6. Пропоновані категорії природно-заповідного фонду

6.1. Заповідні ділянки

В Україні немає природно-заповідних територій загальнодержавного значення, в яких би основним було визнано режим невтручання і які б не були окремими організаціями. Разом з тим в Україні є дуже цінні природні об’єкти, які слід охороняти на загальнодержавному рівні, на яких доцільно б було ввести суворий режим, але це не можливо зробити із-за нестачі коштів на організацію заповідників, чи національних природних парків.

На всіх ділянках, де доцільно ввести суворий режим, зробити це шляхом створення заповідників та національних природних парків в наш час неможливо. При створенні заповідників та національних парків пріоритет надається тим фізико-географічним і біогеографічним регіонам, де вони ще відсутні, ці об’єкти репрезентують великі природні регіони. А цінні об’єкти, де треба ввести суворий режим, розкидані по всій Україні, часто ділянками невеликої площі. Ці ділянки можна і треба повністю вилучити з господарської експлуатації, але не обов’язково там проводити постійні наукові дослідження, тримати окремий штат охорони. Не обов’язково при цьому міняти землекористувача. Значного ефекту в ряді випадків можна досягти просто юридичним оформленням цієї території як території з режимом невтручання. На місцевому рівні це може досягатись створенням заповідного урочища, а на загальнодержавному це поки-що не можливо.

Для цього в Україні доцільно ввести нову категорію загальнодержавного значення "заповідна ділянка". Це мають бути території (або акваторії) на яких повністю припинені всі типи організованих втручань і які можуть створюватися без вилучення землі у попередніх землекористувачів. В зв'язку з неможливістю проведення на таких ділянках будь-яких господарських заходів, необхідно встановити для землекористувачів пільги при платі за природні ресурси.

Значна кількість існуючих заказників могла б бути переведена в цю категорію загальнодержавного значення. Це давало б набагато кращий захист від необгрунтованих втручань на цих територіях. В багатьох заказниках, особливо болотних, вже існує такий режим фактично і підвищення категорії цих територій не повинно викликати протидії з боку землекористувачів. В інших випадках актуальним є саме підвищення реального режиму, повне виведення з експлуатації. Ряд заповідних урочищ також можна перевести в цю категорію.

Щодо питання про можливість відвідування таких територій людьми, то воно, на нашу думку, має вирішуватися диференційовано. Котролювати цей фактор важко. А заборона відвідування у багатьох випадках мало потрібна. Важливо заборонити у всіх випадках проникнення на територію моторного транспорту, як наземного, так і водного.

Можливим є виділення двох груп заповідних ділянок - "закриті", де відвідування заборонене, і "відкриті" - досуп людей в які не заборонений, хоча їх поведінка на цій території суворо регламентується.

Відкриті заповідні ділянки з точки зору класифікації МСОП є близькими до об'єктів категорії Ib. Покищо в Україні немає об'єктів природно-заповідного фонду, які б в повній мірі відповідали б цій міжнародній категорії.

В Росії терторії з режимом невтручання за межами заповідників і національних парків пропонується називати “екологічний резерват” [10].