4.6. Народногосподарське значення біологічні особливості та агротехніка вирощування кормових бобів

Кормові боби (російські боби, кінські боби,) – одна з давніх культур світового землеробства. У нашій країні їх вирощують переважно як кормову культуру. На корм використовують зерно, зелену масу, силос і солому бобів. Зерно містить 25 – 35% білка, до 54% вуглеводів, близько 3,5% мінеральних речовин, вітаміни А, В і є високопоживним концентрованим кормом. 100 кг його відповідають 129 кормовим одиницям і містять 28,4 кг перетравного протеїну. Зерно є цінним компонентом для комбікормів.

Досить багата на білок зелена маса бобів, в якій на одну кормову одиницю (в 100 кг – 16 кормових одиниць) припадає понад 130 г перетравного протеїну, що дає змогу використовувати боби як важливий компонент при силосуванні кукурудзи.

Боби вирощують також як продовольчу культуру. Зерно вживають у їжу звичайно у вареному вигляді, готуючи з нього салати, вінегрети, соуси, супи, кашу, холодні закуски.

Боби мають агротехнічне значення – їх використовують при вирощуванні овочевих культур як кулісні рослини, а в садівництві – на зелене удобрення. Ціняться боби і як медоносна рослина.

У світовому землеробстві боби відомі давно. У Єгипті, Греції, Римі їх вирощували і використовували в їжу приблизно за 2 тис. років до н. е. У нашій країні вони відомі з VI – VIII ст.

Світова посівна площа бобів становить близько 5 млн га. Вирощують їх переважно в Італії, Іспанії, Франції, Єгипті, Марокко, КНР, Бразилії.

У нашій країні кормові боби мають незначне поширення у районах достатнього зволоження – у західних областях та на Поліссі. На площі понад 10 тис. га. Середня врожайність зерна становить близько 18 ц/га. У передових господарствах збирають по 25 – 30 ц/га зерна і 500 – 600 ц/га зеленої маси.

Біологічні особливості. Кормові боби невимогливі до тепла. Насіння їх проростає при температурі ґрунту 3 – 4°С, а молоді сходи переносять весняні приморозки до мінус 3 – 5°С і гинуть при температурі мінус 6 – 7°С. У період вегетації боби нормально розвиваються при 15 – 18°С, а при температурі вище 30°С рослини пригнічуються.

Вирощуючи боби на насіння, особливо пізньостиглі сорти, треба враховувати, що у фазі зелених бобів рослини потерпають від осінніх приморозків (утворюється морозобійне зерно з низькими товарними і посівними якостями).

Боби дуже вимогливі до вологи, особливо в період проростання насіння (воно поглинає води не менш як 110 – 120% своєї маси). Висока вимогливість до ґрунтової вологи спостерігається до фази повного цвітіння рослин.

Посіви погано переносять повітряну посуху. Транспіраційний коефіцієнт бобів високий – досягає 800.

Досить вимогливі боби до ґрунтів. Краще ростуть на родючих і достатньо вологих ґрунтах з нейтральною реакцією (рН 6 – 7).

Кормові боби належать до рослин довгого дня. Залежно від сорту і погодних умов вегетаційний період у них коливається від 95 – 100 до 120 – 125 і навіть до 140 днів.

На Україні поширені сорти кормових бобів Коричневі, КІУ-82, Пікуловецькі 1, Прикарпатські 4, Уладівські фіолетові, Чабанські та ін.

Технологія вирощування. Найвищі врожаї кормових бобів вирощують після картоплі, цукрових буряків, кукурудзи, удобрених озимих. Основний обробіток ґрунту під них такий самий, як під горох. При цьому слід враховувати, що вони дуже добре реагують на глибоку зяблеву оранку. Тому на ґрунтах з глибоким орним шаром її проводять після лущення попередника на глибину, не меншу за 25 – 27 см, а з неглибоким - на глибину орного шару.

Рано навесні проводять боронування ґрунту важкими або середніми боронами. Через 1 – 2 дні його культивують на глибину 10 – 12 см з одночасним боронуванням. Якщо грунт важкий, проводять 2 культивації: першу на глибину 6 – 8 см, другу - під кутом до першої на глибину 10 – 12 см.

Боби добре реагують на внесення добрив, зокрема, органічних. Тому при розміщенні їх після стерньових попередників або на бідних ґрунтах під зяблеву оранку вносять по 25 – 30 т/га гною чи торфокомпостів, а також по 60 – 90 кг/га діючої речовини фосфорних і калійних добрив, а на кислих ґрунтах, крім того, – по 3 – 5 т/га вапнякових матеріалів. Під передпосівну культивацію слід внести азотні добрива N_20-30. Азот необхідний для росту рослин на початку вегетації, поки на коренях не розвинулись бульбочкові бактерії.

Під час висівання бобів у рядки вносять гранульований молібденізований суперфосфат (Р_10-15).

Для сівби використовують крупну і середню фракцію каліброваного насіння зі схожістю, не меншою за 95%, і 100% чистотою. Завчасно його протруюють проти фузаріозу, бактеріозу, сірої гнилі та інших хвороб тигамом (2,8 – 4,2 кг/т), ТМТД (3,5 кг/т), а в день сівби обробляють ризоторфіном.

Сіють кормові боби в ранні строки одночасно з ранніми зерновими культурами широкорядним способом з шириною міжрядь 45 см, а на чистих від бур’янів ґрунтах та при застосуванні гербіцидів – звичайним рядковим. Цей спосіб найбільш ефективний у північних зволожених районах.

Норма висіву насіння при широкорядному способі на Поліссі становить 450 – 500, у західних областях України – 350 – 400 тис. схожих насінин на 1 га. При звичайній рядковій сівбі відповідно висівають по 600 – 700 тис. схожих насінин на гектар. Вагові норми висіву коливаються від 100 до 250 кг/га.

Висівають кормові боби зерновими сівалками з верхнім висівом на глибину 4 – 6, а на більш легких ґрунтах і в суху погоду – 7 – 8 см. У суху погоду до і після сівби проводять коткування. При вирощуванні у сумішках кормових бобів висівають 200 – 250 тис., кукурудзи – 60 – 80 тис. або кукурудзи 600 – 700 тис. і вівса 2,5 – 3,5 млн схожих насінин на гектар.

Проти бур’янів на 5 – 6-й день після сівби посіви боронують, але так, щоб не пошкодити ростків бобів. Друге боронування проводять у фазі 3 – 4 листків у другій половині дня, коли зменшується тургор рослин. Проти бур’янів поля до появи сходів бобів обприскують прометрином (1,5 – 2,5 кг/га).

На широкорядних посівах 2 – 3 рази розпушують грунт у міжряддях культиваторами на глибину 4 – 6 см.

Доглядаючи боби на широкорядних посівах, іноді застосовують чеканку рослин – скошують верхівки (10 – 12 см) косарками приблизно за місяць до достигання бобів. Це підвищує врожайність насіння за рахунок більшого притоку поживних речовин до плодів і одночасно є заходом боротьби з попелицею. Для знищення попелиці застосовують також обприскування посівів метафосом (1 кг/га), фосфамідом (0,75 – 1 кг/га) або карбофосом (1 – 1,2 кг/га).

Насіння кормових бобів дозріває недружно. Щоб прискорити достигання, застосовують дефоліацію, обприскуючи рослини за 10 днів до збирання 15% розчином сірчанокислого амонію.

При дозріванні 2 – 3 нижніх ярусів бобів починають роздільне збирання: скошують посіви жатками ЖБА-3,5, ЖРБ-4,2 та ін. Сухі валки обмолочують зерновими комбайнами з частотою обертів барабана, не більшою за 400 – 500 об. на хвилину.

Насіння після очищення зберігають сухим з вологістю не вище як 15%.

Змішані посіви бобів з кукурудзою на зелений корм збирають при викиданні рослинами кукурудзи волотей, на силос – у молочно-восковій стиглості кукурудзи.