3 Законодавча та нормативна база України з охорони праці

В Україні діють закони, які визначають права і обов’язки її мешканців, а також організаційну структуру органів влади і промисловості. Конституція є основним законом держави, яка декларує рівні права і свободи всім жителям держави: на вільний вибір прані, що відповідає безпечним і здоровим умовам, та відпочинок, на соціальний захист у разі втрати працездатності та у старості іі деякі інші. Усі закони і нормативні документи повинні узгоджуватися, базуватися і відповідати статтям Конституції.

Законодавча база охорони праці України налічує ряд законів, до яких належать Закони України: «Про охорону праці»; «Про загальнообов’язкове дер­жавне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»; «Про охорону здоров’я», «Про пожежну безпеку», «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», «Про використання ядерної енергії і радіаційну безпеку», «Про дорожній рух», «Про загальнообов’язкове соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням». Ці закони об’єднуються в Кодекс законів про працю України (КЗпП). КЗпП України доповнюються державними міжгалузевими й галузевими нормативними актами стандартами, інструкціями, правилами, нормами, положеннями, статутами та іншими документами, яким надано чинність правових норм, обов’язкових для виконання усіма установами і працівниками України.

Закон України «Про охорону праці» складається з преамбули та 9

розділів: «Загальні положення»; «Гарантії прав громадян на охорону праці»; «Організація охорони праці» тощо.

Кодекс законів про працю України (КЗпП) забезпечує чітке виконання службових обов’язків працівниками. Кодекс законів про працю України трактує вимоги до трудової діяльності громадян в Україні і регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці і поліпшенню її якості. Кодекс законів спрямований на охорону трудових прав працюючих.

У Кодексі законів про працю України є положення про трудовий договір. Трудовий договір − це угода між працівником і роботодавцем, за якою працівник зобов’язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з дотриманням внутрішнього трудового розпорядку та вимог безпеки, а роботодавець зобов’язується виплачувати працівнику заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством і угодою сторін. Особливою формою трудового договору є контракт.

Трудовий договір може бути:

1) строковим;

2) безстроковим;

3) таким, що укладається на час виконання певної роботи.

Усі прийняті на роботу працівники повинні бути ознайомлені з умовами роботи, правами і обов’язками, які вони повинні виконувати.

Державне соціальне страхування

Згідно з Законом «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23.09.1999р. №1105-ХІV, всі підприємства повинні реєструватися в регіональних управліннях виконавчої дирекції фонду соціального страхування і отримати страхове свідоцтво. Розмір страхових внесків залежить від встановленого для підприємства класу професійного ризику (передбачено 20 класів). Клас професійного ризику та страховий тариф визначає управління виконавчої дирекції фонду на підставі Закону України «Про страхові тарифи на загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» та постанови КМ України від 13.09.2000р. №1423 «Про затвердження Порядку визначення страхових тарифів для підприємств, установ та організацій на загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання». Найбільші страхові внески, з урахуванням змін, внесених Постановою КМ України від 27.06.2003р. № 985, становлять 13,8% (67-й клас ризику), найменші − 0,86% (1-й клас) від фактичних витрат на оплату праці найманих працівників за кожний відповідний місяць календарного року, а з урахуванням пільг внески можуть становити лише 0,2%.

Згідно з Законом «Про загальнообов’язкове соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» працівники, а в окремих випадках і члени їх сімей, забезпечуються в порядку державного соціальною страхування:

1) допомогою по тимчасовій непрацездатності, вагітності, пологах і догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку;

2) допомогою з нагоди народження дитини, допомогою на поховання;

3) пенсіями по старості, по інвалідності, в разі втрати годувальника пенсіями за вислугу років для деяких категорій працівників.

Кошти державного соціального страхування можуть витрачатися па санаторно-курортне лікування працівників, на обслуговування профілакторіями, на дієтичне харчування. По тимчасовій непрацездатності сума виплати може дорівнювати повному заробітку.

Державні нормативні акти з охорони праці

В Україні затверджено положення про створення державних нормативних актів з охорони праці − ДНАОП. Ці норми, інструкції, вказівки та інші види державних нормативних актів з охорони праці, обов’язкові для виконання і дотримання підприємствами і установами, на які розповсюджується сфера дії цих актів. ДНАОП можуть бути міжгалузевими і галузевими. Розробляються під керівництвом і за участі фахівців Держнаглядохоронипрараці різними установами і організаціями (за дорученням). Методичне керівництво і координацію виконання цієї роботи здійснює Національний науково-дослідний інститут охорони праці. Затверджені державні нормативні акти вносяться до Державного Реєстру, який видає Держнаглядохоронпраці. Реєстр нормативних актів, що діють в Україні, виданий Держнаглядохоронпраці в 1997р. і постійно поповнюється. В Україні розро6ляються державні стандарти України (ДСТУ). В галузі охорони праці вже діють такі стандарти − ДСТУ 2293-99 «Охорона праці». Терміни та визначення основних понять − ДСТУ 2272-93 «Пожежна безпека». Терміни та визначення − ДСТУ 3038-95 «Гігієна». Діючі стандарти ССБТ мають шифр системи і поділяються на 5 груп, яким надано такий шифр (шифр підсистеми):

1. Організаційно-методичні стандарти – 0;

2. Стандарти вимог і норм за вилами небезпечних і шкідливих виробничих чинників – 1;

3. Стандарти вимог безпеки до виробничого обладнання – 2;

4. Стандарти вимог безпеки до виробничих процесів – 3;

5. Стандарти вимог до засобів захисту працюючих – 4.

Приклад позначення міждержавного стандарту ГОСТ 12,1.005-88 ССрТ «Общие санитарно-гигиенические требовання к воздуху рабочей зоны», де ГОСТ − Государственный общесоюзний стандарт (у зв’язку з тим, що стандарти не перекладалися українською мовою, вживається російська абревіатура):

− 12 – стандарти безпеки праці;

− 1 – шифр підсистеми;

− 005 – порядковий номер стандарту у підсистемі;

− 88 – рік затвердження або перегляду і назва стандарту.

Стандарти ССБТ підсистем «0,2,3,4» можуть бути державними, галузевими і республіканськими, а підсистеми «0» також і стандартами підприємств (об’єднань). Стандарти підсистеми «1» як правило, повинні бутті державними.

Окрім ДСТУ, ГОСТ і ДНАОП, в Україні діють: санітарні норми (СН) і в

яких наведені вимоги стосовно виробничої санітарії і а гігієни праці; будівельні норми і Правила ДБН (державні будівельні норми), де викладені вимоги до будівель та споруд залежно від їх призначення і пожежної небезпеки. При розгляді питань пожежної безпеки можуть зустрічатися посилання па ОНТП − норми технологического проектирования (рос.) або ІЗО − міжнародні норми, які діють в Україні згідно з угодою про міжнародне співробітництво держав СНД в питаннях охорони прані. Промисловість України кодується згідно з встановленими кодами.