23.3. Перспективи завдання європейської інтеграції України

Можливість визначення та реалізації узгоджених механізмів співпраці між ЄС та Україною на найближчий період та віддалену перспективу, яка передбачається відповідним рішенням Єврокомісії, має бути максимально ефективно використана українською стороною. Потрібно творчо осмислити досвід країн першої хвилі євроінтеграційного процесу, зробити все, аби уникнути помилок, яких припустили країни Центральної та Східної Європи.

Стратегічними перспективами фундаментальних системних трансформацій, що мають бути здійснені, є [5, С.20-21]:

• реалізація стратегії випереджального розвитку, яка має забезпечити щорічні темпи зростання ВВП в Україні на рівні не нижче 6-7% (у 1,5-2 рази вищі, ніж загалом у країнах ЄС), подолання на цій основі розриву в обсягах ВВП на одну особу між Україною та державами-членами ЄС;

• опанування інноваційної моделі структурної перебудови та зростання, реалізація якої має забезпечити істотне підвищення конкурентоспроможності української економіки, ствердження України як високотехнологічної держави;

• у соціальній сфері головним завданням має стати цілеспрямоване забезпечення надійних передумов скорочення розриву в рівні та якості життєвих стандартів з країнами ЄС, ствердження середнього класу – основи політичної стабільності та демократизації суспільства, суттєвого обмеження загрозливої диференціації доходів населення та подолання бідності;

• завершення впродовж 2005 р. необхідних процедур, які б забезпечували досягнення позитивних рішень щодо визнання нашої держави країною з ринковою економікою та набуття членства у СОТ, що створить передумови ствердження, як це передбачено УПС, зони вільної торгівлі між Україною та ЄС;

• Україна має активно вирішувати завдання так званої секторальної (або галузевої) інтеграції. Йдеться про поглиблення інтеграційних процесів між Україною та ЄС в енергетичній сфері, співробітництво у розвитку транспортно-комунікаційних мереж, в інформаційній сфері та сфері високих технологій;

• у центрі уваги Уряду та ВР України мають бути проблеми адаптації законодавства України, національної системи права, включаючи правову культуру, судову та адміністративну практику до системи законодавства та права Євросоюзу. Формування правового поля держави є тривалим суспільним процесом, органічно пов'язаним зі змінами в усіх інших сферах життя держави.

Реалізація завдань євроінтеграційної стратегії України, згідно зі Стратегією економічного і соціального розвитку впродовж 2004-2015 роки “Шляхом Європейської інтеграції” передбачає здійснення таких заходів [5, С.300-301]:

• приведення законодавства України відповідно до вимог законодавства ЄС у пріоритетних сферах (2004-2007 рр.);

• розв'язання проблем, пов'язаних зі вступом України до СОТ (2005 р.);

• здійснення переговорного процесу (2005 р.) щодо:

• нового порівняно з УПС формату відносин Україна – ЄС та підписання відповідної угоди (з питань економіки, зовнішньої торгівлі, регіональної та соціальної політики, галузевого та транскордонного розвитку, охорони довкілля та екологічної безпеки);

• створення (2005-2007 рр.) зони вільної торгівлі між Україною та ЄС, яка б передбачала функціонування ринкових інститутів, гарантування правових норм у діловій сфері, стабільні та недискримінаційні правові рамки, чітко визначені права власності, застосування відповідних правил походження товарів, належну організацію прикордонної інфраструктури тощо;

• поступове залучення України до участі в галузевих програмах ЄС (у сферах транспорту, енергетики, розвитку міського господарства, сільського господарства, охорони здоров'я, освіти та ін.);

• для запровадження з 2007 р. нових інструментів у сфері технічної допомоги та з метою підвищення ефективності реалізації програм та проектів технічної допомоги з боку ЄС: проведення відповідних інституційних змін за аналогією з країнами ЄС-10; створення протягом 2005-2006 рр., нових схем адміністрування програм та проектів технічної допомоги;

• інтеграція інфраструктурних мереж України в європейські (2004-2007 рр.), зокрема енергетичні, транспортні та телекомунікаційні;

• виконання процедур, необхідних для набуття чинності нового формату відносин Україна – ЄС (2005-2007 рр.). Новий статус дозволить Україні бути краще інформованою щодо внутрішніх перетворень у Євросоюзі, брати неформальну участь у переговорах, отримувати полегший та більший доступ до фінансових ресурсів ЄС;

• розробка проекту Стратегії технічного та технічно-економічного співробітництва на 2008-2015 рр.;

• проведення переговорного процесу та створення Митного союзу між Україною та ЄС (2007-2009 рр.), метою якого має стати поступове усунення митних, правових і технологічних перешкод;

• повне виконання Україною зобов'язань за укладеними міжнародними угодами та досягнення копенгагенських критеріїв членства в Євросоюзі (2007-2015 рр.).

Євросоюз наполегливо закликає Україну посилити заходи, спрямовані на побудову функціонуючої ринкової економіки шляхом потужніших структурних, економічних та адміністративних реформ у рамках комплексної програми реформування, узгодженої з МВФ. ЄС активізуватиме діяльність у напрямку з'єднання українських транспортних систем із транс'європейськими мережами. Серед конкретних проектів: INOGATE (міжнародний транзит нафти і газу в Європу) та TRACECA (транспортний коридор «Європа – Кавказ – Центральна Азія»).