Розділ VI. Україна у світових інтеграційних процесах

Тема 20. Міжнародні економічні зв’язки в українській історії – ретроспектива та сучасність

1. Основи періодизації міжнародної економічної діяльності України.

2. Докиївський період торгівлі.

3. Торгова модель Київської Русі.

4. Зовнішні зв’язки колоніального періоду.

5. Радянський період розвитку національної спеціалізації та міжнародної торгівлі.

6. Нова історія.

Ключові поняття і терміни:

Періодизація міжнародної економічної діяльності, докиївський період, етноси, генезис, Київська Русь, колоніальний період, радянський період, пострадянський період.

20.1. Основи періодизації міжнародної економічної діяльності України.

Протягом всіх століть існування території, що зараз називається державою Україна, за панування над нею й над її ресурсами в різні роки боролися Росія, Польща, Литва, Австро-Угорщина, Туреччина, Німеччина, Румунія.

Саме історичні передумови визначили характер сучасної міжнародної спеціалізації України, її місце в міжнародному поділі праці, напрямки інтеграції країни в світогосподарській простір.

Уся історія сучасної України, народів, які її населяли й населяють у цей час, є прикладом не тільки розвитку по лінії інтенсифікації зв'язків із закордонними партнерами, але й прикладом того, як економіка країни може деградувати внаслідок впливу зовнішніх факторів, коли відбувалося зменшення обсягів міжнародної торгівлі, зниження рівня спеціалізації, примітивізації номенклатури експорту та виробництва взагалі. Тому не можна казати про безумовно чітке розмежування формацій в історії міжнародних економічних зв'язків сучасної України з абсолютно певними часовими рамками.

З відомою мірою умовності визначимо такі хронологічні періоди [37, С.603]:

• міжнародне співробітництво народів, які населяли територію сучасної України в античну епоху;

• формування та інтенсивний розвиток міжнародних економічних зв'язків Київської Русі;

• колоніальний період, коли зовнішньоекономічні зв'язки України розвивалися як підсистема міжнародної кооперації країн-метрополій, до складу яких входили українські землі (це стосується російської державності, але також і польської, австро-угорської і деяких інших);

• радянський період (який заслуговує на особливе виділення);

• сучасний період.

Визначення усіх етапів розвитку не заперечує існування універсальних рис міжнародної економічної діяльності, які притаманні всім історичним періодам. Такими загальними рисами є передусім чорноморський та транзитний статус країни, а також спеціалізація, яка зумовлена географічно і кліматично.

20.2. Докиївський період торгівлі

Найдовший та найнеоднорідніший період історії міжнародних економічних зв'язків нашої держави починається з праісторичних часів та закінчується вже перед формуванням централізованої держави і визначається як „докиївський”. В кооперації цього періоду брали участь різні етноси (етноси – це стійкі угруповання людей, які виникають історично на певній культурній, мовній базі та можуть бути представлені племенем, народністю, нацією) з власними особливостями розвитку господарства та міжнародної торгівлі.

Трипільська цивілізація, яка існувала у ІV-I тис. до н.е., охоплювала замлі сучасної Центральної, Західної України, Придніпров'я, чорноморські степи, Балкани. Зовнішні економічні зв'язки обумовлювалися передусім продукцією сільського господарства. У цей період існували торговельні контакти з Давньою Грецією, Кавказом, Західною Європою. Мала чимале значення закупівля міді з Малої Азії.

Чорноморська торгівля завжди відігравала значну роль для жителів території сучасної України. На території Північного Причорномор'я були засновані грецькі колонії, які зв'язували міжнародну торгівлю землі наших предків та інших народів, що жили на ній, із зовнішнім світом.

Уже тоді проявилася така важлива, характерна і для пізніших часів риса, як особлива роль чорноморської міжнародної торгівлі.

На початку VIІІ ст. до н.е. була створена Мілетська республіка, в рамках якої торгівля зумовила появу таких значних міжнародних торговельних центрів та культурних осередків, як Ольвія, Кафа, Пантікапей, Херсонес та ін. Предметами вивезення зі степового та Придніпровського регіонів у чорноморські порти і через них були переважно продукти рослинництва, рибальства та ін. й окремі види природних ресурсів. Ввозилися і проходили транзитом посуд, тканини, вино, вироби з золота та срібла, ювелірні прикраси, вироби з китайського шовку, кавказького кришталю, іранське і навіть індійське напівдорогоцінне каміння й інші вироби.

У цей період у процесі міжнародної торгівлі використовувався як товарно-грошовий, так і натуральний обмін. У ньому брали участь праслов'янські, кіммерійські, скіфські, сарматські та інші стародавні племена, які мешкали на території України.

Найважливішим чинником подальшого економічного розвитку наших земель стало виникнення у ІІ ст. до н.е. «Великого шовкового шляху», який з'єднав Європу з Китаєм.