21. Спеціальне розслідування нещасних випадків.

Спеціальне розслідування проводиться при групових (декілька потерпілих), тяжких чи смертельних нещасних випадках. При груповому нещасному ви-падку акт за формою Н-1 або Н-2 складається на кожного потерпілого окремо. Окрiм актiв за формою Н-1 або Н-2, у разі спеціального розслідування, складається акт пiд керiвництвом державного технiчного iнспектора з охорони праці. У цьому випадку комiсiя призначається наказом керiвника територiального органу державного нагляду з угодою відповідних органiзацiй у складi: працiвника держнагляду (голова), керiвника пiдприємства, представника органу, до сфери управлiння якого належить пiдприємство; представника профсоюзної органiзацiї пiдприємства; фахiвця санепiдстанцiї.

Спеціальне розслідування нещасних випадків проводиться протягом не більше 10 днів. В 5-ти денний срок пiсля розслiдування матерiал розсилається прокуратурi, держнагляду, санепiдстанцiї. Перший екземпляр залишається на пiдприємствi.

21. Розслідування аварій.

22. Основні заходи попередження травматизму.

23. Економічні наслідки травматизму.

24. Характеристика роботи користувачів комп'ютерів з точки зору ОП.

25. Фактори, що впливають на функціональний стан користувачів комп'ютерів.

26. Іонний склад повітря приміщення з ВДТ.

27. Забруднення повітря на робочих місцях з ВДТ.

28. Виробниче освітлення робочих місць з ВДТ.

29. Організація і обладнання робочих місць користувачів комп'ютерів.

30. Правове забезпечення заходів з ОП користувачів комп’ютерів.

31. Мікроклімат в приміщенні з комп’ютерами.

21. Пожежна безпека. Основні терміни. Загальні відомості про процес горіння. Класифікація.

Пожежа - неконтрольоване горіння, що розвивається в просторі та часі

Пожежна безпека - стан об'єкта, при якому із встановленою ймовірністю виключається можливість виникнення, розвитку пожежі та вплив на людей небезпечних факторів пожежі, а також забезпечується захист матеріальних цінностей

Суть процесу горіння

Горіння - складний фізико-хімічний процес взаємодії горючої речовини і окислювача, який супроводжується виділенням теплоти і випромінюванням світлової енергії . Щоб виникло горіння, необхідно джерело займання, горюча речовина і не менше ніж 14% кисню у повітрі . Горіння неможливе, якщо відсутня одна з вище вказаних умов . Вся система попередження і ліквідації пожеж ґрунтується на тому, щоб не допустити одночасного впливу цих трьох факторів

Окислювачами в процесі горіння можуть бути кисень, хлор, бром та деякі інші речовини, такі як, азотна кислота, бертолетова сіль і пероксид натрію

Під горючою речовиною розуміють будь-яку тверду, рідку чи газоподібну речовину, яка має можливість окислюватись з виділенням теплоти і випромінюванням світла

Джерелом запалювання може бути: полум'я, іскри, випромінювання або теплота від хімічної реакції, механічного удару, від короткого замикання електроустановки, тертя чи різкого стиснення газової суміші

Як відомо, горіння супроводжується виділенням тепла і випромінюванням світла Розрізняють такі види процесу горіння: вибух, спалах, займання, тління, самозаймання, горіння

Вибух - це швидке перетворення речовини в газо- чи пилоподібний стан з виділенням великої кількості тепла (рис 3 53) Характерною ознакою вибуху є миттєве зростання температури і тиску газу на місці, де він стався . Об'єм речовини збільшується в сотні, тисячі разів

Детонація - це горіння, яке поширюється зі швидкістю кілька тисяч метрів за секунду Виникнення детонації пояснюється стисненням, нагріванням та переміщенням суміші, яке не згоріла, перед фронтом полум'я, що призводить до прискорення поширення полум'я і виникнення в суміші ударної хвилі .

Спалах - це швидке згорання пальної суміші без утворення стиснення газів, яке не переходить у стійке горіння

Запалювання - це загорання речовини з появою полум'я . Загоряється тільки частина речовини Запалювання здійснюється від джерела загоряння

Тління - це горіння речовини без явного утворення полум'я . Як правило, при тлінні утворюється багато диму

Самозаймання - початок горіння без впливу джерела запалювання Залежно від внутрішнього імпульсу процеси самозаймання поділяються на теплові, мікробіологічні та хімічні

Теплове самозаймання - виникає при зовнішньому нагріванні речовини на певній відстані При цьому речовина розкладається, абсорбує і в результаті дії процесів оксидування самонагрівається . При температурі близько 100°С дерев'яна тирса, ДВП та деякі інші речовини схильні до самозаймання . Захист від теплового самозаймання - запобігання нагріву матеріалів від джерел тепла .

Мікробіологічне самозаймання відбувається в результаті самонагрівання, що спричинене життєдіяльністю мікроорганізмів в масі речовини . До мікробіологічного самозаймання схильні речовини рослинного походження: сіно, зерно, тирса, торф .

Хімічне самозаймання виникає внаслідок дії на речовину повітря, води, а також при взаємодії речовин . Наприклад, самозаймаються промаслені матеріали (ганчір'я, дерев'яна тирса, навіть металеві ошурки) . Внаслідок оксидування масел киснем повітря відбувається самонагрівання, що може призвести до самозаймання До речовин, що здатні самозайматися при дії на них води відносяться калій, натрій, цезій, карбіди кальцію та лужних металів та інші . Ці речовини при взаємодії з водою виділяють горючі гази, які нагріваючись за рахунок теплоти реакції, самозаймаються До речовин, що призводять до самозаймання при взаємодії з ними належать газоподібні, рідкі та тверді окислювачі Наприклад, стиснутий кисень викликає самозаймання мінеральних мастил, які не самозаймаються на повітрі

21. Основні причини виникнення пожеж.

Основними причинами пожеж на виробництві є:

— необережне поводження з вогнем;

— незадовільний стан електротехнічних пристроїв та порушенн 5

правил їх монтажу та експлуатації;

— порушення режимів технологічних процесів;

— несправність опалювальних приладів та порушення правил їх

експлуатації;

— невиконання вимог нормативних документів з питань пожежної

безпеки.

21. Основні способи попередження та гасіння пожеж.

В комплексі заходів, що використовуються в системі протипожежного захисту, важливе значення має вибір найбільш раціональних способів та засобів гасіння різних горючих речовин та матеріалів згідно зі СНиП 2.04.09-84.

Горіння припиняється:

— при охолодженні горючої речовини до температури нижчої, ніж

температура її займання;

— при зниженні концентрації кисню в повітрі в зоні горіння;

— при припиненні надходження пари, газів горючої речовини

в зону горіння.

Припинення горіння досягається за'допомогою вогнегасник засобів:

— води (у вигляді струменя або розпиленому вигляді);

— інертних газів (вуглекислота та ін.);

— хімічних засобів (у вигляді піни або рідини);

— порошкоподібних сухих сумішей (суміші піску з флюсом);

— пожежних покривал з брезенту та азбесту.

Основні способи припинення горіння:

• Охолодження зони горіння або речовин, що горять, до певного рівня температури;

• Ізоляція осередку горіння від кисню;

• Зниження концентрації кисню в повітрі шляхом розбавлення його не горючими газами;

• Хімічне гальмування (інгібування) швидкості реакцій окиснення (горіння) в полум'ї;

• Механічне придушення полум'я сильним струменем води, порошку чи газу;

• Створення умов вогнеперешкоди, за яких полум'я не має можливості поширюватися.

21. Первинні засоби пожежогасіння.

До первинних засобів пожежогасіння належать:

• вогнегасники;

• пожежні крани-комплекти, ручні насоси

• лопати, ломи, сокири, гаки, пили, багри;

• ящики з піском, бочки з водою;

• азбестові полотнища, повстяні мати та ін.

Первинні засоби пожежогасіння розміщують на пожежних щитах, які встановлюють на території об'єкта з розрахунку один щит на 5000м2. Вони мають бути пофарбовані у червоний колір, а пожежний інструмент у чорний.

Серед первинних засобів пожежогасіння найважливішу роль відіграють вогнегасники різних типів: водяні, водо-пінні, порошкові, вуглекислотні, газові.

Залежно від способу транспортування вони бувають: переносні (до 20 кг) та пересувні (до 450 кг).

Залежно від об'єму вогнегасники бувають малолітражні (до 5л), ручні (до 10 л), пересувні (понад 10л).

Вогнегасники маркують буквами, що означає їх вид та цифрами, що визначають їх об'єм.

Найбільш перспективними є порошкові вогнегасники, які застосовують для гасіння лужних металів, ЛЗР і ТР, електрообладнання, що горить під напругою до 1000В, твердих та газоподібних речовин.

Найбільш розповсюдженими є:

ОП-1, ОП-2, ОП-9, ОП-10 — переносні;

ОПА-50, ОПА-100 — пересувні.

Вони відрізняються між собою лише складом порошку та пристроєм для його подачі.

Вуглекислотні вогнегасники застосовуються для гасіння загорянь на машинах, автомобілях і для невеликих об'ємів нафтопродуктів, а також електроустановок під напругою до 1000В.

У корпусі вогнегасника міститься вуглекислий газ у рідкому стані під високим тиском 6мПа (ручні) і 15 мПА (переносні). У горловині балону змонтований спеціальний пусковий пристрій із сифонною трубкою, який приводиться у дію за допомогою вентильного або пістолетного пристрою. Виходячи з балону назовні, зріджений двооксид вуглецю перетворюється на снігоподібну масу за температури - 80?С.

Вибір типу вогнегасника визначається розмірами загоряння і можливих осередків пожеж.

21. Основні вогнегасні речовини.

Практична реалізація способів припинення горіння може бути досягнута за допомогою вогнегасних речовин та технічних засобів.

До вогнегасних належать речовини, що мають фізико-хімічні властивості, які дозволяють створити умови для припинення горіння. Багато з них використовуються також для запобігання, обмеження поширення пожежі, захисту людей і матеріальних цінностей.

Використовуються такі основні види вогнегасних речовин:

· вода;

· вода з добавками, які підвищують її вогнегасну здатність;

· піна;

· газові вогнегасні суміші;

· вогнегасні порошки;

· комбіновані вогнегасні суміші.

Вибір вогнегасної речовини та способу її подачі визначається умовами виникнення й розвитку пожежі.

Кожному способові припинення горіння відповідає конкретний вид вогнегасних засобів, які можна поділити на:

охолоджувальні (вода, водні розчини, снігоподібна вуглекислота та ін.);

розбавлювальні (діоксид вуглецю, водяна пара, інертні гази та ін.);

ізолювальні (хімічна та повітряно-механічна піна, пісок та ін.);

засоби хімічного гальмування горіння (вогнегасні порошки, брометил, хладон та ін.).

21. Небезпечні та шкідливі фактори, які пов'язані з пожежами.

До небезпечних чинників пожежі, що можуть діяти на людей та матеріальні цінності, належать:

- токсичні продукти горіння;

- вогонь;

- підвищена температура навколишнього середовища;

- дим;

- знижена концентрація кисню.

До вторинних проявів небезпечних чинників пожежі належать: уламки та частини зруйнованих апаратів, устаткування, конструкцій; радіоактивні та токсичні речовини та матеріали, що вийшли із зруйнованих апаратів і устаткування; небезпечні чинники вибуху, що стався внаслідок пожежі; вогнегасні речовини тощо.

Токсичні продукти горіння

Становлять найбільшу загрозу життю людини, особливо при пожежах у будівлях. Адже в сучасних виробничих, побутових та адміністративних приміщеннях є значна кількість синтетичних матеріалів, що є основними джерелами токсичних продуктів горіння. Так, при горінні пінополіуретану та капрону утворюється ціанистий водень (синильна кислота), вініпласту - хлористий водень та оксид вуглецю, лінолеуму - сірководень та сірчистий газ і т. ін. Найчастіше при пожежах відзначається високий вміст у повітрі оксиду вуглецю. У підвалах, шахтах, тунелях, складах його вміст може становити від 0,15 до 1,5 %, а в приміщеннях - 0,1-0,6%.

Вогонь

Надзвичайно небезпечний чинник пожежі, однак випадки його безпосередньої дії на людей трапляються досить рідко. Під час пожежі температура полум'я може досягати 1200-1400 °С, і у людей, що знаходяться у зоні пожежі, випромінювання полум'я можуть спричинити опіки та больові відчуття. Мінімальна відстань від полум'я у метрах, на якій людина ще може перебувати, приблизно становить Я = 1,6 Я, де Н - середня висота факелу полум'я в метрах. Наприклад, при пожежі дерев'яного будинку висотою до гребеня покрівлі 8 м ця відстань буде близько 13 м.

Час, протягом якого людина ще може витримувати вплив теплового випромінювання різної інтенсивності, наведено в табл. 4.3:

Небезпека підвищеної температури середовища полягає у тому, що вдихання розігрітого повітря разом із продуктами горіння може призвести до ураження органів дихання та смерті. В умовах пожежі підвищення температури середовища до 60 °С є життєво небезпечною для людини.

Дим

Являє собою велику кількість видимих най дрібніших твердих та (або) рідинних часточок незгорілих речовин, що знаходяться в газах у завислому стані. Він зумовлює інтенсивне подразнення органів дихання та слизових оболонок (сильний кашель, сльозотечу тощо). Крім того, у задимлених приміщеннях унаслідок погіршення видимості сповільнюється евакуація людей, а часом провести її стає цілком неможливо. Так, при значній задимленості приміщення видимість предметів, що освітлюються лампочкою потужністю 20 Вт, становить до 2,5 м. Задимленість уважається граничною, якщо показник послаблення світла димом на одиницю довжини становить 2,4.

Знижена концентрація кисню

Спричинена тим, що в процесі горіння відбувається хімічна реакція окиснення горючих речовин та матеріалів. Небезпечною для життя людини вважається ситуація, коли вміст кисню в повітрі знижується до 14% (норма - 21%). При цьому втрачається координація рухів, з'являється слабкість, запаморочення, загальмовується свідомість. При концентрації кисню 9-11 % смерть настає через кілька хвилин.

Вибухи, витікання небезпечних речовин

Можуть бути спричинені їх нагріванням під час пожежі, розгерметизацією резервуарів та трубопроводів з небезпечними рідинами та газами тощо. Вибухи збільшують площу горіння і можуть призводити до утворення нових осередків пожеж. Люди, що перебувають поблизу, можуть підпадати під дію вибухової хвилі, отримувати ураження уламками тощо.

Руйнування будівельних конструкцій

Відбувається внаслідок втрати ними несучої здатності під впливом високих температур та вибухів. При цьому люди можуть одержати значні механічні травми, опинитися під уламками завалених конструкцій. До того ж евакуація може бути просто неможливою через завали евакуаційних виходів та руйнування шляхів евакуації.

Паніка

Переважно спричинюється швидкими змінами психічного стану людини, як правило, депресивного характеру в умовах екстремальної ситуації (пожежі). Більшість людей потрапляють у складні та неординарні умови, якими характеризується пожежа, вперше і не мають відповідної психічної стійкості та достатньої підготовки. Коли дія чинників пожежі перевищує межу психофізіологічних можливостей, людину може охопити панічний стан. При цьому вона втрачає розсудливість, її дії стають неконтрольованими та неадекватними ситуації, що виникла. Паніка - це жахливе явище, здатне призвести до масової загибелі людей.