Тема 14. Основні засоби виправлення і ресоціалізації засуджених до позбавлення волі

Ресоціалізація – це свідоме відновлення засудженого в соціаль­ному статусі повноправного члена суспільства; повернення його до самостійного загальноприйнятого соціально-нормативного життя в суспільстві.

Праця в умовах позбавлення волі не є елементом кари та не має на меті завдання засудженому фізичних страждань, нелюдського або тако­го, що принижує гідність, поводження із засудженими. Залучення до праці спрямоване, насамперед, на те, щоб спонукати засуджених ставитися до праці як до позитивної та необхідної складо­вої їх життя, у тому числі й подальшого життя на волі. Необхідно, щоб, звільнившись із установи виконання покарань, особа мала певні навички та вміння, які дозволять їй знайти законні засоби для існуван­ня та допоможуть безболісно увійти у життя на волі.

Праця має й, так би мовити, додаткові цілі: а) економічні; б) фізичні або оздоровчі та в) виконання зобов'язань засудженим.

За загальним правилом (ст. 118 КВК України) засуджені до позбавлення волі повинні працювати в місцях і на роботах, які визначаються адміністрацією колонії.

Обов'язковість залучення засуджених до праці має деякі винятки, зокрема: засудженим чоловікам віком понад шістдесят років, жінкам – понад п'ятдесят п'ять років, інвалідам першої та другої груп, хворим на активну форму туберкульозу, жінкам з вагітністю понад чотири місяці, жінкам, які мають дітей у будинках дитини при виправних колоніях, дозволяється працювати за їх бажанням з урахуванням висновку лікар­ської комісії колонії. Характер діяльності і тривалість робочого часу цих категорій засуджених визначається лікарською комісією залежно від їх працездатності з урахуванням стану здоров'я, профілю виробництва на підприємстві, в установі.

Важливою вимогою закону є те, що засуджені залучаються до праці, як правило, на підприємствах, у майстернях колоній, а також на держав­них або інших форм власності підприємствах за умови забезпечення їх належної охорони та ізоляції. Більшість існуючих установ виконання покарань мають власне виробництво, де засуджені працюють, викону­ючи замовлення.

Засуджені мають право на відпочинок відповідно до законів про обмеження робочого дня та робочого тижня, за винятком надання щорічних оплачуваних відпусток. Для осіб, які відбувають покарання у виді позбавлення волі, робочий тиждень не може перевищувати норму тривалості робочого часу, встановленого законодавством про працю, тобто не може перевищувати 40 годин на тиждень. Час початку і закінчення роботи (зміни), перерви для відпочинку і приймання їжі визначається начальником установи згідно з Правила­ми внутрішнього розпорядку установ виконання покарань.

Студентам також слід обов’язково засвоїти поняття пробація, що являє собою систему наглядових та соціально-виховних заходів, що застосовуються за рішенням суду та відповідно до закону до засуджених, виконання певних видів кримінальних покарань, не пов’язаних з позбавленням волі, та забезпечення суду інформацією, що характеризує обвинуваченого.

Пенітенціарна пробація - це підготовка осіб, які відбувають покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк, до звільнення з метою трудового і побутового влаштування таких осіб після звільнення за обраним ними місцем проживання.

Закон України «Про пробацію» від 5 лютого 2015 року встановлює, що орган пробації спільно з державними органами та органами місцевого самоврядування сприяють засудженим, які готуються до звільнення, у:

- визначенні місця проживання після звільнення;

- влаштуванні до спеціалізованих установ для звільнених;

- госпіталізації до закладів охорони здоров’я осіб, які потребують стаціонарної медичної допомоги;

- працевлаштуванні працездатних осіб.

Суб’єктами пробації є:

- обвинувачені, стосовно яких органом пробації готується досудова доповідь;

- особи, засуджені до покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, громадських робіт, виправних робіт;

- особи, яким покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк замінено покаранням у виді громадських робіт або виправних робіт;

- особи, звільнені від відбування покарання з випробуванням;

звільнені від відбування покарання вагітні жінки і жінки, які мають дітей віком до трьох років;

- особи, засуджені до обмеження волі, які направляються для відбування покарання до виправних центрів;

- особи, які відбувають покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк, стосовно яких вживаються заходи з підготовки їх до звільнення.

Завдання пробації:

- підготовка досудових доповідей щодо обвинувачених;

- здійснення нагляду за засудженими до покарань у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, громадських робіт, виправних робіт, особами, яким покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк замінено покаранням у виді громадських робіт або виправних робіт, особами, звільненими від відбування покарання з випробуванням, звільненими від відбування покарання вагітними жінками і жінками, які мають дітей віком до трьох років; виконання певних видів покарань, не пов’язаних з позбавленням волі; направлення засуджених до обмеження волі для відбування покарання до виправних центрів; реалізація пробаційних програм стосовно осіб, звільнених від відбування покарання з випробуванням; проведення соціально-виховної роботи із засудженими; здійснення заходів з підготовки осіб, які відбувають покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк, до звільнення; реалізація інших заходів, спрямованих на виправлення засуджених та запобігання вчиненню ними повторних кримінальних правопорушень.

Пробаційна програма - програма, що призначається за рішенням суду особі, звільненій від відбування покарання з випробуванням, та передбачає комплекс заходів, спрямованих на корекцію соціальної поведінки або її окремих проявів, формування соціально сприятливих змін особистості, які можливо об’єктивно перевірити.

Лекційне заняття

План

1. Поняття і нормативне закріплення виправлення і ресоціалізації засуджених та пробації.

2. Режим в системі основних засобів виправлення і ресоціалізації засуджених, його поняття та основні функції пробації.

3. Праця як основний засіб виправлення і ресоціалізації засуджених.

4. Соціально-виховна робота як засіб виправлення і ресоціалізації засуджених.

Семінарське заняття

1. Поняття і нормативне закріплення виправлення і ресоціалізації засуджених та пробації.

2. Режим в системі основних засобів виправлення і ресоціалізації засуджених, його поняття та основні функції пробації.

3. Праця як основний засіб виправлення і ресоціалізації засуджених.

4. Соціально-виховна робота як засіб виправлення і ресоціалізації засуджених.

Питання та завдання для самоперевірки і контролю засвоєння знань:

1. Поняття і нормативне закріплення виправлення і ресоціалізації засуджених.

2. Виправлення засуджених як одна з основних цілей кримінально-виконавчого законодавства.

3. Поняття і види основних засобів виправлення і ресоціалізації засуджених.

4. Режим в системі основних засобів виправлення і ресоціалізації засуджених, його поняття та основні функції.

5. Сфера дії режиму по суб’єктах і в просторі.

6. Праця як основний засіб виправлення і ресоціалізації засуджених.

7. Правове регулювання і принципи організації праці засуджених.

8. Форми організації праці.

9. Умови та оплата праці засуджених, тривалість робочого часу і його облік.

10. Включення у трудовий стаж часу залучення засуджених до оплачуваної праці.

11. Утримання із заробітку засуджених та їх черговість.

12. Соціально-виховна робота як засіб виправлення і ресоціалізації засуджених.

13. Задачі, форми і методи виховної роботи з засудженими.

14. Поняття злісного порушення встановленого порядку відбування покарання, наслідки визнання засудженого злісним порушником встановленого порядку відбування покарання.

15. Загальноосвітнє навчання і професійна підготовка засуджених як засіб їх виправлення і ресоціалізації.

16. Громадський вплив як засіб виправлення і ресоціалізації засуджених.

17. Участь громадськості у діяльності установ виконання покарань.

18. Поняття та правове регулювання комунального і матеріально-побутового забезпечення засуджених.

19. Організація медичної допомоги засудженим, нормативне регулювання та задачі медико-санітарної служби установ виконання покарань.

2. Глосарій: Ресоціалізація. Виправлення засуджених. Організація праці засуджених. Форми організації праці. Утримання із заробітку засуджених. Загальноосвітнє навчання. Професійна підготовка. Регулювання комунального і матеріально-побутового забезпечення засуджених. Медична допомога. Пробація. Пробаційна програма. Суб'єкти пробації.

3. Скласти опорний конспект питань для обговорення на занятті.

4. Вирішити практичне завдання (кейси).

Ситуація 1.

При звільненні Ложкіна, який відбував покарання за ст. 185 КК України, адміністрація колонії за згодою спостережної комісії та санкцією прокурора винесла постанову про встановлення адміністративного нагляду за звільненим за місцем його проживання. Це рішення мотивовано тим, що Ложккін раніше був засуджений за крадіжку державного майна, а під час відбування покарання за останній злочин систематично і злісно порушував вимоги режиму, ознак виправлення не виявив.

Чи відповідає таке рішення закону? Чи має право адміністрація колонії виносити постанову про адміністративний нагляд?

Ситуація 2.

На момент звільнення з колонії за Божко значилася заборгованість у розмірі 6000 грн. Крім того, він підлягав адміністративному нагляду за місцем проживання як особа, яка тричі засуджувалася до позбавлення волі за умисні злочини, але на шлях виправлення не стала і залишилася небезпечною для суспільства.

Як документально оформити звільнення Лукаша?

Ситуація 3.

Під час звільнення у травні 2010 р. Сидорова, який відбував покарання у місцях позбавлення волі 8 років, виявилося, що його одяг, в якому він був заарештований, по-перше, був літнім, а по-друге, старим і непридатною до носіння. Одяг, який йому видали у колонії, має специфічний вигляд, тим більше, що заплатити за нього не було чим, бо грошей на рахунку Іванова немає. До міста, де він збирався проживати, їхати понад дві доби.

Як має діяти у цьому випадку адміністрація колонії? Яка матеріальна допомога надається особам під час звільнення з установ виконання покарань?

5. Розв’язати тести:

5.1. Ресоціалізація це -;

а) свідоме розуміння засудженим тяжкості та суспільно небезпечності вчиненого ним діяння;

б) свідоме відновлення засудженого в соціальному статусі повноправного члена суспільства;

в) процес адаптації особи яка звільняється з МПВ;

г) процес адаптації особи в МПВ.

5.2. Основними засобами виправлення засуджених є:

а) тісне спілкування засудженого із психологами або педагогами;

б) обмеження волі засудженого, заборона спілкування із рідними та близькими;

в) виконання та відбування покарання (режим), суспільно корисна праця, соціально-виховна робота;;

г) співпраця із правоохоронними органами.

5.3. Що не є поважною причиною, неявки засудженого до кримінально-виконавчої інспекції у призначений строк:

а) народження дитини;

б) несвоєчасне одержання виклику;

в) хвороба;

г) інші обставини, що фактично позбавляють його можливості своєчасно прибути за викликом і які документально підтверджені.

5.4.У виховних колоніях засуджені мають право:

а) одержувати короткострокові побачення без обмежень і щомісяця два тривалих побачення.;

б) одержувати раз на три місяці короткострокове побачення

в ) одержувати два на три місяці короткострокових побачення;

г) одержувати короткострокові побачення без обмежень і щомісяця одне тривале побачення.

5.5. При сумлінній поведінці і ставленні до праці та навчання після відбуття не менше однієї четвертої частини строку покарання засуджені мають право на поліпшення умов тримання і їм може бути дозволено:

а) одержувати короткострокові побачення без обмежень і щомісяця одне тривале побачення;

б) витрачати на місяць для придбання продуктів харчування і предметів першої потреби гроші, зароблені в колонії, в сумі до ста відсотків мінімального розміру заробітної плати;

в) за постановою начальника колонії одержувати один раз на три місяці короткострокове побачення за межами виховної колонії.;

г) за постановою начальника колонії одержувати два рази на три місяці короткострокове побачення за межами виховної колонії.

5.6. За сумлінну поведінку і ставлення до праці та навчання, тривалість виходу за межі колонії встановлюється начальником колонії, але не може перевищувати:

а) 5 годин;

б) 10 годин;

в) 6 годин;

г) 8 годин

5.7. За порушення встановленого порядку і умов відбування покарання до засуджених неповнолітніх можуть застосовуватися такі заходи стягнення:

а) поміщення в дисциплінарний ізолятор на строк до п'яти діб з виведенням чи без виведення на навчання або роботу.;

б) поміщення в дисциплінарну камеру на строк до семи діб з виведенням чи без виведення на навчання або роботу.;

в) поміщення в дисциплінарний ізолятор на строк до трьох діб без виведення на навчання або роботу.;

г) поміщення на гауптвахту

5.8. Який із заходів заохочення і стягнення не має право застосовувати в усній формі

старший вихователь:

а) подяка;

б) поміщення в дисциплінарний ізолятор на строк до п'яти діб з виведенням чи без виведення на навчання або роботу.;

в) попередження;

г) догана.

5.9. До якого віку засуджені, які досягли вісімнадцятирічного віку, можуть бути залишені у виховній колонії до закінчення строку покарання?

а) до досягнення ними двадцяти одного року;

б) до досягнення ними двадцяти двох років.;

в) до досягнення ними дев’ятнадцяти років.;

г) до досягнення ними двадцяти п’яти двох років.

5.10. Хто визначає вид колонії в якій засуджені до позбавлення волі будуть вібувати покарання?

а) суд, який постановив вирок;

б) начальник СІЗО;

в) Державна пенітенціарна служба України;

г) Генеральний прокурор.

Джерела і література: 3, 11, 35, 40, 46, 50, 57-61, 72, 97.

***