6.2. Області охорони ландшафту

Однією з категорій охорони ландшафту, що застосовується в європейських країнах, суміжних з Україною (Польщі, Словаччині, Чехії) є область охорони ландшафту. Вона створюється там, де доцільно ввести лише певні обмеження на природокористування. Область охорони ландшафту (яка в Польщі має назву “Obszar chronienego krajobrazu”) – це територіальна одиниця із визначеними границями, яка підлягає охороні у зв’язку з її мало зміненим природним середовищем, яке має біологічну рівновагу [41]. На цій території не можуть закладатися промислові підприємства, кар’єри, великі тваринницькі ферми тощо з метою збереження чисоти води, повітря, грунтів. Сільське і лісове господарство мають тут традиційний характер, значна увага приділяється заготівлі лікарської сировини, бджолярству тощо. Обмежується застосування хімічних засобів охорони рослин, натомість підтримується засосування біологічних методів.

В Польщі, де концепція створення областей охорони ландшафту та ландшафтних парків була опрацьована ще у 1976 р. [41], області охорони ландшафту отримали значне поширення. Якщо без них процент заповідності Польщі становить близько 8,5%, то з урахуванням цих територій – 20,8%. По суті, це так звана “рамкова охорона”, тому такі території створюються як правило там, де є вже комплекс окремих природно-заповідних територій різних категорій. Області охорони ландшафту також виконують роль охоронних зон великих природоохоронних територій інших категорій – національних та ландшафтних парків. Ці області в Польщі нині широко використовуються для побудови екологічної мережі.

В Чехії область охорони ландшафту “Лабске Плсковці” тривалий час була частиною міждержавної німецько-чеської території “Богемсько-Саксонська Швейцарія” разом із національним парком Німеччини "Саксонська Швейцарія".

Області охорони ландшафту не є організаціями в системі охорони природи країн, де вони функціонують, але є особи, відповідальні за цю територію.

В Україні є чимало територій, які могли б бути областями охорони ландшафту. Це малонаселені території, де не ведеться інтенсивне господарство. Це може бути дуже поширена категорія охорони. Як приклади таких потенційних територій, де охороняються цінні природні ландшафти, можна назвати окремі території Малого Полісся (в межах Рівненської, Хмельницької областей), ділянки Придніпров’я (в межах Черкаської, Київської областей), ділянки Українського кристалічного щита (Житомирська обл.) та чимало інших.

Як і в інших країнах, області охорони ландшафту можуть бути широко використані при побудові екологічної мережі. Проте, оскільки одна із їх основних функцій – захист природних екосистем і природно-заповідних територій вищих категорій, доцільно було б вважати області охорони ландшафту категорією природно-заповідного фонду.

Висновки

Природно-заповідні території України нині набувають нового значення, оскільки стають центральною частиною екологічної мережі України. Тому питання визначення категорій природно-заповідних територій, які обумовлюють їх режим, відповідності систем природно-заповідних територій України міжнародному досвіду привертають до себе першорядну увагу. Проведений авторами аналіз виявив, що існуючі в Україні категорії природно-заповідних територій узгоджуються з міжнародними категоріями МСОП (IUCN). Природно-заповідні території України можуть бути віднесені до відповідних міжнародних категорій.

Нині основною особливістю системи природно-заповідних територій України є те, що в ній наявні дві взаємодоповнюючі ланки, які історично сформувались в нашій державі - природні заповідники та національні природні парки. Заповідники, успадковані Україною від Росії та СРСР, є за своїм статусом об'єктами повної охорони (І категорія МСОП) з еколого-еволюційним напрямком досліджень. Національні природні парки є поліфункціональними територіями, які належать здебільшого до ІІ та V категорій МСОП. Парки нині відіграють дедалі більшу роль в аспекті збереження ландшафтів (особливо беручи до уваги значну площу національних парків), біорізноманіття, провідна роль належить паркам в питаннях екологічного виховання. При розробці концепції подальшого розвитку заповідної справи в Україні бажано зберегти сполучення цих двох ланок.

Категорія "біосферний заповідник" нині не відповідає по своїй суті своїй назві. Як вказувалось в роботі, необхідна заміна її назви на загальновживаний термін "біосферний резерват". На найближчий період бажано зберегти під новою назвою дану категорію в системі природно-заповідного фонду України. Проте, слід в перспективі взяти до уваги, що в багатьох країнах в національних природно-заповідних мережах ця категорія окремо не виділяється, зберігаючи свій статус і значення на міжнародному рівні.

Авторами виділені основні завдання для категорій природно-заповідного фонду, в яких охороняються природні екосистеми. Для природних заповідників необхідною є оптимізація їх режиму, яка повинна спиратись на чітке формулювання созологічного пріоритету для кожної ділянки заповідника, відповідність режиму созологічному пріоритету, чітке режимне зонування, кількісне обмеження площі слаборежимних ділянок.

Для національних природних парків доцільно провести оцінку кожного із них в аспекті класифікації МСОП. Необхідно звернути увагу на посилення режиму охорони в цих парках, збільшення площі земель в землекористуванні парку, проведення в ширших масштабах ренатуралізації земель. В перспективі доцільно переглянути класифікацію парків в Україні, виділити, крім національних природних, також національні ландшафтні парки або виділити дві відповідні групи в межах одної категорії "національний парк".

Для регіональних ландшафтних парків необхідно уточнити їх зонування і режим зон. Найбільшою проблемою для регіональних природних парків є те, що створені регіональні ландшафтні парки як правило реально не функціонують, що пов'язано насамперед із труднощами їх фінансування в цей кризовий період. Про цю категорію природно-заповідного фонду і досі мало інформації в цілому, не налагоджений обмін інформацією між парками.

Серед груп заказників доцільно виділити групу ресурсних заказників для охорони запасів видів рослин та тварин, які мають ресурсне значення, розробки методів їх відновлення та обмеженого використання.

При формуванні екологічної мережі України категорії природно-заповідного фонду збережуть свій статус, із функціонуванням мережі можливим є уточнення режимів окремих категорій та введення нових категорій. Потрібним для формування екомережі є створення такої категорії як область охорони ландшафту (територія з відносно збереженим середовищем, де здійснюється обмежене господарювання). Вони служать "рамковою охороною" в своїх границях для ряду природно-заповідних територій вищих категорій, але меншої площі, не маючи самі статусу установи.

При формуванні екологічної мережі дуже зростає роль міждержавних природно-заповідних територій, які є ланками, що зв'язують між собою екологічні мережі різних країн.

В своїй роботі автори насамперед ставили перед собою завдання привернути увагу спеціалістів заповідної справи до необхідності оптимізації системи категорій природно-заповідного фонду України.