- •Сутність поняття валюта.(Широке та вузьке розуміння. Що забезпечує?)
- •Класифікація валют
- •Поняття валютний курс
- •Сутність поняття котирування. Методи котирування.
- •Розрахункові види валютних курсів.
- •Крос-курс та тристоронній арбітраж. Способи розрахунку крос-курсу.
- •Попит та пропозиція на іноземну валюту.
- •Залежність цін від зміни валютного курсу.
- •Чинники, що впливають на валютний курс
- •Прогнозування валютного курсу
- •Сутність валютних відносин.
- •Сутність валютної політики.
- •Варіанти валютної політики.
- •Вибір валютної політики.
- •Міжнародні розрахунки: суть, особливості та види.
- •Основні форми міжнародних розрахунків: акредитив та інкасо.
- •Платіжний баланс та його структура.
- •Поточні та капітальні трансферти.
- •Балансування статей платіжного балансу
- •.Конвертируемость национальной валюты Украины
- •Сутність світової валютної системи (свс) та її еволюція.
- •Золотий та золотодевізний стандарт.
- •Бреттон-Вудська валютна система.
- •Ямайська валютна система
- •Міжнародні фінансові потоки.
- •Основні тенденції, що спостерігаються на світовому фінансовому ринку
- •Світова фінансова система: поняття, учасники, фінансова глобалізація та міжнародна фінансова інтеграція.
- •Вимір фінансової відкритості за методом Всесвітнього банку.
- •Головні світові фінансові центри.
- •Поняття «офшорна зона» та головні характеристики офшорних зон.
- •Класифікація офшорних центрів.
- •Сутність міжнародного валютного ринку.
- •Угоди на міжнародному валютному ринку.
- •Валютні операції на умовах спот.
- •Валютні форвардні операції (форвардні та фьючерсні).
- •Валютні ф`ючерси
- •Валютні опціони.
- •Урядове втручання в діяльність валютних ринків.
- •Ринок євровалют
- •Сутність міжнародного кредитного ринку.
- •Факторинг, форфейтинг та лізинг
- •Валютно-фінансові умови міжнародного кредиту.
- •Ринок єврокредитів.
- •Міжнародна офіційна допомога країнам, що розвиваються.
- •Сутність фондового ринку та ринку цінних паперів
- •Інвестиційний капітал
- •Постачальники та споживачі інвестиційного капіталу.
- •51. Посередники на ринку цінних паперів
- •Етапи та тенденції розвитку світового фондового ринку.
- •53. Класифікація цінних паперів
- •Міжнародний ринок акцій
- •55. Ринок депозитарних розписок
- •56. Міжнародний ринок облігацій
- •57. Міжнародний ринок фінансових деривативів
- •58. Первинний та вторинний ринок цінних паперів
- •Первинний ринок цінних паперів
- •Вторинний ринок цінних паперів
- •1. Перехід на електронну торговельну систему.
- •3. Об’єднання класичних фондових і деривативних бірж.
- •59. Принципи формування портфеля акцій інвестора
- •60. Принципи що визначають стратегію поведінки інвестора у випадку продажу своїх акцій
- •Основні показники діяльності ринку цінних паперів
- •61.Сот: історія створення, головна мета, організаційна структура та функції.
- •62. Основні принципи та сфери діяльності сот.
- •63. Чотири основних правила гатт регулювання міжнародної торгівлі.
- •Регулювання міжнародного технологічного обміну.
- •71. Регулирование международной миграции рабочей силы.
- •73. Нагляд за валютною політикою країн-членів.
- •74. Кредитно-финансовая деятельность
- •75. Механизм финансирования.
- •76. Технічна допомога мвф та випуск сдр
- •77. Международный банк реконструкции и развития
- •78. .Банк международных расчетов
- •79. Деятельность Парижского клуба
- •80. Деятельность Лондонского клуба
Світова фінансова система: поняття, учасники, фінансова глобалізація та міжнародна фінансова інтеграція.
Сукупність фінансових ринків та фінансових інститутів (установ), що функціонують у правовому й податковому середовищі міжнародного бізнесу, створюють світову фінансову систему (рис. 15.3).
До учасників світової фінансової системи, які опосередковують основну частину міжнародних фінансових потоків належать:
національні учасники – корпорації, банки, спеціалізовані кредитно-фінансові інститути, у тому числі страхові та пенсійні компанії, фондові та товарні біржі, держава;
міжнародні учасники – міжнародні корпорації, ТНК, міжнародні банки, ТНБ, спеціалізовані кредитно-фінансові інститути, великі фондові та товарні біржі, міжнародні валютно-кредитні та фінансові організації.
Центральна роль на світовому фінансовому ринку належать комерційні банкам саме завдяки широкій сфері їх фінансової діяльності. Зобов`язання банку в основному складаються з депозитів з різними строками, активами: позики (корпораціями і державами), депозити в інших банках і облігації.
Корпорації (особливо ТНК) проводять операції щодо залучення іноземних джерел капіталу для фінансування своїх інвестицій: продаж акцій, позики, продаж боргових коштів корпорації на міжнародному ринку капіталу. Облігації корпорації, деноміновані не у валюті фінансового центру, в якому продаються, називаються єврооблігаціями.
Небанківські фінансові організації проводять операції по диверсифікації своїх портфелів іноземних активів.
Центральні банки включені до світових фінансових ринків через посередництво валютної інтервенції. Державні органи позичають кошти за кордоном, випускають державні облігації. Уряди країн, що розвиваються, а також підприємства, які знаходяться у власності держави, беруть кредити в комерційних банках зарубіжних країн.
Сучасна світова фінансова система функціонує і розвивається в умовах фінансової глобалізації. Глобалізація – це об’єктивний процес інтеграції значної частини капіталу різних країн, посилення їх взаємозалежності. Рушійними силами фінансової глобалізації є поглиблення міжнародної фінансової інтеграції, формування системи міжнародних фінансових інститутів, розвиток фінансових інновацій.
Міжнародна фінансова інтеграція – це процес уніфікації фінансових послуг, банківських операцій; лібералізації митних процедур; уніфікації системи координування через міжнародні фінансово-кредитні установи, електронну систему платіжних засобів; рух до світової валютної системи з єдиними світовими грішми. За останні роки усунуті значні законодавчі обмеження на шляху руху капіталів. Фінансові ринки розвинутих країн об`єднались у глобальну фінансову систему, що дозволяє направляти все більш великі суми капіталу не лише в її економіку, а й економіку країн, що розвиваються, і країн перехідної економіки. Найбільші успіхи щодо фінансової інтеграції має Європейський союз. Його Концепція щодо єдиного фінансового простору включає:
повну лібералізацію платежів та міграції капіталу;
відкриття для компаній та фізичних осіб країн ЄС доступу до ринку банківських, страхових та інших фінансових послуг країн-партнерів;
гармонізація банківського, податкового та іншого законодавства з інвестування;
посилення контролю за діяльністю національних кредитно-фінансових інститутів та захист інтересів інвесторів;
забезпечення гласності та прозорості діючих правових норм.
Лібералізація руху капіталу здійснювалася поступово і зайняла 30 років. Вона проводиться на основі низки директив. На початку 60-х років частково відмінили обмеження на прямі інвестиції, купівлю-продаж нерухомості, а також купівлю та продаж акцій, які були допущені до обігу на біржах ЄС. Контроль за рухом короткострокового капіталу повністю зберігався за національною владою. У 1986 р. після підписання країнами-членами Єдиного європейського акту було відмінено обмеження на основні види капітальних операцій: довгострокове кредитування, зв`язане з торговельними угодами або наданням послуг за участю резидента; купівля-продаж цінних паперів на ринках третіх країн; розміщення на ринку капіталу однієї держави акцій, які випущені компанією іншої держави-члена ЄС. З 1990р. лібералізація поширюється на рух всіх інших видів капіталу, включаючи короткостроковий. Це означало повну відміну обмежень щодо переказу коштів, які пов`язані з капітальними операціями, та укладання угод, які лежали в їх основі. В результаті резиденти будь якої країни-члена одержали можливість вільно здійснювати інвестування, позичкові та кредитні операції в рамках ЄС.
Регулюванню фінансових послуг приділяється велике значення. Сектор фінансових послуг має значний потенційний ринок і є важливим для підвищення ефективності економіки ЄС. Лібералізація та регулювання ринку фінансових послуг включає такі напрями:
гармонізація основних правил та норм, які гарантують доходність та стабільність операцій у фінансовому секторі, захист споживачів послуг та забезпечення умов вільної конкуренції для всіх учасників ринку;
забезпечення взаємного визнавання діючих національних правил та прийняття за основу принцип “домашнього контролю” (в країні реєстрації компанії);
введення правових норм, які забезпечують надання транскордонних послуг без необхідності заснування кредитної або фінансової компанії у кожній країні-члені, де намічається їх надання.
В ЄС вже є значний обсяг законодавства з цих питань. Тільки в банківській сфері Рада ЄС прийняла близько десяти директив. Згідно їм будь-який банк заснований в однієї з країн-членів може створювати дочірні банки та надавати послуги в інших країнах-членах на основі єдиної банківської ліцензії. Така ліцензія поширюється на традиційні депозитно-позичкові операції банків, лізинг, іпотеку, управління трастовими фондами, торгівлю цінними паперами. Установлено також мінімальні розмір капіталу, необхідний для заснування банку, вимоги щодо рівня ліквідності, процедури ведення звітності тощо.
В сфері страхових послуг повністю лібералізована діяльність по страхуванню промислових компаній від ризиків, пов`язаних з експлуатацією нерухомого майна та устаткування. Прийнято ряд директив щодо страхування транспортних засобів та операцій приватних осіб. Страхові компанії країн ЄС можуть запропоновувати свої послуги у будь-якій країні-члені, не проходячи там процедури заснування.
Сформовано єдиний ринок цінних паперів на базі фондових бірж ЄС. Головна мета цієї роботи – ліквідація відокремленості національних фондових бірж і створення єдиної системи торгівлі цінними паперами, які мають обіг на міжнародних ринках.
Вже зняти обмеження щодо інвестиційної діяльності пенсійних фондів, проводиться ліквідація податкових бар`єрів.
Формування єдиного фінансового ринку ЄС призвело до зростання інтенсивності внутрішньорегіональної міграції капіталу. Внаслідок цього співвідношення валових транскордонних потоків приватного капіталу (сума ввозу та вивозу капіталу, у тому числі прямі, портфельні та інші інвестиції) і ВВП в країнах ЄС по оцінці Всесвітнього банку становить 40%, а по всім розвинутим країнам ця величина досягає 30% [46, с. 26].
Фінансова інтеграція з відкритістю фінансових ринків вигідна країнам:
країнам пропонуються ширші джерела інвестиційного фінансування для доповнення внутрішніх заощаджень;
відкриті ринки капіталу сприяють підвищенню ефективності внутрішніх фінансових інститутів і веденню обґрунтованої макроекономічної політики;
зменшуючи фінансові обмеження, відкриті ринки капіталу дають країнам час для здійснення врегулювання платежів з метою виправлення дисбалансів, викликаних зовнішніми потрясіннями;
країни-кредитори мають ширші можливості для диверсифікації інвестування й ризику;
підтримується система багатосторонньої торгівлі, оскільки розширюється діапазон можливостей для диверсифікації портфелю цінних паперів і для ефективного розміщення глобальних заощаджень та інвестицій.
Зараз не існує єдиного способу вимірювання фінансової відкритості, але він має враховувати відмінності між жорсткістю контролю та типами трансакцій. Такий метод запропонували спеціалісти інституту Всесвітнього банку.
