1. Соціально-психологічний клімат у колективі та його вплив на ефективність діяльності організації.

Зміст

Вступ

1. Теоретичні аспекти соціально-психологічного клімату у колективі та стилю керівництва

1.1 Особливості соціально-психологічного клімату

1.2 Сутність стилю керівництва

1.2.1 Класифікація стилів керівництва та їх вплив на соціально-психологічний клімат в колективі

2. Емпіричні дослідження впливу стилю керівництва на соціально-психологічний клімат в колективі

2.1 Організація та методи дослідження

2.2 Аналіз результатів

Висновок

Список використаних джерел

Вступ

Ральф Стогдилл зазначив, що дослідження особистих якостей керівників дають суперечливі результати. У різних ситуаціях керівники демонструють різні особисті риси. Структура особистих якостей керівника повинна співвідноситися з порожніми власними якостями, з діяльністю в фірмі та завданнями підлеглих. За теорією Мак-Грегора стиль керівництва залежить від того, як начальник оцінює своїх підлеглих. Подобаються вони йому, довіряє він їм чи ні. Якщо вважає їх недостатньо компетентними, стане керувати єдиним чином, якщо він вважає їх дуже здатними, то - інакше. Відомий американський учений-біхевіорист Курт Левін вважав, що стиль керівництва визначається специфічними характеристиками конкретної особи і відбиває особливості роботи з людьми і технологію прийняття рішень саме даної особистості, тому стиль суворо індивідуальний [1].

Актуальність цієї курсової роботи полягає в тому, що при управлінні підлеглими керівник часто не замислюється про те, який стиль буде більш ефективним, як його методи – взаємодія з підлеглими, побудова системи мотивації – впливають на роботу колективу, побудову взаємин в компанії (соціально-психологічний клімат в групі), а відповідно і на результати діяльності всієї компанії. «Правильний» стиль керівництва не може бути визначений заздалегідь, оскільки життєві управлінські ситуації не стандартні, а якості особистості керівника і підлеглих мають властивість змінюватися адекватно змінам керованого середовища.

Метою цієї роботи стало дослідження впливу стилю керівника на соціально-психологічний клімат у колективі. Одні керівники є лідерами, ефективними керівниками на свої підлеглих, інші, на думку колективу, не вміють керувати.

Об'єктом дослідження є стилі управління, особистість керівника і психологічний клімат колективу.

Предметом ж дослідження є психологічні характеристики керівника, що впливають на соціально-психологічний клімат колективу.

Завдання:

1. Розглянути поняття соціально-психологічний клімат в колективі;

2. Дати характеристику поняттю «стиль керівництва»;

3. Розглянути особливості впливу стилю керівництва на психологічний клімат у колективі.

4. Провести дослідження впливу стилю керівництва на психологічний клімат у колективі та визначити психологічний клімат в колективі, провести статистичну обробку даних, дати інтерпретацію отриманих результатів.

У наших дослідженнях застосовувалися методики Журавльова А.Л. для виявлення переважаючого стилю керівництва і Фідлера А.Ф. для оцінки психологічної атмосфери в колективі.

1. Теоретичні аспекти соціально-психологічного клімату у колективі та стилю керівництва

1.1 Особливості соціально-психологічного клімату

Третина свідомого життя людину проходить на виробництві. І те, в яких умовах протікає трудова діяльність, яка загальна психологічна обстановка в колективі, які ділові та особисті взаємини, робить величезний вплив на результати праці, кількість і якість виробленої продукції і навіть – багато ширше – на все життя людини.

Одне з найважливіших напрямків підвищення ефективності ролі і значення людського фактора в умовах сучасного виробництва лежить у сфері оптимізації управління соціально-психологічним кліматом трудового колективу [2; 3].

Соціально-психологічний клімат будь-якої установи породжується міжособистісною взаємодією, яка опосередковує не тільки міжособистісні впливи, а й вплив навколишнього фізичного середовища: речей, предметів, явищ природи тощо. Настрій однієї людини впливає на настрій іншої, позначається на різноманітних актах поведінки, діяльності, життя людини [4].

Однак поняття "соціально-психологічний клімат" з'явилось в науковому словнику нещодавно поряд з такими інтегральними поняттями, що характеризують групові ефекти спільних форм життєдіяльності людей, як "психологічна атмосфера", "психологічний клімат", "морально-психологічний клімат".

Щоб не було плутанини розглянемо поняття (СПК) в контексті з динамікою розвитку групи. Це необхідно, по одній важливій причині. А на сам перед тому, що в літературі зустрічається СПК колективу, СПК групи. А в цьому принципова різниця, тому,що в вітчизняній психології група розглядається, як спільність людей згуртованих на основі одного або декількох загальних ознак, здійснюваної ними діяльності в тому числі і спілкуванні (Петровський, Шпалинський), тоді як під колективом розуміється група, яка знаходиться на вищій стадії свого розвитку. Процес входження нової групи до колективу - називається динамікою розвитку групи і характеризується тим, що в процесі спільної діяльності створюються умови для інтегративних процесів.

Спільна діяльність поступово набуває для членів групи все більш важливий і усвідомлений характер, і стає основою подальшого розвитку, що спонукає до більш чіткої мотивації між групових відношень, основаною не тільки на досвіді спілкування, а й на результатах спільної діяльності кожного члена групи. По мірі усвідомлення задач та цілей спільної діяльності із амфорної структури викристалізовуються такі структури, як міжгрупові відносини з всією гамою емоційних відтінків. Ці параметри на думку багатьох вітчизняних і зарубіжних психологів і характеризують СПК в групі.

У різні часи зарубіжні та вітчізняні вчені звертались до вивчення різних аспектів соціально-психологічного клімату колективу. Визначаються підході до вивчення соціально-психологічного клімату (К. Левін, Р. Таджурі, Л.П. Буєва, Є.С. Кузьмін, А.О. Русалінова, А.М. Лутошкін, В.М. Шепель, В.А. Покровський, Б.Д. Паригін), уточнюється понятійній апарат (В.М. Шепель, Є.С. Кузьмін, Б.Ф. Ломов, Р.Х. Шакуров, К.К. Платонов, В.Г. Козаков, А.Л . Свенціцькій, В.В. Бойко, Б.Д. Паригін, А.Н Сухов, С.К. Рощин), вивчаються фактори, впливаючі на формування соціально-психологічного клімату і (Ю.Л. Неймер, Б.Н. Літвінов, Г. Н. Сартана, В.С. Лозниця, В.В. Травін, М.І. Магура, М.Б. Курбатов), розробляються методики вивчення і способи корекції соціально-психологічного клімату (О.С. Михалюк, А.Ю. Шаліта, А.Ф. Фідлер, Л.Г. Почебут, В.А. Чикер, А.Л. Журавльов, М.Ю. Шейніс, А.Н. Сухов, С.Н. Самігін, Л.Д. Столяренко, А.А. Деркач, А.О. Русалінова).

У зарубіжній соціальній психології соціально-психологічний клімат розглядається як "організаційний клімат", пов'язаний із домінуючими в організації цінностями, настановами і стилем керівництва.

У вітчизняній соціальній психології соціально-психологічний клімат вивчається як полі-функціональний показник, що має такі складові:

- ступінь психологічної включеності людини в діяльність;

- міра психологічної ефективності цієї діяльності; рівень психічного потенціалу особистості та колективу, його резерви і можливості (не тільки реалізовані, а й приховані, невикористані);

- масштаб і глибина бар'єрів на шляху реалізації психологічних резервів колективу;

- зрушення, що відбуваються в структурі психічного потенціалу особистості під впливом науково-технічного прогресу.

Єдиного універсального визначення для соціально-психологічного клімату, що було б загальноприйнятим, немає. Є безліч визначень, що мають спільні риси. Для визначення соціально-психологічного клімату використовують поняття "психологічна атмосфера", "психологічний настрій". Вони близькі, але не тотожні. Під психологічною атмосферою розуміють хитку, постійно мінливу сторону колективної свідомості. Поняття ж соціально-психологічний клімат позначає не ситуативні зміни в домінуючому настрої групи, а його стійкі ознаки.

Платонов К.К. вважає, що соціально-психологічний клімат (як властивість групи) є лише одним (хоча і найважливішим) із компонентів внутрішньої структури групи, визначається міжособистісними стосунками в ній, що створюють настрій групи, від чого залежить ступінь активності в досягненні цілей.

На думку Коломінського Н.Л., соціально-психологічний клімат – це притаманний певному колективу стійкий психічний настрій, який чинить значний вплив на взаємини людей, їхнє ставлення до праці та оточення.

Паригін Б.Д. визначає соціально-психологічний клімат як домінуючий і відносно стійкий психічний настрій колективу, який має багатоманітні форми вияву у всій його життєдіяльності [5].

Таджурі Р. вважає, що клімат – відносно стійка якість внутрішнього середовища організації, яка:

1) відчувається членами цієї організації;

2) впливає на їхню поведінку;

3) може бути описаний за низкою вимірювань в ціннісних поняттях, прийнятих організацією [6].

Структура психологічного клімату визначається системою створених в колективі відносин між членами групи. Через суспільні відносини розкривається соціальна сутність особистих відносин в колективі. Це виробничі, політичні, правові, етичні та естетичні відносини. Міжособистісні відносини – це організаційно-технологічної взаємодія, статутно-рольовий взаємозв’язок, адміністративно-психологічний взаємовплив, емоційно-логічне взаємопізнання. Вони виникають на основі предметно-практичної діяльності колективу, створюються матеріально-технічними, організаційно-управлінськими і іншими умовами його життєдіяльності. Єдність суспільних і міжособистісних відносин представляється у вигляді взаємовідносин людей і згуртованість, дружба, згода, конкуренція, співпраця, а також у вигляді якостей особистості, від яких залежать психологічні особливості спілкування людей.

Суттєвим показником особливостей взаємовідносин в колективі являються форми спілкування, як засіб вербального спілкування. Засвоєння одних із форм звернень-наказів чи прохань, пропозицій чи питань, обговорень, порад характеризують особливості взаємовідносин в колективі і тим самим слугує показником соціально-психологічного клімату. Несприятливий розвиток взаємовідносин призводить до поетапного відторгнення окремих опосередкованих способів зв’язку. Таким чином, комунікативні зв’язки в колективі виступають в якості емпіричних показників соціально-психологічного клімату.

Аналізуючи вплив соціально-психологічного клімату на ефективність діяльності і поведінку керівників та персоналу в організації, варто зауважити, що всі дослідники, які вивчали цю проблему, відзначають важливу роль такого клімату в забезпеченні ефективної діяльності організації, в процесі управління нею, а також в життєдіяльності кожної особистості.

Соціально-психологічний клімат є «одним з вирішальних факторів успішної діяльності людини в усіх сферах життя суспільства», зокрема, в контексті реалізації функції зворотного зв´язку. Наголошується, що від соціально-психологічного клімату залежить ступінь долученим кожного індивіда в діяльність, характер її спрямованості, ефективність.

Характер соціально-психологічного клімату в цілому залежить від рівня групового розвитку. Між станом клімату розвинутого колективу і ефективністю спільної діяльності її членів, згуртованістю існує позитивний зв'язок. Оптимальне управління діяльністю і кліматом в будь-якому колективі потребує спеціальних знань та вмінь від керуючого складу. Соціально-психологічний клімат залежить від стилю керівництва. В своїй діяльності по його оптимізації керівнику слід опиратися на найбільш активних, свідомих і авторитетних членів колективу.

Що стосується структури соціально-психологічного клімату та чинників, які впливають на його становлення можна сказати, що основними його компонентами є такі складові, які відображають рівень задоволеності працівників:

• змістом праці;

• умовами праці і побуту;

• міжособистісною взаємодією всередині колективу;

• міжособистісною взаємодією поза колективом;

• стилем керівництва,особистістю керівника, стосунками керівника і підлеглими.

На взаємовідносини працівників в колективі мають великий вплив особисті якості керівника, характерологічні особливості, професійна підготовка і компетентність. Своїм стилем роботи, особистою поведінкою, ставленням до людей, піклуванням про них керівник впливає на формування психологічного клімату.

Найбільш стресогенним для трудового колективу є директивний стиль керівництва. В своїй діяльності керівник, з директивним стилем притримується наступних правил: менше потрібно вимагати від себе, можна не утруднювати себе розподілом яких не будь справ, не вписати в їх зміст, легше командувати, чим організовувати виробничий і виховний процес. Грубість може бути засобом захисту для такого керівника, тому що ділові стосунки виявляють його невихованість, нетактовність, і його боязнь і нетерпеливість, нетактовність, і його боязнь і нетерпеливість до критики. Він вважає, що підопічні повинні його боятись, ще викликається його самолюбством та його несформованою думкою.

Тому найважливішим фактором, що робить вирішальний вплив на соціально-психологічну атмосферу колективу, структуру взаємин і спілкування, є керівництво [7].