20.4. Зовнішні зв’язки колоніального періоду

Татарська неволя, яка супроводжувалася жорстокими грабунками та тяжкою даниною, призвела до значного погіршення умов спеціалізації та торгівлі руських земель. Номенклатура торгівлі залишилася приблизно такою, якою вона була й раніше, однак обсяги значно і надовго зменшилися. І тільки з поступовим посиленням у ХІІІ ст. Галицько-Волинського князівства відбувалося відродження Русі як торговельної держави.

Перебуваючи під владою Польщі торгівля українським населенням велася в умовах жорсткої системи національних обмежень. Польський уряд штучно створював режим найбільшого сприяння діяльності польських торговців і обмежував для українських виробників, посередників і споживачів товарів можливості зовнішньоекономічних відносин із іншими країнами. Таким чином Україна втратила роль великого традиційного торговельного центру.

Характерною рисою розвитку України, особливо Лівобережної, були ярмарки, причому деякі з них традиційно вважалися найбільшими у Європі, на які з’їжджалися німецькі, чеські, польські, вірменські, угорські, турецькі купці, а також торговці з інших країн.

Важливим у процесі міжнародного економічного співробітництва України є створення у першій половині ХVІ ст. козацької організації – Запорізької Сечі, метою якої була оборона своїх земель. Оскільки козаки були спритні мисливці та рибалки, вони обмінювали продукти своєї праці на зброю, амуніцію та деякі побутові речі. Крім того, козаки здійснювали військові грабіжницькі походи, результатами яких вони „обмінювалися” з сусідами, особливо з татарами, турками, Польщею. Траплялися випадки „надання міжнародних послуг” – здійснення замовлених військових акцій. Відбувалася й своєрідна міжнародна міграція, адже козацькі табори були притулком утікачам з різних європейських країн.

Цікавою особливістю національної торгівлі в Україні були чумацькі каравани, які ходили до Чорного моря за сіллю й рибою та забезпечували цими продуктами різні регіони країни. Для українців чумаки були своєрідним містком, який з′єднував їх із зовнішнім світом, що надавало їхнім походам навіть героїко-романтичного забарвлення. І тому не випадково, що саму Галактику, основна частина якої з Землі скидається на зіркову дорогу, українською мовою так і було названо – «Чумацький Шлях» [37, С.609].

З другої половини ХVІІ ст. до набуття незалежності в 1991 році українські землі перебували в складі Російської імперії. Протягом усього цього періоду був утиск на міжнародні господарські контакти з багатьох аспектів. Так, наприклад, у 1701 р. Петром І був заборонений традиційний вивіз з України пряжі до Риги та Кенігсберга. Було заборонено і вивіз багатьох інших товарів за межі України (звичайно, не до Росії), а інші підлягали відправці тільки через російські порти, наприклад Архангельськ. У 1714 р. Петро І увів заборону на експорт української пшениці будь-якими шляхами, крім як через порти, що контролюються Росією.

У результаті Азовських походів Петра і за Константинопольським договором 1700 р. Туреччина признала за Росією право проводити свій флот від Азова до Керчі, де російські товари повинні були перевантажуватися на турецькі судна. Була відмінена данина Росії кримському хану.

Протягом XVII – XIX ст. велися російсько-турецькі війни за панування на Чорному і Азовському морях. Кучук-Кайнарджийський мир 1774 р. відкрив Чорне море для російської зовнішньої торгівлі і сприяв господарському освоєнню причорноморських земель. До складу Росії була включена територія між Бугом і Дніпром, а також фортеці Керч, Енінкале і Кінбурн. Кримське ханство оголошувалось незалежним від Туреччини і приєднувалось до Росії.

Після приєднання Криму (1783 р.) російський уряд сподівався активізувати торгівлю через Кафу (Феодосію), Козлов (Євпаторію) і Севастополь. У 1786 році кримські гавані одержали право безмитної торгівлі на п’ять років. У 1798 році Феодосії надається режим порто-франко (безмитного ввозу товарів).

Розвиваються нові портові міста – Херсон (1778), Миколаїв (1789), Одеса (1794). Херсону відводилась роль головного торгівельного міста південної Росії. У гирлі Інгулу була закладена чорноморська військово-морська база Миколаїв з адміралтейством і верфями.

Характерним для економічної ролі України в складі Російської імперії є постійне і вельми значне перевищення експорту над імпортом для товарної торгівлі, яка здійснювалася через українські порти (табл. 20.1).

Таблиця 20.1