Тема 3 Ресурсне забезпечення підприємства

1. Загальна характеристика ресурсів підприємства

2. Матеріальні ресурси

3. Нематеріальні ресурси

1. Загальна характеристика ресурсів підприємства

Найбільш важливими елементами ресурсного забезпечення підприємства є персонал, капітал і виробничі фонди, оборотні кошти, нематеріальні та інвестиційні ресурси.

Персонал підприємства формується та змінюється під впливом внутрішніх і зовнішніх чинників. До внутрішніх належать: технологія й організація виробництва продукту, характер послуг тощо. До зовнішніх - демографічні процеси, юридичні та моральні норми суспільства, характер ринку праці тощо. Характеристика зовнішніх факторів свідчить про кількісні та якісні параметри трудових ресурсів.

Персонал підприємства - це сукупність постійних працівників, що отримали необхідну професійну підготовку та (або) мають досвід практичної роботи.

Жодне підприємство не зможе успішно функціонувати без наявності капіталу і виробничих фондів. Капітал, у буквальному розумінні, означає ту суму коштів, яка необхідна для започаткування та здійснення діяльності підприємства. Це буде авансований капітал (грошова сума), який вкладається власником у певне підприємство з метою одержання прибутку. Він витрачається на придбання засобів виробництва і наймання робочої сили і, відповідно, називається постійним і змінним капіталом.

У свою чергу, постійний капітал поділяється на основний та оборотний.

Основні фонди - це засоби праці, які мають вартість і функціонують у виробництві тривалий час у своїй незмінній споживчій формі, а їхня вартість переноситься конкретною працею на вартість послуг чи продукції, що виробляється, частинами в міру спрацювання.

Оборотні фонди - частина виробничих фондів у вигляді сукупності предметів праці, елементи яких повністю споживаються в кожному виробничому циклі, змінюють або повністю втрачають натуральну форму і переносять всю свою вартість на вартість послуг або продукції.

Нематеріальні ресурси - це складова частина потенціалу підприємства, здатна забезпечувати економічну користь протягом відносно тривалого періоду. Реалізація права власності на нематеріальні ресурси можлива або через їхнє використання самим власником, або надання з його дозволу такого права іншій заінтересованій стороні. Така передача права використання здійснюється у формі ліцензійної угоди.

Інвестиційні ресурси є однією з основних складових ресурсного забезпечення діяльності підприємств. Інвестиції - це довгострокові вкладення капіталу в підприємницьку діяльність з метою отримання прибутку. Той, хто має капітал і вкладає його у комерційну діяльність, називається інвестором, а сам процес вкладання капіталу -інвестуванням.

2 Матеріальні ресурси

Виготовлення продукції (виконання робіт, надання пос­луг) здійснюється в процесі взаємодії праці людини та певних засобів виробництва. Останні за своїм матеріально-речо­вим складом становлять виробничі фонди підприємства, усю сукупність яких поділяють на основні та оборотні. Проте засоби виробництва як сукупність засобів і предметів праці не можна ототожнювати з виробничими фондами.

Основні фонди - це засоби праці, які мають вартість і функціонують у виробництві тривалий час у своїй незмінній споживній формі, а їхня вартість переноситься конкретною працею на вартість продукції, що виробляється, частинами по мірі спрацювання.

Розрізняють основні фонди виробничого і невиробничого характеру. Основні фонди виробничого характеру функціонують у сфері матеріального виробництва (наприклад, будівлі, споруди). Основні фонди невиробничого характеру складають об’єкти культурно-побутового призначення (наприклад: житлові будинки, профілакторії і інш.), якщо вони знаходяться на балансі підприємства.

Первісна вартість об'єкта основних засобів складається з таких витрат:

• суми, що сплачуються постачальникам матеріальних ресурсів та/або підрядникам за виконання будівельно-монтажних робіт (без непрямих податків) – Ц;

• реєстраційні збори, державне мито та аналогічні платежі, що здійснюються у зв'язку з придбанням/отриманням прав на об'єкт основних засобів – Вз;

• суми ввізного мита – Вм;

• суми непрямих податків у зв'язку з придбанням (створенням) основних засобів (якщо вони не відшкодовуються платнику) – Вп;

• витрати на страхування ризиків доставки основних засобів – Вс;

• витрати на транспортування, установлення, монтаж, налагодження основних засобів – Вт;

• інші витрати, безпосередньо пов'язані з доведенням основних засобів до стану, в якому вони придатні для використання із запланованою метою – Вів.

Впер= Ц+ Вз+ Вм+ Вп+ Вс+ Вт+ Вів

У процесі функціонування основні фонди підлягають зносу. Вони схильні до фізичного і морального зносу.

Знос фондів – це процес втрати основними фондами своєї вартості

Фізичний знос означає поступову втрату знаряддями праці своїх споживних властивостей.

Розрізняють два види морального зносу:

- перший припускає, що через підвищення продуктивності праці, вартість вироблюваних засобів праці з часом зменшується;

- суть другого виду морального зносу полягає у тому, що через НТП створюються більш досконалі види устаткування.

В процесі використовування основних фондів вони відшкодовуються шляхом поступового перенесення їх вартості на вироблену з їх допомогою продукцію. Цей процес носить назву амортизація.

Амортизація – систематичне розподілення вартості, яка амортизується, необоротних активів на протязі строку їх корисного застосування (експлуатації).

Вартість, яка амортизується – первісна (початкова) або переоцінена вартість необоротних активів за відрахуванням їх ліквідаційної вартості.

Під ліквідаційною вартістю вважається вартість можливої реалізації основних фондів після сироку їх експлуатації

Амортизація основних засобів нараховується із застосуванням таких методів:

1) прямолінійного, за яким річна сума амортизації визначається діленням вартості, яка амортизується, на строк корисного використання об'єкта основних засобів;

2) зменшення залишкової вартості, за яким річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об'єкта на початок звітного року або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації та річної норми амортизації. Річна норма амортизації (у відсотках) обчислюється як різниця між одиницею та результатом кореня ступеня кількості років корисного використання об'єкта з результату від ділення ліквідаційної вартості об'єкта на його первісну вартість;

3) прискореного зменшення залишкової вартості, за яким річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об'єкта на початок звітного року або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації та річної норми амортизації, яка обчислюється відповідно до строку корисного використання об'єкта і подвоюється.

4) кумулятивного, за яким річна сума амортизації визначається як добуток вартості, яка амортизується, та кумулятивного коефіцієнта. Кумулятивний коефіцієнт розраховується діленням кількості років, що залишаються до кінця строку корисного використання об'єкта основних засобів, на суму числа років його корисного використання;

5) виробничого, за яким місячна сума амортизації визначається як добуток фактичного місячного обсягу продукції (робіт, послуг) та виробничої ставки амортизації. Виробнича ставка амортизації обчислюється діленням вартості, яка амортизується, на загальний обсяг продукції (робіт, послуг), який підприємство очікує виробити (виконати) з використанням об'єкта основних засобів.

Нарахування амортизації здійснюється протягом строку корисного використання (експлуатації) об'єкта, який встановлюється наказом по підприємству при визнанні цього об'єкта активом (при зарахуванні на баланс), але не менше ніж визначено в законодавстві.

Податковий кодекс України зазначає терміни допустимих строків амортизації Основних фондів.

Таблиця 3 1 – Терміни допустимих строків амортизації основних фондів

Групи	Мінімально допустимі строки корисного використання, років
група 1 - земельні ділянки	-
група 2 - капітальні витрати на поліпшення земель, не пов'язані з будівництвом	15
група 3 - будівлі,	20
споруди,	15
передавальні пристрої	10
група 4 - машини та обладнання	5
з них:
електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичного оброблення інформації, пов'язані з ними засоби зчитування або друку інформації, пов'язані з ними комп'ютерні програми (крім програм, витрати на придбання яких визнаються роялті, та/або програм, які визнаються нематеріальним активом), інші інформаційні системи, комутатори, маршрутизатори, модулі, модеми, джерела безперебійного живлення та засоби їх підключення до телекомунікаційних мереж, телефони (в тому числі стільникові), мікрофони і рації, вартість яких перевищує 2500 гривень	2
група 5 - транспортні засоби	5
група 6 - інструменти, прилади, інвентар (меблі)	4
група 7 - тварини	6
група 8 - багаторічні насадження	10
група 9 - інші основні засоби	12
група 10 - бібліотечні фонди	-
група 11 - малоцінні необоротні матеріальні активи	-
група 12 - тимчасові (нетитульні) споруди	5
група 13 - природні ресурси	-
група 14 - інвентарна тара	6
група 15 - предмети прокату	5
група 16 - довгострокові біологічні активи	7

 При визначенні строку корисного використання (експлуатації) слід ураховувати:

• очікуване використання об'єкта підприємством з урахуванням його потужності або продуктивності;

• фізичний та моральний знос, що передбачається;

• правові або інші обмеження щодо строків використання об'єкта та інші фактори.

Строк корисного використання (експлуатації) об'єкта основних засобів переглядається в разі зміни очікуваних економічних вигод від його використання.

Амортизація об'єкта основних засобів нараховується, виходячи з нового строку корисного використання, починаючи з місяця, наступного за місяцем зміни строку корисного використання (крім виробничого методу нарахування амортизації).

Амортизація основних засобів провадиться до досягнення залишкової вартості об'єктом його ліквідаційної вартості.

Оборотні фонди - частина виробничих фон/дів у вигляді певної сукупності предметів праці, елементи яких цілком спо­живаються в кожному виробничому циклі, змінюють або пов­ністю втрачають натуральну форму і переносять всю свою вартість на вартість продукції, що виробляється.

Склад оборотних засобів наведено на рисунку

1

2

3

4

5

6

7

ОБОРОТНІ ЗАСОБИ, ЩО НОРМУЮТЬСЯ

1. - виробничі запаси;

2. - незавершене виробництво;

3. - витрати майбутніх періодів;

4. - готова продукція на складі підприємства;

5. - продукція відвантажена, але не оплачена;

6. - грошові кошти підприємства;

7. - кошти в розрахунках.

Оборотні засоби обслуговують як процес виробництва, так і процес реалізації продукції. Оборотні засоби, які обслуговують процес виробництва, відносяться до оборотних виробничих фондів.

Оборотні фонди – частина виробничих фондів підприємства, яка цілком споживається протягом одного виробничого циклу, змінює свою натуральну речову (майнову) форму у процесі виробництва і переносить повністю свою вартість на готовий продукт.

Фонди обороту (обігу) – засоби підприємства, що обслуговують сферу обороту і складаються з готової продукції і грошових коштів.

Оборотні виробничі фонди складають переважну частку оборотних коштів ( ~ 80 %) .

Під структурою оборотних засобів розуміють кількісне відношення окремих елементів в загальному об'ємі оборотних коштів, виражених у відсотках. Вона залежить від багатьох чинників, таких як :

• тип виробництва;

• характер продукції.

Виробничі запаси – запаси основних і допоміжних матеріалів, палива і пального, купованих напівфабрикатів, тари і тарних матеріалів, малоцінних і швидко зношуваних інструментів і т.д.

Незавершене виробництво – вся продукція, що знаходиться на різних стадіях виготовлення в процесі виробництва. У незавершене виробництво включається також закінчена продукція, але не перевірена відділом технічного контролю (ВТК) або не здана на склад готових виробів.

Витрати майбутніх періодів – включають витрати, які зроблені в даному році, а погашатися будуть за рахунок собівартості продукції подальших років (витрати на конструкторську, технологічну підготовку виробництва, на заходи щодо раціоналізації).

Грошові кошти підприємства –кошти в банку на розрахунковому рахунку і готівка в касі. Вони використовуються для розрахунків з постачальниками і споживачами, розрахунків з працівниками по зарплаті, розрахунків з бюджетом.

Кошти в розрахунках – заборгованість різних юридичних і фізичних осіб перед підприємством (суми, видані працівнику під звіт).

Нормування оборотних засобів є процесом розробки економічно обгрунтованих величин цих засобів, необхідних для організації нормальної роботи підприємства.

Нормовані оборотні засоби забезпечують мінімум обігових засобів, необхідних для безперебійного функціонування підприємства (виробничі запаси, незавершене виробництво, витрати майбутніх періодів, готова продукція на складах підприємства).

Ненормовані – являють собою додаткові засоби, що направляються, як правило, на розширення виробництва (відвантажена готова продукція та готівкові і безготівкові грошові кошти підприємства)