• методи контролю, самоконтролю й само оцінювання.

В. Сластьонін також розподілив методи виховання на чотири групи: перша — методи формування свідомості особистості, в основі яких лежить слово педагога; друга — методи організації діяльності, спілкування й формування позитивного досвіду суспільної поведінки, які ґрунтуються на практичних діях вихованців; третя — методи стимулювання діяльності й поведінки, які у своїй основі мають емоційні аспекти засобів стимулювання; четверта група — методи самовиховання.

Класифікація методів виховання С. Гончаренка збігається з попередньою:

• методи різнобічного впливу на свідомість, почуття й волю учнів з метою формування їхніх поглядів і переконань;

• методи організації діяльності й формування досвіду суспільної поведінки;

• методи регулювання, корекції, стимулювання позитивної поведінки й діяльності вихованців.

Т. Коннікова й Г. Щукіна запропонували класифікацію методів виховання, у якій головним критерієм є функція методу по відношенню до діяльності дитини:

• методи формування суспільної свідомості;

• методи формування позитивного досвіду;

• методи стимулювання діяльності.

Відомий педагог-новатор і дослідник В. Караковський запропонував класифікацію методів виховання, основним критерієм якої обрав засоби виховання, і виокремив шість груп методів виховання:

• виховання словом;

• виховання ситуацією;

• виховання справою;

• виховання грою;

• виховання спілкуванням;

• виховання відношенням.

Такі дослідники, як М. Болдирєв, М. Гончаров, Ф. Корольов, виокремлюють методи виховання за характером:

• методи переконання;

• методи організації життя й діяльності учнів;

• методи заохочення і покарання.

Цікавою вважаємо точку зору В. Рогожкіна, який виділив методи виховання почуттів, що реалізують за допомогою таких прийомів:

• спеціальна опора на емоційність змісту;

• вплив на почуття шляхом виразності викладу, мовлення, міміки, жестів;

• вплив на почуття емоційністю обстановки;

• фізичний вплив (ласкавий дотик тощо);

• включення учнів в активну діяльність, що забезпечує переживання, радість пізнання, творчості.

З. Курлянд виокремила методи контролю за ефективністю виховання. До цієї групи належать такі методи, як спостереження, анкетування, інтерв’ю, опитування, тестування тощо.

Отже, узагальнюючи різноманітні наукові погляди, представимо класифікацію методів виховання за спрямованістю — залежно від того, на що вони спрямовані (рис. 4):

1. методи формування свідомості;

2. методи формування досвіду поведінки;

3. методи стимулювання й корекції поведінки;

4. методи самовиховання;

5. методи контролю й аналізу рівня вихованості.