Тема 21. Специфіка процесів інтернаціоналізації на сучасному етапі

1. Сутність та особливості процесів інтернаціоналізації: українська специфіка.

2. Сучасна національна геоекономічна модель: складові елементи та функціональні риси.

3. Геоекономічна політика України в міжнародному контексті. Економічна інтеграція.

4. Глобалізація та регіоналізація – форми соціально-економічної інтернаціоналізації.

5. Регіональна інтеграція як фактор нових реалій міжнародної економічної діяльності України. Прикордонне співробітництво України.

Ключові поняття і терміни:

Інтернаціоналізація, геоекономіка, геоекономічна політика, економічна інтеграція, глобалізація, регіоналізація, регіональна інтеграція, прикордонне співробітництво, прикордонний регіон.

21.1. Сутність та особливості процесів інтернаціоналізації: українська специфіка

Важливою категорією міжнародної економічної діяльності України є інтернаціоналізація.

Інтернаціоналізація – це процес розширення господарської діяльності за межі окремих національних економік у вигляді багатосторонніх коопераційних контактів з метою збільшення продуктивності та підвищення ефективності виробництва. Ключовою рисою інтернаціоналізації ринкової діяльності є усунення перешкод руху товарів, послуг та факторів виробництва з боку урядів, подальша активізація міжнародних організацій, які сприяють лібералізації руху товарів, послуг та факторів виробництва.

Позитивними наслідками цих процесів є можливість розвивати спеціалізоване виробництво, зниження витрат на утримання контрольно-адміністративних інститутів, передусім митниць і регламентуючих відомств. Негативними – підвищення уразливості фінансових систем, небезпека стагнації ряду галузей національного виробництва, що може призвести до радикального погіршення умов життя, соціально-політичних ускладнень.

Специфіка процесів інтернаціоналізації полягає у тому, що все більша частина виробленого продукту інтернаціоналізується у вигляді товарного обміну на світових ринках, зростає частка інтернаціоналізованого виробництва.

Для економіки України характерним є [37, С.625]:

• абсолютне та співвідносне зростання інтернаціоналізованої частки виробленого та споживаного продуктів (тобто експорту та імпорту);

• збільшення (хоча і надто повільне) ваги та значення економічних об'єктів, які перебувають у повній або частковій власності іноземців ( індикатором цього процесу слугують показники динаміки ПІІ);

• подальша інтеграція економіки країни в міжнародні валютно-фінансові, кредитні відносини з міжнародними та іноземними суб'єктами – державами, спеціалізованими організаціями, наприклад, з ЄБРР, МВФ, СБ, Паризьким та Лондонським клубами;

• зростання переліку питань, які є предметом спільного розв'язання в рамках міжнародних програм соціально-економічного розвитку, а також у рамках міжнародних організацій, членом яких є Україна, – МОП, економічні структури ООН, СНД та ін.

Ці об'єктивні риси процесів інтернаціоналізації можна розглядати як важливий фактор подолання найбільш негативних економічних тенденцій перших років незалежності України: зниження продуктивності праці в 90-х роках у цілому на 42%, у промисловості – на 21%, в сільському господарстві – більше як у 2 рази; зниження частки машинобудування з 30,7% у 1990 р. до 13,8% у 1999 р.

Основні прояви інтернаціоналізації можна спостерігати в двох аспектах: з погляду окремих країн або у глобальному масштабі. У першому аспекті йдеться про тенденцію зростання частки ВВП, яка підлягає інтернаціоналізації, що пов'язано з подальшим диверсифікованим розвитком феномена відкритої економіки. У другому – про формування нової системної цілісності, тобто міжнародного ринку, який є реальною формою існування світового господарства, а також його рушійною силою.

Таким чином, інтернаціоналізація є однією з домінантних характеристик сучасного економічного життя.

Особливістю процесів інтернаціоналізації за участю України є нерівномірність розподілу експортних виробництв, переважання окремих центрів та територіально-виробничих комплексів (ТВК) й низький рівень експортної спеціалізації цілих регіонів. Наприклад, основу експортного потенціалу України становлять східні ТВК, передусім Кривбас та Донбас, і водночас ряд західних та центральних областей України здійснюють мізерний експорт продукції. Особливу роль у формуванні експортного потенціалу нашої держави відіграє Київ, на який припадає і левова частка зарубіжних інвестицій.