3.4 Пам’ятки природи

Пам’ятки природи – переважаюча за загальною кількістю об’єктів категорія природно-заповідного фонду України. Ця категорія в цілому відповідає категорії IІІ (“пам’ятка природи”) за класифікацією МСОП. Як правило, це об’єкти високого ступеня унікальності. Згідно існуючого законодавства режим в них суворіший, ніж в заказниках. Він відповідає в цілому ІІ режимній зоні (сувора регуляція). Однак, на практиці, ті пам’ятки природи, які мають значну площу, не мають такого режиму. Їх реальний режим мало відрізняється від режиму заказників.

Закон України про природно-заповідний фонд (1992) та Федеральний закон Російської Федерації “Об особо охраняемых природных территориях” (1995) не містять обмежень площі пам’яток природи. Проте, в практиці природоохоронної справи України пам’ятки природи – це здебільшого невеликі за площею (справді унікальні) території або вони взагалі практично не мають своєї території – старі дерева, скелі, джерела, печери. В таких випадках в існуючій класифікації вживається термін “об’єкти”. Крім них, пам’ятками природи виступають локальні території, де серед як правило антропогенно зміненого ландшафту збереглися рештки природних екосистем – степових, болотних тощо або невеликі водойми.

В Росії пам’ятки природи, особливо в азіатській її частині та на півночі, нерідко дуже великі – в десятки тисяч гектарів. Вони відрізняються тут від заказників повною забороною всякої діяльності, яка могла б викликати порушення їх збереженості.

Вважаємо за доцільне зберегти в Україні розуміння пам’яток природи як невеликих цінних, насамперед, унікальних об’єктів. Потрібним є посилення їх режиму – всі втручання, які не є необхідними для охорони пріоритетних об’єктів охорони, мають бути заборонені.

3.5 Заказники

Заказники – переважаюча за загальною площею об’єктів категорія природно-заповідного фонду України. Ця категорія в цілому відповідає категорії IV за класифікацією МСОП. В заказниках реалізовано принцип часткової охорони. Господарська діяльність не заборонена, а лише обмежена. Забороненими є лише ті види діяльності, які шкодять основному об’єкту охорони. Це відповідає IІІ режимній зоні.

Аналіз системи категорій природно-заповідного фонду України показав, що нині необхідним є створння групи ресурсних заказників. Питання про необхідність створення мережі ресурсних заказників в Україні вже піднімалося, розроблене питання створення ресурсних заказників на приклалі охорони конвалії травневої і запропонована їх мережа в Україні [6].

Серед груп рослин найбільше ресурсне значення мають лікарські та ягідні рослини, для охорони яких в першу чергу і потрібне створення заказників цієї групи. Аналіз представленості в рослинному покриві журавлини болотної, як однієї з провідних ягідних рослин, показав, що ресурсне значення має значна кількість ботанічних заказників, створених на сфагнових болотах, у Рівненській, Житомирській та Волинській областях. Основною метою ресурсних заказників є насамперед охорона цінних рослин в місцях, де збереглись їх найбільші запаси та виявлені найбільш продуктивні їх угруповання, або в тих місцях, де збереглись їх останні локалітети. Саме на територіях ресурсних заказників можливе випробовування методів, які б сприяли збільшенню запасів корисних рослин. Доцільним є виділення з цією метою відносно невеликої частини заказника з тим, щоб решта використовувалась для охорони запасів і була б одночасно контролем. Обмежена заготівля сировини можлива під контролем органів охорони природи в тих випадках, коли запаси сировини достатні. В таких випадках на території ресурсних заказників можуть випробуватись методи раціонального збору рослин і проводитись спостереження за їх відновленням. У зв’язку з цими завданнями можна виділити дві групи ресурсних заказників: 1) для охорони і розробки методики відновлення, 2) для охорони і обмеженого збору сировини. В залежності від динаміки відновлення запасів і стану популяцій рослин використання заказників може змінюватись, для цього необхідним є проведення їх періодичної інвентаризації. Можливим є існування таких ресурсних заказників, в яких об'єднується обидва завдання.

Для ресурсних заказників необхідно розробити спеціальний режиму охорони, який передбачав би контроль за станом популяцій, проведення обмежених заготівель сировини і досліджень по підвищенню запасів.

Створення та формування мережі ресурсних заказників в державі набуває все більшого значення, оскільки дуже швидко відбувається процес виснаження природних ресурсів. Вже нині при оцінці природно-заповідних територій доцільно враховувати, крім наявності типових та рідкісних угруповань, видів рослин і тварин, наявність запасів торфу, мінералів, прісної води, відмічати ті території, де є значні запаси цінної рослинної та тваринної сировини.