4.5. Народногосподарське значення біологічні особливості та агротехніка вирощування квасолі

Серед зернобобових культур квасоля – цінна високобілкова продовольча культура. Вміст білка в її насінні досягає 28 – 30%. За якістю він близький до білків м’яса і добре засвоюється організмом людини. Насіння квасолі містить також 45 – 52% вуглеводів, 5,2% цукру, 1% жиру, 3% зольних елементів, а також вітаміни А, В₁, В₂ та ін.

Насіння квасолі використовують для приготування різних поживних і смачних страв, дієтичних блюд та в консервній промисловості. В їжу використовують зелені боби (спаржеві сорти квасолі), які містять до 15,7% білка, багато сухих речовин та вітаміну С.

Як кормова культура квасоля має обмежене використання. Пояснюється це тим, що незрілі боби, насіння та зелене листя її містять отруйні речовини.

Деякі види квасолі використовують як декоративні рослини, наприклад багатоквіткову квасолю. Як бобова культура квасоля має певне агротехнічне значення.

У світовому землеробстві площі посівів квасолі становлять близько 24 млн га. В Україні відведено 15 – 18 тис. га. Середня врожайність зерна в тут становить 12 – 13, у передових господарствах – 20 ц/га.

Біологічні особливості. В нашій країні найбільш поширена квасоля звичайна. Вона є однією з найбільш теплолюбних зернобобових культур. Насіння її починає проростати при 10°С, а сходи ростуть при 12 – 14°С і гинуть при зниженні температури до мінус 0,5 – 1°С. У період вегетації оптимальна температура для росту і розвитку квасолі 22 – 25°С.

Для проростання насіння квасолі потрібно багато вологи (близько 105% своєї маси), але сходи добре витримують посуху. Дуже чутлива квасоля до нестачі вологи в ґрунті й повітряної посухи у період цвітіння – достигання в наслідок чого обпадають квітки та зав’язь. Найбільш сприятлива вологість ґрунту для неї у період вегетації 70 – 80% НВ.

Кращі ґрунти для квасолі – легкі за механічним складом чорноземи з нейтральною реакцією ґрунтового розчину (рН 6,5 – 7,5). На важких, кислих, заболочених або легких піщаних ґрунтах вона росте погано.

Це світлолюбна рослина, проте добре розвивається і при затіненні. Більшість форм звичайної квасолі – рослини короткого дня. За тривалістю вегетаційного періоду сорти поділяють на ранні (достигають за 75 – 85 днів), середньостиглі (85 – 100) і пізньостиглі (100 – 120 днів і більше).

Найбільш поширені сорти квасолі Альфа, Алуна, Мотольська біла, Синельниківська 6, Синельниківська 8, Краснодарська 5, Краснодарська 244 та ін.

Технологія вирощування. Кращими попередниками квасолі є озимі та ярі зернові культури, картопля, цукрові буряки, кукурудза, льон-довгунець.

У сівозміні квасолю не слід вирощувати на одному полі раніше, ніж через 4 – 5 років.

Основний обробіток ґрунту після стерньових попередників здебільшого передбачає два лущення дисковими лущильниками (ЛДГ-10, ЛДГ-15): перше – на глибину 6 – 8, друге – 10 – 12 см. На запирієних площах проводять 2 дискування на глибину 10 – 12 см, на забур’янених осотом – спочатку дискування на глибину 6 – 8, а потім лущення полицевими лущильниками па 12 – 14 см. Після кукурудзи замість дискових лущильників використовують важкі дискові борони. Якщо попередником квасолі є цукрові буряки або картопля і поле чисте від бур’янів, лущення не застосовують.

Зяблеву оранку плугами ПЛН-5-35, ПЛН-6-35 проводять на глибину 20 – 22, а після кукурудзи – 25 – 27 см.

Рано навесні при настанні фізичної стиглості ґрунту проводять боронування боронами БЗТС-1,0 у двох напрямах і на другий – третій день перший раз культивують культиваторами (КПС-4) в агрегаті з боронами на глибину 8 – 10 см. Після культивації поверхню ґрунту вирівнюють шлейфами або волокушами. Перед сівбою проводять передпосівну культивацію з боронуванням на глибину загортання насіння.

Квасоля дуже добре реагує на внесення органічних і мінеральних добрив. Гній вносять під попередник, але можна застосовувати і безпосередньо під квасолю (до 15 – 20 т/га). Фосфорно- калійні добрива вносять під зяблеву оранку, а азотні – навесні з розрахунку N_30-45Р_45-60К_45-60 кг/га д.р.

Для сівби використовують добре відсортоване насіння із схожістю, не нижчою за 90 – 95%. За 2 – 3 місяці до сівби його протруюють проти фузаріозу, антракнозу, пліснявіння ТМТД (З кг/т), фундазолом (3 кг/т) або тигамом (4 – 6 кг/т). Для боротьби з квасолевою зернівкою восени насіння обробляють бромистим метилом (30 – 100 г на 1 м³ приміщення) або взимку проморожують при температурі мінус 15°С протягом двох, а при мінус 3 – 4°С – 20 – 30 діб. Безпосередньо перед сівбою його обробляють ризоторфіном.

Висівають квасолю сівалками ССТ-8, СКОН-4,2, СО-4,2, коли грунт прогріється до 11 – 13°С. Основний спосіб сівби - широкорядний з шириною міжрядь 45 см. Норми висіву залежно від районів вирощування коливаються від 300 у Степу України до 350 – 400 тис. схожих насінин на 1 га в Лісостепу і на Поліссі. Глибина загортання насіння на важких ґрунтах становить 3 – 4, а на легких – 5 – 7 см.

Посіви обов’язково коткують кільчасто-шпоровими (ЗККШ-6А) або кільчасто-ребристими котками в агрегаті з легкими боронами. При з’явленні першої пари справжніх листків починають обробляти грунт у міжряддях культиваторами УСМК-5.4А, КРН-4,2. Протягом вегетації міжряддя розпушують 2 – 3 рази: перший раз - на глибину 8 – 9 см, другий – 7 – 8, третій – 5 – 6 см.

Проти однорічних дводольних та злакових бур’янів застосовують різні гербіциди, зокрема прометрин (3 кг/га діючої речовини), під передпосівну культивацію або за 2 – 3 дні до появи сходів квасолі. Після появи сходів обприскують посіви 80% хлорофосом (1 – 1,5 кг/га) або метафосом (0,7 л/га) проти бульбочкових довгоносиків. У фазах бутонізації, цвітіння проти квасолевої зернівки обприскують рослини 20% метафосом (1 кг/га), 80 % хлорофосом (1 – 1,2 кг/га).

Урожай збирають, коли побуріє 70 – 80% бобів. Скошують квасолю переобладнаними на низький хід жатками ЖБА-3,5А, ЖРБ-4,2, ЖБС-4 або квасолезбиральними машинами ФА-4А, ФА-4М. Валки обмолочують зерновими комбайнами СК-5 з підбирачами ПТП-2,4, ПТП-2,4Б із зменшеною частотою обертання барабана (до 400-500 хв).