МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ ТА НАУКИ УКРАЇНИ

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ АГРАРНО-ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІНСТИТУТ БІОТЕХНОЛОГІЇ ТА ЗДОРОВ’Я ТВАРИН

ФАКУЛЬТЕТ ВЕТЕРИНАРНОЇ МЕДИЦИНИ

Кафедра епізоотології та

інфекційних хвороб

Ткаченко О.А., Кулішенко О.М., Глебенюк В.В.

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ З

ДИСЦИПЛІНИ «Неопластичні, грибкові, мікотоксичні та інші інфекції тварин»

(для студентів факультету ветеринарної медицини

аграрних вищих навчальних закладів ІІІ-IV рівнів акредитації

за спеціальністю 8.11010101 «Ветеринарна медицина (за видами)»)

Дніпропетровськ-2014

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО ЛАБОРАТОРНИХ ЗАНЯТЬ ТА САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ З ДИСЦИПЛІНИ «Неопластичні, грибкові, мікотоксичні та інші інфекції тварин» (для студентів факультету ветеринарної медицини аграрних вищих навчальних закладів ІІІ-IV рівнів акредитації за спеціальністю 8.11010101 «Ветеринарна медицина (за видами)»). – Дніпропетровськ, ДДАЕУ, 2014. – 26 с.

Укладачі: д.вет.н, проф. Ткаченко О.А., к.вет.н., доц. Кулішенко О.М.,

к.вет.н., доц. Глебенюк В.В.

В методичних рекомендаціях представлені методичні підходи до викладання дисципліни «Неопластичні, грибкові, мікотоксичні та інші інфекції тварин» з урахуванням специфіки майбутньої профе-сійної діяльності за спеціальностю 8.11010101 «Ветеринарна медицина (за видами)».

Рецензенти:

● доцент кафедри епізоотології та інфекційних хвороб ДДАУ, канд. вет. наук В.В. Зажарський;

● професор кафедри нормальної та патологічної анатомії сільськогос-подарських тварин ДДАУ, докт. вет. наук П.М. Гаврилін.

Методичні рекомендації розглянуто та схвалено на засіданні кафедри епізоотології та інфекційних хвороб ДДАУ

Протокол № 7 від « 15 » лютого 2014 р.

Методичні рекомендації розглянуто і схвалено до друку Науково-методичною радою факультету ветеринарної медицини ДДАУ

Протокол № 4 від «28» лютого 2014 р.

1. Мета, завдання і предмет дисципліни “ Неопластичні, грибкові, мікотоксичні та інші інфекції тварин ”, її місце в навчальному процесі.

1.1.Мета викладання дисципліни.

Дати студентам знання з епізоотологічних закономірностей виникнення, діагностики, прояву і розповсюдження інфекційних хвороб тварин, засобів та методів профілактики та боротьба з ними.

1.2. Завдання вивчення дисципліни.

Студенти вивчають загальну епізоотологію: епізоотологічні аспекти ін-фекції та імунітету, епізоотичний процес та його рушійні сили і вплив на нього природно-географічних та соціально-економічних умов, еволюцію, номенкла-туру та класифікацію інфекційних хвороб, комплексний метод діагностики, принципи протиепізоотичної роботи, засоби та методи дезінфекції, дезінсекції та дератизації, засоби та методи терапії та лікувально-профілактичних обробок тварин при інфекційних хворобах.

1.3. Предмет дисципліни.

“ Неопластичні, грибкові, мікотоксичні та інші інфекції тварин” вивчає основні характеристики найбільш важливих в епізоотологічному та економічному відношенні інфекційних хвороб, їх діагностика, лікування, неспецифічні та специфічні профілактичні і оздоровчі заходи.

Студенти на прикладах конкретних хвороб відпрацьовують практичні на-вики протиепізоотичної роботи, методи діагностики, прийоми ветеринарно-са-нітарних та спеціальних профілактичних та оздоровчих заходів.

4. Перелік забезпечуючих дисциплін.

Програма з “ Неопластичні, грибкові, мікотоксичні та інші інфекції тварин” складена з урахуванням логічного зв’язку навчального плану з дисциплін інфекційного циклу: (мікробіологія, вірусологія, імунологія, патологічна фізіологія та патологічна анатомія).

Теми самостійних робіт з курсу неопластичні, грибкові, мікотоксичні та інші інфекції тварин

Студенти-магістри використовуючи список запропонованої літератури опрацьо-вують теми самостійних робіт та відпрацьовують їх у спеціально відведений для цього час у робочому графіку викладача.

1. Прокіп Ятель та відкриття збудника стахіботріотоксикозу [25-33].

СТАХІБОТРІОТОКСИКОЗ

Стахіботріотоксикоз – це важке захворювання переважно коней, зрідка хворіє велика рогата худоба і людина, яке виникає в результаті використання в годівлю грубих кормів, головним чином соломи і полови уражених токсинами грибка Stachybotrys alternans var. Jateli et Pidopl., і характеризується запальними і некротичними ураженнями шкіри і слизових оболонок травного тракту, геморагічним діатезом, порушенням рефракції згустка крові, лейкопенією та агрануло-цитозом.

Історична довідка. Перші випадки захворювання були зареєстровані на Україні у 1931 році у прикордонних з Польщею та Румунією районах. Захворювання мало не визначену етіологію і тому отримало назву невідоме захворювання «НЗ». В наступні роки 1937-1938 хвороба поширилася у Вінницькій, Кам’янець-Подільській, Житомирській, Київській, Дніпропетровській, Одеській, Чернігівсь-кій, Сумській, Полтавській, Харківській. Пальма першості у розкритті етіології «НЗ» належить українському вченому, співробітнику Інституту мікробіології АН УССР ім. Д.К. Заболотного – Прокопу Даниловичу Ятелю.

У

Академік Олександр Богомолець

(1881-1946)

30-ті роки ХХ століття, на Україні, почалися випадки пошесного захво-рювання серед коней, яке викликало їх масову загибель у короткий проміжок часу на рівні 90-95 %, що було дуже схоже на зумисне отруєння. Особливу небезпеку, це невідоме захворювання або «НЗ», становило для Червоної Армії, тому як на той час коні широко використовувалися у кавалерії, артилерії, гужовому транс-порті. У сумно відомому, 1937 році, ці події набули особливо темного відтінку, у атмосфері цілковитої підозри та постійному викритті зрадників, шпигунів та диверсантів. За безпідставними звинуваченні у зумисному знищенні коней, а як наслідок підриву боєздатності Червоної Армії, на території Київського особли-вого військового округу було заарештовано до 700 лікарів ветеринарної меди-цини, фельдшерів, санітарів, зоотехніків, фуражирів, завідуючих конефермами, яким інкримінували 58 статтю Карного Кодексу СРСР «зрада Батьківщині», а це як наслідок могло завершитися або розстрілом або 25 роками таборів. Для того щоб остаточно розібратися у причинах «НЗ», тогочасний перший секретар ЦК КП(б)У Микита Хрущов написав листа Йосипу Сталіну, з пропозицією створити к омісію із залученням науковців провідних НДІ. Сталін дав згоду і наприкінці 1937 року таку комісію Наркомзему, без особливого ентузіазму, створив президент АН УССР академік Олександр Богомолець. До складу комісії увійшли: бригада науковців Інституту мікробіології АН УССР ім. Д.К. Заболотного під керівництвом професора Дроботька В.Г. (Ятель П.Д., Пі-доплічко М.М., Кудлай Д.Г., Айзейман Б.Е., Колісник Н.Ю., Марусенко П.Е., та ін. ); наукова експедиція Нар-комзему СРСР під керівництвом професора Вертинського К.І. (Наумов Н.А., Саркісов А.Х., Добринін В.П., Саліков М.І., Мутовін В.І., Хохряков М.К., Моселіані В.І. ), а та-кож були залучені співробітники Київського медичного інституту, Інституту харчування й органічної хімії.

На початку дослідження домінувала теорія професора Гурвича В.М. про гостру віскозну інфекцію, що була нібито спричинена віскозною паличкою Bacillus subtilis. Потім робили припущення про бактеріальну, вірусну інфекцію, нестачу у кормах вітамінів чи наявності мінеральних отрут.

У

Бригада вчених інституту мікробіології ім. Д.К. Забо-лотного після нагородження: перший ряд зліва Дарина Кудлай, Віктор Дроботько, Петро Марусенко, Берта Айзенман; другий ряд Микола Колісник, Прокіп Ятель, Микола Підоплічко, Бенціон Каган.

Москва, лютий 1939.

березні 1938 року Котляр К.А. та Пономаренко Ф.М. на основі обстеження не благополучних господарств прийшли до висновку про кормовий фактор, як можливе етіологічне джере-ло. У той же час професор Евграфов А.Р. висловив при пущення про проник-нення у організм грибів чи продуктів їх життєдіяльності.

І тільки у першій поло-вині 1938 року співробіт-ники наукової бригади Інс-титуту мікробіології АН УС СР ім. Д.К. Заболотного вис-ловили припущення про зв'язок захворювання з ток-синами грибка Stachybotrys alternans. Співробітник цього інституту П.Д. Ятель у 1938 році уперше виділив грибок з ураженої шкіри людей, що працювали із соломою, а також від хворих коней і причетної до захворювання соломи й вста-новив його токсичні властивості (скарифікуюча проба за Ятелем на кролику вико-ристовується і дотепер). У цьому ж році співробітники Інституту мікробіології АН УССР ім. Д.К. Заболотного й експедиції Наркомзему СРСР відтворили захво-рювання у експерименті. Пономаренко Ф.М. (Київський ветеринарний інститут) описав клінічну картину і патолого-анатомічні зміни і виділив захворювання в окрему нозологічну одиницю, а Саркісов А.Х. установив біохімічні порушення в організмі хворих коней. У результаті цієї роботи нове раніше невідоме захворювання стали іменувати – стахіботріотоксикозом. Сапрофітна форма грибка Stachybotrys alternans Bonorden була відома вченим з 1851 року, а токсичну його форму Stachybotrys alternans var. Jateli et Pidopl. було виділено лише у 1938 році.

За матеріалами звіту комісії Наркомзему було, розроблено інструкції із заходів профілактики і боротьби із щойно відкритим захворюванням, знято безпідставні звинувачення у шкідництві з 700 заарештованих, яких тримали у Лук’янівській в’язниці міста Києва. Майже усіх членів наукової експедиції з Інституту мікробіології АН УССР ім. Д.К. Заболотного нагородили у лютому 1939 року в Москві орденами «Трудового Червоного Прапора» (в історії Академії Наук України це був перший випадок нагороди вчених), тільки М. Підоплічко та Б. Каган отримали орден «Знак Пошани».

За матеріалами свого наукового дослідження з відкриття збудника Stachybotrys alternans var. Jateli et Pidopl. Прокіп Ятель підготував наукову дисертацію з вивчення морфології, культуральних властивостей та ареалу поширення цього підступного грибка, але захис-тити її завадила війна. 23 червня 1941 року Прокіп Ятель був мобілізований до лав Червої Армії і загинув у бою за залізничну станцію Ромодан Полтавської області 14 серпня 1941 року де і був похований у братській могилі. У 60-х роках минулого століття, коли перенсили останки загиблих воїнів, саме за номером обгорілого ордена Трудового Червоного Прапора, яким П.Д. Ятеля нагородили за відкриття збудника стахіботріоток-сикозу, встановили особу загиблого. Уже після війни, були продовжені дослідження започатковані П.Д. Ятелем такими вченими як: С. М. Харченко, Н. М. Жданова, О. М. Зайченко. О. О. Дудка, І. О. Елланська, О. Т. Школьний і було захищено кандидатські дисертації по стахіботріотоксикозу. У 1947-49 роках ім’я Прокіпа Ятеля зникло з публікацій про стахіботріотоксикоз де лаври першовідкривача були «периприсвоєні» вченими М. Підплічко та В. Дроботько, а ім’я П.Д. Ятеля було забуто на 50 років і тільки під час святкування 100 літнього ювілею із дня його народження (1997 рік) почали з’являтися публікації про нього і вшанування пам’яті українського мікробіолога.

Етіологія. Збудником стахіботріотоксикозу є Stachybotrys alternans var. Jateli et Pidopl., що відноситься до незавершених грибків родини Dematiaceae. Міцелій грибка представлений розгалуженими септованими нитками – гіфами. Міцелій на початку розвитку прозорий, а з часом набуває буро-оливкового кольору. У природних умовах збудник виявляється у землі, сухому бур’яні, стерні, соломі, полові.