Складові компетентності менеджера:

• комунікативні здібності (обдарованість) (до командної роботи, виконання ролі лідера, діалогу, спілкування, емпатії (етичність);)

• колегіальність поведінки;

• мовна культура;

• професійні знання і уміння, досвід;

• загальна культура та ерудованість;

• рівень розвитку інтелекту, його здатність до прийняття оптимальних рішень;

• практичність і продуктивність мислення;

• схильність до аналітичної роботи, розробки стратегії та тактики розвитку ЗНЗ;

• інформативна мобільність, здатність до постійного навчання та учіння;

• креативність, прагнення до творчого підходу у розв’язанні проблем;

• професійно важливі риси характеру й емоційно-вольової сфери;

• оптимальність професійно важливих рис психоневрологічного статусу;

• професійне спрямування мотиваційно-смислової сфери особистості;

• адекватність самооцінки та самодостатності;

• стресостійкість, психічне, фізичне й моральне здоров’я;

• особиста цілісність;

• естетична культура;

• почутті відповідальності за себе та інших.

За Л.І.Даниленко

професіограма керівника ЗНЗ - це професійну компетентність, що складається із сукупності компетенцій.

Такою сукупністю «компетенцій» управлінської діяльності керівника є :

• професійні знання й уміння здійснювати управлінську діяльність;

• знання посадових обов’язків;

• професійно значущі якості.

Психологічні якості особистості, що входять до моделі професійної компетентності керівника ЗНЗ(за Л.І.Даниленко ):

• стійкість до аналітично-творчого мислення, абстрагування і моделювання шляхів розвитку педагогічних процесів;

• оперативність мислення, його конструктивність;

• комунікативність, відкритість, здатність до емпатії, спроможність доброзичливо і коректно взаємодіяти з людьми;

• інтелектуальна і психологічна готовність до прийняття нестандартних рішень, уміння раціонально організовувати свою діяльність та інших;

• уміння в доступній і конкретній формі переконати членів колективу в необхідності використання досягнень науки, передового педагогічного досвіду;

• схильність до лідерства, вміння логічно і переконливо доводити іншим інформацію, пов’язану із здійсненням професійної, педагогічної і суспільної діяльності членів колективу;

• наявність різних видів пам'яті: довготривалої, оперативної, механічної, змістовної;

• стійкість у досягненні поставленої мети, здатність до подолання перешкод, що виникають у процесі роботи;

• витримка в складних ситуаціях, рішучість тощо.

Модель компетентної особистості, яка запропонована Радою Європи,

включає такі ключові компетенції, якими мають бути наділені молоді європейці (за Л.І.Даниленко):

• політичну і соціальну компетенцію (здатність приймати відповідальність, брати участь у прийнятті групових рішень, вирішувати конфлікти без на­ насилля, брати участь у підтримці і покращенні демократичних інститутів);

• компетенції, пов’язані з життям у багатокультурному просторі (для того, щоб контролювати вияви расизму і ксенофобії, розвитку не толерантного клімату, освіта повинна «оснастити» молодих людей міжкультурними компетенціями, такими, як сприйняття розбіжностей, повага до інших і здатність жити з людьми різних культур, мов і релігій);

• компетенції, що відносять до володіння усною і писемною комунікацією, які особливо важливі для роботи і соціального життя, з акцентом на тому, що людям, які ними не володіють, загрожує соціальна ізоляція (у цьому ж контексті комунікації все більшої ваги набуває володіння більш як однією мовою);

• компетенції, пов’язані з підвищенням інформатизації суспільства (володіння цими технологіями, розуміння у їх застосуванні слабких і сильних сторін й здатність до критичного судження стосовно інформації, що розповсюджується засобами масової інформації та рекламою);

• здатність навчатися протягом усього життя в якості основи неперервного навчання в контексті як професійного, так і соціального.

Під компетенцією розуміють:

коло повноважень, прав і обов’язків конкретної установи; коло питань, в якому конкретна посадова особа володіє знаннями і досвідом; більш загальна підготовленість до дій; можливість встановлювати зв’язки між знаннями й уміннями (діями) в специфічній ситуації; те, що породжує вміння, дію.