Контрольні питання та питання для обговорення

1. Розкажіть, в чому полягає особлива цінність зернобобових культур. перерахуйте основні зернобобові культури.

2. Чому при годівлі тварин зеленою масою кукурудзи до раціону рекомендують вводити зелену масу зернобобових рослин?

3. В чому особлива цінність сої як продовольчої та кормової культури?

4. Розкажіть про основні біологічні особливості сої (відношення до тепла, вологи, поживних речовин, світла).

5. Особливості агротехніки вирощування сої (вибір попередника, обробіток ґрунту, застосування добрив, посів та збирання урожаю).

6. Народногосподарське значення, біологія та особливості агротехніки гороху.

7. Народногосподарське значення, біологія та особливості агротехніки люпину.

8. Народногосподарське значення, біологія та особливості агротехніки квасолі.

9. Народногосподарське значення, біологія та особливості агротехніки кормових бобів.

Контрольні тести з теми «Технологія виробництва і доробка урожаю зернобобових культур»

1. Особлива цінність зернобобових культур полягає в тому, що:

1) в їхньому зерні високий вміст жирів; 2) в їхньому зерні високий вміст вуглеводів; 3) в їхньому зерні високий вміст білків.

2. Найбільший вміст білка в зерні:

1) гороху; 2) сої; 3) квасолі; 4) люпину.

3. З групи зернобобових культур найбільш вимогливими до тепла є:

1. Соя та квасоля; 2) горох, вика і кормові боби; 3) нут і чина.

4. Польові культури з групи зернобобових є:

1) задовільними попередниками для інших культур; 2) добрими попередниками; 3) поганими попередниками.

5. Насіння гороху починає проростати при такій температурі ґрунту:

1) 1 – 2ºС; 2) 3 –4 º С; 3) 5 – 6ºС; 4) 7 – 8ºС.

6. Основним способом збирання гороху є такий:

1) пряме комбайнування; 2) роздільний спосіб збирання; 3) потоково-перевалочний спосіб.

7. Люпин використовується в основному як:

1) продовольча культура; 2) кормова та сидеральна культура; 3) круп’яна культура.

8. Під посів люпину вносять в основному:

1) азотні добрива; 2) фосфорні добрива; 3) калійні добрива; 4) правильна відповідь 1 і 2; 5) правильна відповідь 2і 3.

9. Продовольчою, технічною і кормовою культурою з групи зернобобових культур є:

1) соя; 2) горох; 3) квасоля; 4) люпин.

10. Квасолю сіють таким способом:

1) вузькорядним; 2) звичайним рядковим; 3) квадратно-гніздовим; 4) широкорядним.

5. Технологія вирощування та переробка круп’яних культур

5.1. Народногосподарське значення, біологічні особливості та технологія вирощування гречки

Гречка – цінна продовольча культура. Крупа і борошно, які виготовляються з зерна гречки, дуже корисні для харчування, особливо для дітей, людей похилого віку, а також осіб, що страждають на діабет.

Гречана крупа містить 10% білка, 3% жиру, 66 – 68% крохмалю, 0,4% цукру, 13 – 15% клітковини, 2,0 – 2,5% золи, а також кальцію, фосфати й інші необхідні для живлення елементи. До складу гречаної крупи входять органічні кислоти, такі, як лимонна, малеїнова, щавелева, що сприяють кращому травленню і засвоюванню поживних речовин.

У зерні гречки міститься низка вітамінів групи В, нікотинова кислота і рутин, які відіграють важливу роль у фізіології людини.

Білок гречки цінніший білка зернових культур і наближається до білка бобових рослин. У зерні гречки містяться також амінокислоти: аргінін, лізин, цистин, цистидин та ін.

Гречана крупа легко розварюється і має високу калорійність. Борошно гречки різного помолу має різний склад поживних речовин. Більш темне містить більше поживних речовин. Особливості гречаної крупи і борошна полягають у тому, що вони здатні вбирати велику кількість жиру.

Хімічний склад зерна непостійний і значною мірою залежить від особливостей сорту й умов вирощування.

Велике значення має гречка для тваринництва. На корм тваринам використовується полова, відходи від очищення та переробки на крупи. Гречана солома має невисокі кормові якості.

Велике значення гречка має як медонос. З одного гектара збирають по 40 – 60 кг меду, а за сприятливих умов – і до 100 кг.

Необхідно відзначити також страхове значення гречки. При загибелі озимих або ранніх зернових ці площі пересівають гречкою або просом, які мають короткий вегетаційний період. У зв’язку з цим гречку також використовують для поукісних та пожнивних посівів.

Препарати з гречки широко застосовуються в медицині. У зелених частинах гречки міститься значна кількість рутину (вітамін Р), який вживається для зниження ламкості кровоносних судин, при кровотечах.

Гречка як культурна рослина сформувалась у високогірних районах східної частини Азіатського континенту приблизно 2,5 тис. років тому. Вважається, що культурна гречка походить від дикої татарської. У першому сторіччі вона вирощувалась на території Київської Русі, а значного поширення набула в країнах Європи у 15 сторіччі.

Посівна площа в Європі складає 2,5 млн./га, а у світі – більше 4 млн. га.

Середня врожайність гречки становить 10 – 12 ц/га, але передові господарства збирають по 25 – 30 ц/га.

Ботанічна характеристика. Гречка належить до родинних Гречкових і має кілька видів. Найважливіший з них – культурна гречка, яка поділяється на два підвиди – звичайну і багатолисту. Крім того, відома дика форма гречки – татарська, поширена як бур’ян.

Звичайна гречка – однорічна трав’яниста рослина з порожнім ребристим і гіллястим стеблом висотою від 50 до 120 см, а в окремих випадках висота досягає 2,5 м. Стебло гречки ділиться на три частини: нижню, середню – зону утворення гілочок і верхню – зону утворення плодів.

Коренева система стрижнева, складається з зародкового кореня, який проникає в ґрунт до 1 м. Основна маса коренів знаходиться в орному шарі. Корені гречки розвинені недостатньо, здатні виділяти мурашину, оцтову, лимонну та щавлеву кислоти, що сприяє засвоєнню важкорозчинних сполук.

Листки гречки черешкові, серцевинно-трикутні, у верхній частині рослин стрілоподібні, двостатеві, зібрані в суцвіття з сильним запахом, який принаджує комах. На добре розвинених рослинах може утворюватися до 1500 квіток. Квітки диморфні, гетеростильні, тобто в одних рослин квітки короткостовпчикові з довгими тичинками, у інших, навпаки, стовпчики за довжиною вдвічі довші тичинок.

Плід – тригранний горішок сірого, коричневого або чорного кольору. Маса 1000 насінин 20 – 30 г, плівчатість 20 – 30%.

Біологічні особливості. Насіння гречки починає проростати при температурі +7...+8°С. Дружні сходи з’являються при температурі +15°С на 7-й день. Весняні приморозки до –1,5°С пошкоджують сходи, а при –2°С сходи гинуть. При температурі +10...+12 і вище +25°С гречка росте погано. Оптимальна температура знаходиться в межах +20°С. Найбільш сприятливою для цвітіння гречки є погода з мінливою хмарністю, температурою +20...+25°С і відносною вологістю повітря не нижче 60% при незначному вітрі. За таких умов квітки гречки добре виділяють нектар.

Гречка – вологолюбна рослина, втрачає на створення врожаю вологи у два-три рази більше, ніж просо, транспіраційний коефіцієнт дорівнює 500 – 600. Високі врожаї гречка формує в теплі і помірно вологі роки. Вона погано переносить посуху.

Гречка – рослина короткого дня, але ріст і розвиток її йде найбільш активно при тривалості дня 18 – 19 годин, вегетаційний період її становить 60 – 90 днів.

Гречка малочутлива до реакції ґрунту, добре себе почуває при реакції ґрунтового розчину від 5 до 7,5 pH.

Цвітіння гречки розпочинається через 18 – 30 днів після появи сходів із нижніх суцвіть стебла і поступово поширюється вверх. Квітки починають розкриватися зі сходом сонця, і до 9-ї години ранку цвітіння їх в основному закінчується. За похмурої погоди цвітіння гречки відбувається незадовільно. За сприятливої погоди квітки закриваються до 13 – 14-ї години, а при похмурій, несприятливій – знаходяться в розкритому стані протягом усього дня. За сприятливих погодних умов цвітіння гречки може тривати до 2 місяців, а інколи – до початку збирання.

У перший період цвітіння утворюється більше квіток, ніж у другий. Тому першу половину цвітіння називають фазою інтенсивного або продуктивного цвітіння, і в цей період формується найбільш продуктивне зерно.

Перевагу перехресного запилення (гетеростилія) обумовлює те, що відбувається запилення між рослинами з різною будовою квіток і рідше між рослинами з однаковою будовою квіток. Плоди утворюються незалежно від способу запилення, але найбільше – при легітимному запиленні.

Технологія вирощування.

Місце в сівозміні. Гречка – культура відносно невимоглива до попередників, але забезпечує кращі врожаї після зернобобових, коренеплодів, озимих. Скоростиглі сорти гречки використовуються як парозаймаюча культура. Гречка є непоганим попередником для озимих культур.

Обробіток ґрунту, внесення добрив. Обробіток ґрунту під гречку передбачає ранню зяблеву оранку, навесні після боронування поля проводять культивацію. Гречка висівається пізно, тому проводять другу передпосівну культивацію, яка забезпечує також боротьбу з бур’янами. Друга культивація проводиться на глибину загортання насіння – 5 – 6 см за 1 – 2 дні до проведення сівби.

Гречка активно реагує на внесення добрив, тому що має недостатньо розвинену кореневу систему. Для створення 1 ц зерна вона виносить із ґрунту 4,4 кг азоту, 2,5 кг фосфору і 7,5 кг калію. Безпосередньо під гречку не рекомендується вносити органічні добрива, а із мінеральних доцільно вносити безхлорні форми добрив для запобігання відлякування бджіл при запиленні. У середньому під гречку вноситься по 30 – 45 кг азоту, 40 – 60 кг фосфору і 45 – 60 кг калію у діючої речовини. Під час сівби в рядки доцільно вносити по 10 кг фосфорних добрив.

Підготовка до сівби, сівба. Насіння гречки дуже неоднорідне за розміром і масою, тому велике значення має відбір для сівби зерен із найбільшою масою. Для сівби використовується насіння з чистотою не нижче 99% і лабораторною схожістю вище 92%. Перед сівбою насіння протруюється вітаваксом або іншими подібними препаратами. Одночасно з протруюванням насіння обробляється мікроелементами.

Гречку недоцільно висівати в ранні строки, тому що в цьому випадку виникає загроза ураження рослин приморозками, а при пізніх строках сівби ґрунт пересихає і знижується польова схожість. Гречку належить висівати, коли температура ґрунту на глибині загортання насіння піднімається до +10...+12°С.

Гречку можна висівати як звичайним рядковим способом, так і широкорядним. На засмічених полях, на полях із підвищеною родючістю, а також при недостатній кількості вологи в ґрунті перевага надається широкорядним посівам.

Залежно від ґрунтово-кліматичних особливостей сорту і рівня агротехніки в господарстві норми висіву коливаються в межах 2 – 3 млн. шт./га або 45 – 60 кг, а при рядковому способі – 3 – 5 млн шт/га схожих насінин або 80 – 100 кг/га.

На ґрунтах із достатньою кількістю вологи, важких за механічним складом глибина загортання насіння повинна бути 4 – 5 см, на легких – 6 – 8 см. Менша глибина загортання насіння призводить до зниження польової схожості і зрідження посіву.

Для сівби використовуються зернові сівалки СЗ-3,6, а широкорядну сівбу можна здійснювати сівалками ССТ-12 та їх модифікаціями з пристосуванням для точного висіву.

Заходи з догляду та захисту посівів. Догляд за посівами розпочинають з коткування поля рубчатими або кільчатими котками. При утворенні кірки і проростанні бур’янів проводять розпушування ґрунту легкими боронами або ротаційними мотиками. На широкорядних посівах після появи сходів проводять обробіток міжрядь за допомогою культиваторів, зокрема УСМК-5,4: перше – після повної появи сходів, а друге – у період бутонізації. У цей час можна також підживлювати рослини гречки. При необхідності можна проводити і третє розпушування перед змиканнями рядків з одночасним присипанням бур’янів та підгортанням рослин у рядках.

Для кращого запилення на поле з посівом гречки вивозять бджіл з розрахунку по 2 – 3 вулики на один гектар.

На посівах гречки небажано застосувати отрутохімікати, тому що це відлякує бджіл та інших комах.

Збирання і зберігання врожаю. Збирання гречки має свої особливості. Зерно гречки дозріває протягом тривалого часу. Наприклад, скоростиглі сорти достигають упродовж 25 – 30 днів. Тому на рослинах формуються зерна різної стиглості, і строк збирання часто визначати досить складно. У зв’язку з цим для збирання гречки найбільше підходить роздільний спосіб. Скошування починають, коли в посіві набуває стиглості до 75% зерен. Слід мати на увазі, що запізнення зі збиранням обов’язково призводить до втрати найбільш цінних зерен нижньої частини суцвіття. Скошування гречки проводиться на високому зрізі, щоб валки зависали на стерні і краще провітрювалися. Підбирання гречки після скошування розпочинають, коли вологість зерна досягає 15 – 17%, а вегетативної маси – 30%.

Якість збирання зерна залежить від якості підготовки збиральної техніки. Слід мати на увазі, що зерно під час обмолочування може легко ушкоджуватися. Щоб запобігти втрат зерна і зниження його якості, особливо насінного, комбайни слід переобладнати, кількість обертів барабана зменшити до 400 – 600 на хвилину. Зерно після обмолочування валків необхідно очистити від сторонніх домішок, особливо тих, які мають підвищену вологість. Очищене зерно і доведене до вологості 14 – 15% відправляється до зерносховищ на зберігання.

Гречка використовується також і для поукісних та поживних посівів, а також вирощується в суміші з іншими культурами.

Незважаючи на те що гречка має досить високий потенціал урожайності, у виробничих умовах вона не завжди забезпечує високу врожайність. Причини нестабільності врожайності гречки в різних умовах різні, але з них характерні майже для всіх зон гречкосіяння такі: а) несприятливі умови під час цвітіння та недостатня кількість комах-запилювачів на одиницю площі; б) незадовільний рівень агротехніки; в) висока забур’яненість поля; г) внесення хлоромістких добрив під гречку або попередник; є) залишки в ґрунті хімічних сполук, які своїм запахом відлякують комах-запилювачів; ж) весняні приморозки і недостатня кількість вологи в ґрунті й повітрі та ін.

У господарствах, де дотримуються всіх вимог культури до рівня технології вирощування, як правило, отримують високі врожаї зерна гречки високої якості.

Сорти. В Україні вирощується більше 20 сортів гречки, серед них Іванна, Аеліта, Астра, Зеленоквіткова 90, Київська, Крупинка, Лада, Любава, Роксолана Ювілейна 100, Слобожанка, Сумчанка, Українка та ін.