- •Лекція 5 основи раціональної організації агросервісу
- •1. Економічна сутність та завдання системи аграрного сервісу
- •1.1. Поняття системи аграрного сервісу
- •1.2. Порядок розробки системи аграрного сервісу
- •2. Організація використання засобів виробництва в сфері аграрного сервісу
- •2.1. Класифікація засобів виробництва
- •2.2. Класифікація фондів агросервісного підприємства
- •3.1. Планування в агросервісному підприємстві. Елементи планування.
- •3.2. Система планування
- •1. Спеціалізація в сфері аграрного сервісу
- •2.1. Значення робочої сили в процесі виробництва
- •2.2. Фактори формування зайнятості робочої сили в агросервісних структурах
- •2.3. Визначення оптимального технологічного попиту на робочу силу в сфері аграрного сервісу
- •2.4. Баланс праці та принципи його розробки на підприємствах аграрного сервісу
- •3. Мотивація праці в сфері аграрного сервісу
- •3.1. Економічна сутність та завдання мотивації праці
- •3.2. Кількісні і якісні показники вимірювання праці
- •3.3. Форми і системи оплати праці в агросервісних формуваннях
- •Лекція 3. Економіка аграрного сервісу
- •1. Поняття валової продукції агросервісного підприємства
- •2. Розподіл валової продукції в агросервісному підприємстві
- •3. Виручка і формування прибутку
- •1. Економічна сутність інвестицій
- •2. Напрями та джерела інвестування агросервісного виробництва
- •3. Показники обсягів та ефективності інвестиційної діяльності в сфері аграрного сервісу
- •3. Витрати виробництва та собівартість у сфері аграрного сервісу
- •3.1 Види витрат у сфері аграрного сервісу та організація їх обліку
- •3.2. Основні чинники зниження собівартості агросервісних послуг
2.4. Баланс праці та принципи його розробки на підприємствах аграрного сервісу
Баланс праці на фірмі є основним документом, який кладеться в основу складання графіків підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до вимог економіки і технології.
Існує ряд принципів організації праці. До основних з них належать:
*обрані організаційні форми праці повинні відповідати досягнутому рівню розвитку науково-технічного прогресу в галузі;
*форми організації праці мають забезпечувати раціональне поєднання поділу (спеціалізації), кооперації і інтеграції праці;
*форми організації праці повинні відповідати раціональному поєднанню кваліфікованої і простої праці;
*обрані форми організації праці мають відповідати встановленим стандартам щодо їх використання;
*прийняті форми організації праці не повинні суперечити законодавству про працю;
У сфері аграрного сервісу існує диференціація в сферах організації праці, які найповніше відповідають наведеним принципам. В аграрному технічному сервісі - це переважно цехова форма організації праці. Організаційна структура, яка об'єднує робітників технічних спеціальностей по наданню різноманітних технічних послуг в оперативному порядку, називається центром фірмового технічного обслуговування (сервісу).
При наданні виробничих послуг у сфері аграрного будівництва поширені такі організаційні структури, як будівельний загін, будівельна бригада.
3. Мотивація праці в сфері аграрного сервісу
3.1. Економічна сутність та завдання мотивації праці
Під поняттям мотивації праці розуміють систему організаційних, економічних, психологічних, соціальних, медичних нормативно-правових заходів, які дозволяють працівникові забезпечувати максимальну продуктивність праці при досягнутому рівні розвитку продуктивних сил і виробничих відносин, суспільному поділі праці та розподілі кінцевого продукту.
Першою і основною вимогою працівника, яка стимулює ефективну працю в сфері агросервісу, є забезпечення йому таких матеріальних відшкодувань за його працю, яких би було достатньо для забезпечення всіх його матеріальних потреб. Друга умова формування ефективних мотивів до праці - престижність і привабливість праці, третя - можливість самовираження працівника в праці, четверта - забезпечення гігієнічних і медичних вимог праці, п'ята - забезпечення працівникові необхідних побутових, освітніх і культурних потреб, шоста - гарантування соціального захисту, сьома - сприятливий режим роботи і відпочинку, восьма - забезпечення безпечних умов праці.
Рис. 2. Загальний процес управління і місце мотивації в ньому.
3.2. Кількісні і якісні показники вимірювання праці
Кількість праці, яку вкладає працівник у те чи інше виробництво, визначається шляхом встановлення науково обґрунтованих норм виробітку. Норма виробітку являє собою обґрунтований обсяг роботи або виробленої продукції одним чи групою працівників протягом зміни. Оберненим показником до неї є норма часу, який показує кількість часу (годин, хвилин, секунд), який затрачається на одиницю роботи, продукції. Норма обслуговування - це кількість одиниць устаткування, які обслуговуються протягом зміни одним або декількома виконавцями. Цей показник використовується при кількісній оцінці праці слюсарів різного профілю та ін. Норма чисельності є показником, який свідчить про необхідну кількість працівників певного професійно-кваліфікаційного рівня для обслуговування потокових ліній в цеху.
Якісний бік праці при її оплаті враховується через тарифікацію робіт. Слово тариф походить від італійського слова (tariffa- розцінка). Існує кваліфікаційний тарифний довідник, де відображається розподіл працівників окремих категорій за розрядами при виконанні окремих технологічних операцій, тарифна гратка, яка відносно (за коефіцієнтами) диференціює відмінності в якості і складності праці окремих категорій працівників, а також тарифні ставки, в яких відображається розмір оплати праці по першому розряду по кожній категорії працівників при виконанні ними змінних норм виробітку.
Матеріали нормування праці і тарифікації робіт становлять основу розрахунку розміру основної оплати праці в аграрному сервісі.
Акордно-преміальна система оплати праці передбачає оплату за виконання норми виробітку за відповідною тарифною ставкою, а другу частину -за кінцевий результат виробництва. При цьому розмір доплати до тарифу планується в межах 25-50%.
