1.3 Фінансова санація підприємств. Її зміст і порядок проведення

Одним із засобів подолання платіжної кризи і запобігання банкрутству підприємства є фінансова санація. У чому ж суть фінансової санації підприємств? Термін «санація» походить від латинського «sanare» і переводиться як оздоровлення, або видужання.

Закон про банкрутство, прийнятий у 1999 році, розділяє поняття «санація» і «досудова санація». Згідно із Законом «Про відновлення платоспроможності боржника, або визнання його банкрутом» санація – це система заходів, які здійснюються в процесі проведення справи про банкрутство з метою запобігання визнанню боржника банкрутом і його ліквідації, спрямована на оздоровлення його фінансового стану, а також на задоволення в повному обсязі або частково вимог кредиторів за кредитування, реструктуризацію боргів і капіталу і (або) зміна організаційної або виробничої структури суб'єктів підприємницької діяльності.

Досудова санація - система заходів із відновлення платоспроможності боржника, які здійснюються власником підприємства-боржника з метою запобігання його ліквідації. Ці заходи стосуються реорганізаційних, організаційно-господарських, управлінських, інвестиційних, технічних, фінансово-економічних, правових питань і ведуться відповідно до чинного законодавства до початку порушення справи про банкрутство.

Метою фінансової санації є покриття поточних збитків і усунення причин їх виникнення, поновлення або збереження ліквідності та платоспроможності підприємств, скорочення всіх видів заборгованості, поліпшення структури оборотного капіталу і формування фондів фінансових ресурсів, необхідних для проведення санаційних заходів виробничо-технічного характеру.

Рішення про проведення санації приймається, як правило, у таких випадках:

– з ініціативи суб'єкта господарювання, що потрапив у кризові умови, якщо існує реальна загроза неплатоспроможності та оголошення його банкрутом у недалекому майбутньому;

– після звернення боржника за власною ініціативою до арбітражного суду із заявою про відкриття справи про своє банкрутство. При цьому право вибору способів санації (реорганізації) залишається за боржником. Одночасно із заявою боржник повинен подати в арбітражний суд такі дані: список дебіторів і кредиторів; бухгалтерський баланс підприємства; іншу необхідну інформацію, що характеризує фінансово-економічний стан підприємства, а також вибрані варіанти санації.

Після закінчення місячного строку від дня опублікування в офіційному друкованому органі Верховної Ради або Кабінету Міністрів України оголошення про відкриття справи про визнання банкрутства даного підприємства у випадку, якщо надійшли пропозиції від фізичних або юридичних осіб, які бажають задовольнити вимоги кредиторів до боржників і подали акцептовані комітетом кредиторів і арбітражним судом пропозиції щодо санації (реорганізації) неплатоспроможного підприємства, арбітражний суд ухвалює рішення щодо припинення процедури оголошення банкрутства і про проведення фінансової санації юридичної особи;

– з ініціативи фінансово-кредитної установи. Відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність» банківська установа має право щодо клієнта, оголошеного неплатоспроможним, вживати комплекс таких санаційних процедур: передати оперативне керування підприємством адміністрації, сформованої за участю банку; реорганізувати боржника; змінити порядок платежів; направити на погашення кредиторської заборгованості виторг від реалізації продукції;

– з ініціативи власника застави цілісного майнового комплексу підприємства. У випадку невиконання зобов'язань, забезпечених іпотекою цілісного майнового комплексу підприємства, власник застави має право здійснити передбачені договором заходу для оздоровлення фінансового стану боржника, враховуючи призначення своїх представників на керівні посади підприємства, обмеження права цього суб'єкта розпоряджатися випущеною продукцією та іншим майном.

Якщо санаційні заходи не призвели до відновлення платоспроможності підприємства, то власник застави має право звернутися в арбітражний суд із заявою про вилучення закладеного майна;

– з ініціативи агентства з питань запобігання банкрутству підприємств, якщо мова йде про державні підприємства. Після внесення боржника до реєстру неплатоспроможних підприємств агентство уповноважене здійснювати керування його власністю і розробляти пропозиції щодо проведення фінансової санації.

У системі проведення фінансової санації підприємств розрізняють три основних функціональних блоки:

1 Розроблення плану санації.

2 Санаційний аудит.

3 Менеджмент санації.

Як правило, розробленням санаційної концепції та плану санації, за дорученням власників або керівництва підприємства займаються консалтингові фірми в тісному взаємозв'язку із внутрішніми службами контролінгу (якщо такі є на підприємстві). Санаційний аудит проводиться аудиторськими компаніями на замовлення потенційних санаторів, кредиторів та інших осіб, які можуть взяти участь у фінансуванні санації.

Відповідно до класичної моделі санації, функціональна схема якої зображена на рис. 11.1, процес фінансового оздоровлення підприємства починається з виявлення (ідентифікації) фінансової кризи. Наступним етапом санації є проведення причинно-наслідкового аналізу фінансової кризи. На підставі комплексного аналізу господарської діяльності підприємства визначаються зовнішні та внутрішні фактори кризи, вид кризи, його глибина і якість фінансового стану фірми.