3. Виручка і формування прибутку

Реальний прибуток забезпечує та частина валової продук­ції, яка в поточному році (виробничому циклі) реалізується на ринках збуту. Реалізовану частину такої продукції називають виручкою. Якщо від розміру виручки відняти загальні витрати на виробництво і реалізацію товарної продукції, одержують прибуток, який являє собою новостворений працею і капіта­лом додатковий продукт.

Крім податків, кожна агросервісна структура бере участь у формуванні позабюджетних фондів, а саме: фонду Чорноби­ля, пенсійного та дорожнього фондів. У формуванні цих видів платежів беруть участь усі працівники агросервісних структур, оскільки їх джерелом е фонд заробітної плати. Загальна схема розподілу валової продукції агросервісної структури наведена на рис. 1.

Як видно з схеми, податок на додану вартість нараховує­ться з обсягу продаж (послуг), відрахування в позабюджетні фонди - із заробітної плати працівників. З неї також вираховує­ться прибутковий податок, а решта податків - з прибутків аг­росервісної структури. Залишок доходу розподіляється в такий спосіб: спочатку повертаються кредити і проценти за них, штрафи, різноманітні платежі до бюджету, а решта розподіляє­ться у відповідності з чинним законодавством. За рішенням приватної особи або колективних власників (акціонерів) визна­чається та частина залишкового прибутку, яка буде спрямована на розширення виробництва, безпосереднього споживання, стимулювання працівників за високоефективну працю. Частина прибутку, яка виділяється на розширення вироб­ництва, становить основу інвестиційної діяльності аграрного сервісу.

Рис. 1. Розподіл валової продукції агросервісного підприємства.

Лекція 4. Інвестиції і капітальні вкладення в сфері аграрного сервісу.

1. Економічна сутність інвестицій

Під інвестиціями необхідно розуміти майнові та інтелек­туальні цінності, які вкладаються в об'єкти агросервісної під­приємницької діяльності з метою одержання прибутку або за­безпечення соціального ефекту. Інвестиції у формування і відт­ворення основних фондів називають капітальними вкладен­нями. Інвестором прийнято називати юридичну особу або їх групу, які вкладають свої майнові, фінансові й інтелектуальні цінності в об'єкти інвестування з метою одержання прибутку.

2. Напрями та джерела інвестування агросервісного виробництва

Інвестиції призначені для формування матеріально-технічної бази агросервісної структури або її розширеного від­творення. В зв'язку з цим вони можуть мати різні напрями (формування і відтворення основних виробничих фондів, при­дбання сировини і матеріалів, створення фонду заробітної пла­ти, обслуговування, боргу тощо), їх схема подана на рисунку 1. Вона дає уяву про джерела інвестиційної діяльнос­ті сфери виробничого обслуговування сільськогосподарських підприємств.

Рис. 1. Напрями та джерела інвестицій в агросервісному підприємстві.

До зовнішніх інвесторів належать держава, іноземні інве­стори, банківські структури, окремі юридичні особи, які готові вкладати капітал в агросервісну підприємницьку діяльність з метою одержання прибутку. Агросервісне підприємство є та­кож інвестором для самого себе. Розширене від­творення основних виробничих фондів здійснюється, як прави­ло, за рахунок прибутку агросервісного підприємства. Фонд амортизації і частина прибутку агросервісного підприємства набувають форми капітальних вкладень в формування його ма­теріально-технічної бази.