Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Kategoriyi_PZF.rtf
Скачиваний:
1
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
1.23 Mб
Скачать

1.2. Класифікація природно-заповідних територій мсоп

Міжнародний союз охорони природи (МСОП, англійською мовою IUCN) розробив класифікацію природно-заповідних територій, яка широко застосовується при підготовці узагальнень щодо природно-заповідних територій світу. В цій класифікації виділяється ряд категорій, посилання на які найчастіше робиться за їх порядковим номером [32, 36].

Подаємо класифікацію природно-заповідних територій згідно A. Davey [32]. Сучасна класифікація МСОП природно-заповідних територій має наступний вигляд:

І. Сувора охорона

Ia. Суворий природний резерват

Іb. Дика територія

ІІ. Охорона екосистем і рекреація (Національний парк)

ІІІ. Охорона природних об'єктів (Пам'ятка природи)

IV. Охорона шляхом активного менеджменту (Територія охорони екотопів та видів)

V. Охорона ландшафтів і рекреація (Територія охорони ландшафту)

VІ. Бережливе використання природних екосистем (Території охорони ресурсів)

В табл. 1 показано поєднання завдань, характерне для кожної з вищенаведених категорій:

Таблиця 1.

Задачі природно-заповідних територій різних категорій (за класифікацією МСОП)

Завдання

Ia

Ib

II

III

IV

V

VI

Наукові дослідження

1

3

2

2

2

2

3

Охорона дикої природи

2

1

2

3

3

2

Охорона видів і генетичного різноманіття

1

2

1

1

1

2

1

Підтримання енвайронментальних послуг

2

1

1

1

2

1

Охорона специфічних природних або культурних об'єктів

2

1

3

1

3

Туризм і рекреація

2

1

1

3

1

3

Освіта

2

2

2

2

3

Бережливе використання ресурсів природних екосистем

3

3

2

2

1

Підтримування традиційної культури

1

2

Умовні позначення

1     основне завдання

2     другорядне завдання

3     потенційне завдання

–     не застосовується

Категорія I – Суворий природний резерват / Дика територія: природно-заповідна територія, управління якою спрямоване в основному на наукову охорону або охорону дикої природи.

Категорія Ia – Суворий природний резерват: природно-заповідна територія, управління якої спрямоване в основному на наукові дослідження.

Визначення: Територія з видатними або репрезентативними екосистемами, геологічними або фізико-географічними об'єктами і/або видами, які доступні в основному для наукових досліджень та моніторингу навколишнього природного середовища.

Задачі управління:

  • охороняти екотопи, екосистеми і види в настільки непорушеному стані, наскільки можливо;

  • підтримувати генетичні ресурси в динамічному і еволюційному стані;

  • підтримувати екологічні процеси;

  • охороняти структурні ландшафтні риси та відслонення порід;

  • охороняти зразки природного середовища для вивчення, екологічного моніторингу і освіти, вкючаючи території, відвідування яких людьми припинене;

  • мінімізувати впливи шляхом ретельного планування і виконання дослідницьких та інших дозволених робіт;

  • обмежувати доступ людей.

Критерії для відбору:

  • територія має бути достатнього розміру, щоб гарантувати цілісність її екосистем і виконувати задачі, заради яких територія охороняється.

  • територія має бути в основному вільною від втручань з боку людини і здатною залишатися такою;

  • має бути можливість зберігати біорізноманіття території шляхом захисту від антропогенного впливу без суттєвого активного менеджменту (див. категорія IV).

Категорія Ib – Дика територія: природно-заповідна територія, управління якою спрямоване в основному на захист дикої природи (охорона без втручання).

Визначення: Велика незмінена або слабозмінена територія, яка зберігає природний характер, без постійного або значного населення, охорона і управління якою спрямовані на збереження її в природному стані.

Задачі управління:

  • гарантувати, щоб майбутні покоління мали можливість відчувати радість від відвідування території і спілкування з природою, яка не була істотно порушена протягом тривалого часу;

  • підтримувати основні природні властивості і особливості протягом тривалого часу;

  • забезпечувати доступ людей таких інтенсивності і типу, який буде сприяти найкращим духовному і фізичному здоров'ю відвідувачів і підтриманню якості дикої природи для сучасного і майбутнього поколінь;

  • полегшувати місцевому населенню, яке проживає з низькою густотою і в рівновазі з доступними ресурсами, підтримувати свій спосіб життя.

Критерії для відбору:

  • територія повинна мати високу природну якість, бути майже позбавленою людського впливу і бути здатною мати такі риси при відповідному управлінні;

  • територія повинна мати значну екологічну, геологічну, фізико-географічну або іншу наукову, освітню, пейзажну або історичну цінності;

  • територія має пропонувати великі можливості для усамітнення, яке стає доступним відразу після досягнення території, з використанням простих, тихих, незабруднюючих способів подорожування (тобто без використання моторного транспорту);

  • територія має мати достатній розмір для забезпечення таких форм охорони і використання.

Категорія II – Національний парк: природно-заповідна територія, управління якою спрямоване в основному на охорону екосистем і туризм.

Визначення: Природна територія, призначена для (a) охорони екологічної цілісності однієї або більшої кількості екосистем для сучасного і майбутній поколінь, (b) недопущення експлуатації або іншої шкідливої для цілей парку діяльності, і (c) забезпечення основи для духовних, наукових, освітніх, рекреаційних і туристичних послуг, з яких всі мають бути сумісними щодо охорони навколишнього середовища та в культурному аспекті.

Задачі управління:

  • охороняти природні і мальовничі території національного і міжнародного значення для духовних, наукових, освітніх, рекреаційних або туристичних цілей;

  • увіковічувати в максимально природному стані репрезентативні зразки фізико-географічних регіонів, біотичних угруповань, генетичних ресурсів і видів, забезпечувати екологічну стабільність і різноманітність;

  • забезпечувати відвідування для духовних, освітніх, культурних і рекреаційних цілей на рівні, який підтримує територію в природному або близькому до природного стані;

  • виключити експлуатацію і запобігати їй або діяльності, шкідливій для цілей заповідання;

  • підтримувати повагу до екологічних, геоморфологічних, сакральних та естетичних рис, які були основою для заповідання;

  • брати до уваги потреби місцевого населення, включаючи необхідне для його існування використання природних ресурсів в такій мірі, яка не суперечить іншим задачам управління.

Критерії для відбору:

  • територія має містити репрезентативний зразок великого природного регіону, об'єкти або ландшафт, де види рослин і тварин, екотопи і геоморфологічні ділянки мають особливе духовне, наукове, освітнє, рекреаційне і туристичне значення;

  • територія має бути достатньо велика, щоб вміщувати одну або більше цілих екосистем, суттєво не змінених сучасною людською діяльністю або експлуатацією.

Категорія III – Пам'ятка природи: природно-заповідна територія, управління якою спрямоване в основному на охорону специфічних природних об'єктів.

Визначення: Територія, яка містить один або більшу кількість специфічних природних або природно-культурних об'єктів, які є видатними або мають унікальну цінність із-за їх рідкісності, типовості, естетичних якостей або культурного значення.

Задачі управління:

  • охороняти або навічно захищати специфічні видатні природні об'єкти із-за їх високої природної цінності, унікальності або типовості, а також супутні духовні цінності;

  • наскільки можливо в межах сумісності з вказаними вище задачами, забезпечувати можливості для досліджень, освіти, пояснення і громадської оцінки;

  • виключити експлуатацію і запобігати їй або діяльності, шкідливій для цілей заповідання;

  • надавати місцевому населенню такі вигоди, які сумісні з завданнями управління.

Критерії для відбору:

  • територія має містити один або більшу кількість визначних об'єктів (такими природними об'єктами можуть бути ефектні водоспади, печери, кратери, шари з викопними рештками організмів, піщані дюни і морські об'єкти, разом з унікальною або репрезентативною фауною і флорою); асоційовані культурні об'єкти можуть включати печерні поселення, наскельні укріплення, археологічні ділянки або природні ділянки, які мають традиційне значення для місцевого населення;

  • територія має бути достатньо великою для того, щоб охороняти цілісність об'єкту і його безпосереднє оточення.

Категорія IV – Територія управління екотопами/видами: природно-заповідна територія, управління якою спрямоване на охорону шляхом регуляторних втручань.

Визначення: Ділянка землі і/або моря, на якій здійснюються регуляторні втручання з метою гарантувати підтримання екотопів в стані, який відповідає вимогам певних видів.

Задачі управління:

  • гарантувати і підтримувати властивості екотопів, необхідні для охорони важливих видів, груп видів, біотичних угруповань або фізичних рис середовища у випадках, коли це вимагає певних дій з боку людини з метою оптимізації менеджменту;

  • полегшувати наукові дослідження і моніторинг середовища як першочергові дії, пов'язані із невиснажливим менеджментом ресурсів;

  • розвивати обмежені території в напрямку громадської освіти і позитивного ставлення людей до природи;

  • припиняти і відвертати експлуатацію або заняття, шкідливиі для цілей охорони;

  • забезпечувати людям, що живуть в межах цієї території, такі вигоди, які сумісні з іншими задачами управління.

Критерії для відбору:

  • територія має відігравати велику роль в охороні природи і виживанні видів;

  • територія має бути важливою для існування національно- або локально-важливої флори або для осілої чи мігруючої фауни;

  • охорона цих екотопів і видів має залежати від активних втручань з боку відповідальних за менеджмент властей, якщо необхідно – шляхом маніпуляцій з екотопами (див. категорію Ia);

  • площа має залежати від вимог видів, які охороняються, і може знаходитись в діапазоні від відносно малої до дуже великої.

Категрія V – Територія охорони ландшафту: природно-заповідна територія, управління якою спрямоване в основному на охорону ландшафту (в тому числі морського) і рекреацію.

Визначення: Територія землі (інколи з морським узбережжям і морем), де взаємодія людини і природи створила особливу територію із значною естетичною, екологічною і/або культурною цінністю і часто з високою біологічною різноманітністю. Збереження цілісності цієї традиційної взаємодії є необхідним для охорони, підтримання і еволюції такої території.

Задачі управління:

  • підтримувати гармонійну взаємодію природи і культури шляхом охорони ландшафту і продовження існування традиційного використання землі, будівельних технологій і культурних проявів;

  • підтримувати стиль життя і економічну діяльність, які знаходяться в гармонії з природою і зберігати соціальний і культурний устрій населення;

  • підтримувати різноманіття ландшафтів і екотопів, а також пов'язаних з ними видів і екосистем;

  • припинити і відвернути, де необхідно, використання землі і дії, які є невідповідними за своїми масштабом і характером;

  • забезпечити можливості для рекреації і туризму, які за типом і масштабом відповідають суттєвим властивостям території;

  • підтримувати наукові і освітні дії, які вносять вклад у довгостроковий добробут місцевого населення і в розвиток громадської підтримки охорони природного середовища таких територій;

  • надавати вигоди місцевому населенню і робити вклад в його добробут шляхом забезпечення природних продуктів (таких як продукти лісу і рибальства) і послуг (таких як чиста вода або прибуток, одержаний від неруйнівних форм туризму).

Критерії для відбору:

  • територія має мати ландшафти високої пейзажної цінності, з різноманітними екотопами, флорою і фауною, а також із зразками традиційного або унікального використання землі і соціальної організації, місцевих звичаїв і вірувань.

  • територія має надавати можливості для рекреації і туризму в рамках нормального стилю життя і економічної діяльності.

Категорія VI – Територія охорони ресурсів (Managed Resource Protected Area): природно-заповідна територія, управління якою спрямоване переважно на стале використання природних екосистем.

Визначення: Територія, яка складається в основному з незмінених природних систем, управління якими спрямоване на забезпечення довгострокової охорони і підтримання біологічного різноманіття і, водночас, забезпечення сталого потоку природних продуктів і послуг, які відповідають потребам населення. Територія має також відповідати загальному визначенню природно-заповідної території (protected area).

Задачі управління:

  • охороняти і підтримувати біологічне різноманіття та інші природні цінності території на тривалий час;

  • сприяти екологічно обгрунтованим технологіям сталого виробництва;

  • охороняти базу природних ресурсів від відчуження для іншого використання землі, яке шкідливе для біологічного різноманіття території;

  • вносити вклад у регіональний і національний розвиток.

Критерії для відбору:

  • мінімум дві третини території мають знаходитись в природному стані і в майбутньому передбачатись для утримання в такому ж стані, хоча територія може мати у своєму складі обмежені території модифікованих екосистем; великі комерційні плантації не включаються;

  • територія має бути достатньо великою, щоб витримати неруйнівне використання ресурсів без шкоди для її загальних довгострокових природних цінностей;

  • адміністрація має знаходитись на цій території або поблизу неї.

Вищенаведені шість категорій є найбільш поширеними. Це – категорії власне природно-заповідних територій. Інколи цей ряд подовжують, включаючи такі додаткові категорії:

VII категорія – антропологічні (антропічні) резервати (території, на яких створюються умови для проживання корінних груп населення і їхнього традиційного господарювання);

VIII категорія – території багатоцільового використання;

Ще дві категорії відображають міжнародний статус території:

ІX категорія – біосферні резервати (Biosphere Reserve)

X категорія – об’єкти Світової спадщини (World Heritage Site).

Більшість об’єктів, які мають такий статус, охоплені охороною на державному рівні в інших категоріях.

Природно-заповідні об'єкти будь-якої категорії згідно рекомендацій МСОП мають плануватися так, щоб хоча б 2/3 їх площі відповідали зазначеним вимогам.