Тема 15. Міжнародні стандарти у системі місцевого самоврядування України

Основні терміни та поняття: міжнародні стандарти, міжнародні стандарти місцевого самоврядування; хартія; конвенція; декларація; Рада Європи.

Методичні рекомендації до вивчення теми

На початку дослідження питань, передбачених даною темою, слід проаналізувати проблеми становлення і формування міжнародних стандартів в цілому, міжнародних стандартів місцевого самоврядування зокрема, юридичної природи таких стандартів.

У сучасному міжнародному публічному праві сформувався нормативний масив міжнародних стандартів, розроблених державами — членами світового співтовариства в рамках міжнародних організацій і конференцій, в різних сферах міжнародного співробітництва. Як стандарти виступають міжнародні норми, що регламентують основні принципи, форми й методи здійснення муніципальної діяльності, прийняті державами світу в рамках міжнародних міждержавних організацій.

Особливостями міжнародних стандартів місцевого самоврядування є те, що вони регламентують спільно вироблені державами принципові підходи і міжнародно-легальні принципи становлення, формування і функціонування інституту місцевого самоврядування на території конкретних держав. Закріплення таких положень на рівні співтовариства держав, з допомогою рамкових норм міжнародного права, свідчить про важливість цього інституту не тільки в національному (внутрішньодержавному), а й у міжнародному аспекті, що характеризується актуалізацією і глобалізацією предметів правового регулювання. Отже, міжнародні стандарти функціонування місцевої демократії належать до міжнародних конвенцій спеціального порядку, що встановлюють правила, визнані більшістю держав.

Міжнародні стандарти – це норми міжнародного права, які містяться в міжнародних договорах, що розробляються державами в рамках міжнародних міжурядових організацій. На процеси розроблення таких норм впливають глобальні тенденції інтернаціоналізації міжнародного життя. Вони опосередковано впливають на внутрішньодержавні й міждержавні відносини, в результаті чого суб'єкти міжнародного права розробляють стандартизовані правила поведінки і визнають їх юридично обов'язковими.

Процес створення міжнародних стандартів у Західній Європі виявився відбитком інтеграційних процесів, що відбуваються на території західноєвропейських держав. Ці процеси розпочалися ще з 1949 p., з моменту створення Ради Європи, що стала першою європейською міжурядовою організацією, яка була створеною після Другої світової війни.

У рамках Ради Європи прийнято понад 300 міжнародних конвенцій з цих та інших актуальних питань (захист прав людини, охорона навколишнього природного середовища, культура, спорт, фахова освіта, телекомунікації та ін.), що є авторитетними джерелами міжнародного публічного права (зокрема, Європейська конвенція про захист прав людини й основних свобод 1950 р., Європейська хартія місцевого самоврядування 1985 р., Європейська хартія місцевих мов або мов національних меншин 1992 р., Рамкова конвенція про захист національних меншин 1995 р.). Тому не випадково, що саме Рада Європи стала тією організацією, яка з метою захисту інтересів територіальних громад, органів місцевого самоврядування проголосила принципи організації місцевої влади, яких дотримуються всі демократичні країни Європи.

Самє Радою Європи за активної участі Конференції місцевих і регіональних влад Європи були розроблені перші комплексні документи у цій області – Європейська конвенція про основні принципи транскордонного співробітництва між територіальними общинами або органами влади 1980 року та Європейська хартія місцевого самоврядування 1985 року, поява яких була спричинена посиленням різнорівневої інтеграції, у тому числі на локально-регіональному рівні. Це викликало необхідність співставлення систем керування місцевих органів влади в різних країнах і пошуку уніфікованих підходів до їх подальшого розвитку.

Європейська хартія місцевого самоврядування на сьогодні є основним міжнародно-правовим документом для держав – членів Ради Європи, який містить стандарти щодо організації управління на місцях, які є обов´язкові для держав – членів цієї впливової міжнародної регіональної організації. Метою Хартії є встановлення загальноєвропейських стандартів щодо визначення і захисту прав територіальних громад, органів місцевого самоврядування звирішення питань місцевого значення.

Рекомендовано проаналізувати основні положення Європейської хартії місцевого самоврядування, яка складається з Преамбули та 18 статей, об'єднаних в три частини. Європейська хартія місцевого самоврядування зобов´язує держави, які її підписали, застосовувати основні правові норми, що гарантують правову, адміністративну і фінансову автономність територіальних громад та їх органів. Вона стала важливим кроком на шляху до утвердження на всіх територіальних рівнях управління принципів, які проголосила Рада Європи.

Не менш важливим документом серед міжнародних стандартів місцевого самоврядування є Всесвітня декларація місцевого самоврядування, яка була прийнята XXVII Конгресом Міжнародної Спілки місцевої влади (МСМ В) 26 вересня 1985 р. у м. Ріо-де-Жанейро (Бразилія) і значною мірою збігається з положеннями Європейської хартії. Всесвітня декларація місцевого самоврядування не є документом, обов'язковим для виконання Україною, але становить значний інтерес — адже в ній знайшла свій відбиток і закріплення позиція широких кіл світової громадськості, активістів і спеціалістів муніципального руху з питань становлення і функціонування локальної демократії. Рекомендовано проаналізувати полодення Всесвітньої декларації місцевого самоврядування, яка складається з Преамбули і 11 статей.

До інших європейських стандартів місцевого самоврядування, які рекомендовано дослідити, належать Європейська (рамкова) конвенція про основні принципи транскордонного співробітництва між територіальними общинами або органами влади (1980 р.), що врегулювала основні аспекти міжнародного прикордонного співробітництва між суміжними територіями держав-членів цієї організації; Європейська Декларація міських прав (1992 р.), яка встановлює комплекс умов стабільного розвитку і функціонування міських поселень в сучасних умовах; Європейська хартія про участь молоді в муніципальному і регіональному житті (1994 р.) визначає принципи та засоби, реалізація яких на практиці державами й місцевою владою забезпечує реальну участь молоді у функціонуванні місцевої демократії і стимулює процеси становлення громадської самосвідомості та громадської активності підростаючого покоління; Конвенція про участь іноземців у громадському житті на місцевому рівні (1992 р.), що передбачає заходи для прискорення інтеграції громадян іноземних держав, які правомірно перебувають і мешкають на території іншої держави, в життя територіальної общини, наділяє таких осіб правом обирати і бути обраними в місцеві органи самоврядування тощо.

Значна кількість міжнародних стандартів у сфері місцевого самоврядування свідчить про формування глибоких інтеграційних тенденцій, яке відбувається в рамках Ради Європи, виявленням якого є розроблення єдиного уніфікованого підходу до найважливіших проблем існування єдиної Європи.

Україна приєднується до цих процесів, сприймає, визнає і реалізує міжнародні стандарти місцевої демократії, що є свідченням бажання нашої держави приєднатися до європейської спільноти.